Ухвала суду № 40219043, 20.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2014 року м. Київ К/800/59636/13

К/800/49546/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Стрелець Т.Г., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Державної фінансової інспекції у Харківській області до Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» про зобов'язання виконати вимогу, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Державної фінансової інспекції у Харківській області та Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року,

у с т а н о в и л а :

У жовтні 2009 року Контрольно-ревізійне управління в Харківській області звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства (надалі - ДП) «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» про зобов'язання виконати вимогу.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що Контрольно-ревізійним управлінням в Харківській області, правонаступником якої є Державна фінансова інспекція у Харківській області, було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» за період 2006 - 2008 роки та завершений звітний період 2009 року. За результатами ревізії позивачем було складено акт від 18 червня 2009 року за № 05 - 20/55 та в подальшому на підставі пункту 7 статті 10 Закону України «Про державну контрольно - ревізійну службу в Україні» керівнику підприємства пред'явлено дві вимоги про усунення виявлених ревізією порушень - від 22 липня 2009 року та від 19 серпня 2009 року відповідно.

Оскільки ДП «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» зазначені вимоги не виконало, Контрольно-ревізійне управління в Харківській області звернулося до суду із позовом про зобов`язання зробити це в примусовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, позов задоволено частково. Постановою суду зобов'язано ДП «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» виконати вимоги позивача від 22 липня 2009 року № 05-21/ 5079 та від 19 серпня 2009 року № 05-21/5792, а саме: донарахувати компенсації працівникам у зв'язку з порушенням термінів виплат по оплаті праці на суму 44706,62 гривень, а також провести донарахування звільненим працівникам виплат, що підлягають виплаті відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в сумі 168495,27 гривень. В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція у Харківській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх судові рішення в частині відмовлених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове - про задоволення позову в повному обсязі.

Водночас ДП «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» у своїй касаційній скарзі просить судові рішення Харківського окружного адміністративного суду та Харківського апеляційного адміністративного суду змінити: позов задовольнити частково та зобов`язати відповідача виконати вимогу Контрольно-ревізійного управління в Харківській області від 22 липня 2009 року лише в частині донарахування компенсації працівникам у зв`язку з порушенням термінів виплат по оплаті праці на суму 44706,62 гривень.

Обидві касаційні скарги сторін підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд зобов`язати ДП «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» виконати приписи його вимог за наслідками проведеної ревізії, а саме: відшкодувати до державного бюджету неправомірну використану пільгу по податку на землю в розмірі 52738,71 гривень, донарахувати компенсації працівникам у зв`язку з порушенням термінів виплат по оплаті праці, а також провести донарахування звільненим працівникам виплат, що підлягають виплаті відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Оскільки з матеріалів скарги вбачається, що обґрунтованість та законність судових рішень в частині зобов`язання донарахувати компенсацію працівникам у зв`язку з порушенням термінів виплат по оплаті праці відповідач не заперечує, їх перевірку в цій частині колегія суддів залишає поза своєю увагою.

Стосовно інших позовних вимог колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає необхідним зазначити наступне.

Задовольняючи позов в частині проведення донарахування звільненим працівникам виплат, що підлягають виплаті відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, Харківський окружний адміністративний суд виходив з того, що відповідним судовим рішенням, яке набрало чинності, відмовлено у задоволенні позову ДП «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» про скасування вимоги Контрольно-ревізійного управління в Харківській області № 05-21/507 від 22 липня 2009 року в частині донарахування звільненим працівникам виплати у сумі 168495,27 гривень, а тому в цій частині зазначена вимога є обґрунтованою, законною та такою, що підлягає виконанню.

Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції, оскільки з матеріалів справи вбачається, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2012 року у справі 2н-496/12/2070 задоволено заяву Державної фінансової інспекції в Харківській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по адміністративній справі за позовом КП «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» до Державної фінансової інспекції в Харківській області про скасування вимоги та скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року у справі № 2а-5809/10/2070 за позовом КП «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» до Державної фінансової інспекції в Харківській області про скасування вимоги. При цьому зазначеним судовим рішенням скасовано вимогу Контрольно-ревізійного управління в Харківській області № 05-21/507 від 22 липня 2009 року в частині донарахування звільненим працівникам виплати у сумі 45397,14 грн. У задоволенні позовних вимог про скасування зазначеної вимоги в частині донарахування звільненим працівникам виплати у сумі 168495,27 гривень - відмовлено.

За приписами частини першої статті 72, статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи, що вимога позивача, на зобов'язання виконання якої подано позовну заяву, частково скасоване відповідним судовим рішенням, яке набуло законної сили, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про законність заявленої вимоги в частині донарахування звільненим працівникам у сумі 168495,27 гривень та обґрунтовано задовольнив адміністративний позов в цій частині вимог.

Стосовно рішення Харківського окружного адміністративного суду щодо відмови у позові в частині зобов`язання відповідача відшкодувати до Державного бюджету неправомірно використану пільгу по податку на землю у розмірі 52738,71 гривень слід зазначити наступне.

За приписами пунктів 7 та 8 частини першої статті 10 Закону № 2939-ХІІ (в його редакції на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної контрольно-ревізійної служби наділені правом, зокрема вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства, та у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Методичних рекомендацій щодо реалізації матеріалів ревізій по окремих видах порушень, затверджених наказом Голови КРУ № 113 від 03 березня 2008 року передбачено, що якщо у встановлений термін вимога не виконана, контролюючий орган звертається в установленому порядку до суду щодо стягнення з одержувача бюджетних коштів в дохід відповідного бюджету коштів у сумі, що використана не за цільовим призначенням.

З урахуванням того, що нормами статті 10 Закону № 2939-ХІІ визначено виключний перелік прав державної контрольно-ревізійної служби, серед яких відсутні повноваження стосовно можливості звернення до суду у випадку невиконання її вимог, колегія суддів вважає, що позивач у цій справі обрав невірний спосіб захисту порушених прав і що захист цих прав повинен відбуватися через стягнення з одержувача коштів в дохід відповідного бюджету грошової суми, яка була використана не за цільовим призначенням.

Подібна позиція також була висловлена Верховним Судом України в його постанові від 15 квітня 2014 року у справі № 21- 63а14 за позовом Шепетівської виправної колонії № 98 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Хмельницькій області до Контрольно-ревізійного управління в Хмельницькій області про визнання недійсними та скасування пунктів вимоги.

Зокрема, проаналізувавши норми Закону № 2939-ХІІ, найвищий судовий орган держави зробив висновок про те, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

При цьому вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання.

Стосовно ж відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, колегія суддів Верховного Суду України зауважила на те, що про їх наявність може бути зазначено у вимозі. Проте зазначені збитки не можуть бути примусово відшкодовані лише шляхом пред`явлення цієї вимоги, оскільки вони відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Тому, як визнав суд, органи державного фінансового контролю мають право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов.

З огляду на зміст вищезазначеної постанови Верховного Суду України, яка у відповідності до норм статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою для усіх судів України, колегія вважає правильною позицію суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову у цій справі в частині зобов`язання відповідача відшкодувати до Державного бюджету неправомірно використану пільгу по податку на землю.

Харківський апеляційний адміністративний суд, який переглянув постанову суду першої інстанції, прийшов до аналогічних висновків і обґрунтовано залишив її без змін.

За приписами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови суду відсутні.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 231, 2442, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційні скарги Державної фінансової інспекції у Харківській області та Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді Т.Г. Стрелець

Т.А. Чумаченко