Ухвала суду № 40219036, 20.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" серпня 2014 р. м. Київ К/800/19232/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Карась О.В., Рибченко А.О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України (далі - Департамент)

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013

у справі № 2а-9941/10/17/0170

за позовом Департаменту

до державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" (далі - Підприємство)

про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року Департамент звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просив стягнути з Підприємства фінансові санкції у сумі 7 672 227,67 грн., застосовані до відповідача за рішенням про застосування фінансових санкцій від 09.06.2010 № 000272.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що назване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було скасовано в судовому порядку.

Посилаючись на неправильне застосування судами положень чинного законодавства, Департамент звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що судові рішення у справі № 2а-16378/10/0170 оскаржені Департаментом в касаційному порядку, тоді як висновки судів, викладені у цих рішеннях, не мають преюдиційного значення для вирішення даного спору, а тому у розгляді цього спору суди повинні були безпосередньо дослідити обставини щодо правомірності застосування до відповідача оспорюваного штрафу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення Департаментом позапланової виїзної документальної перевірки Підприємства з питання дотримання вимог чинного законодавства у сфері виробництва та обігу спирту та алкогольних напоїв за період з 30.09.2009 по 26.04.2010, оформленої актом від 11.05.2010 № 2125/117/32-01/05414657, відповідача було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафних санкцій в сумі 7 672 227,67 грн. за рішенням про застосування фінансових санкцій від 09.06.2010 № 000272 за реалізацію алкогольних напоїв за цінами нижчими, ніж нормативно установлені мінімальні ціни.

Зазначений акт індивідуальної дії було скасовано за наслідками його оскарження Підприємством в судовому порядку згідно з постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2012 у справі № 2а-16378/10/16/0170 (яку було залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2012).

Наведений факт було цілком об'єктивно розцінено судами як такий, що виключає можливість стягнення з відповідача оспорюваної за цим позовом суми штрафних санкцій.

Так, згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Частиною четвертою цієї ж статті Закону встановлено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами державної податкової служби та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

В силу вимог частини п'ятої статті 17 названого Закону у разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

З наведених законодавчих положень випливає, що підставою виникнення у суб'єкта господарювання обов'язку сплатити штрафні санкції за порушення вимог названого Закону є рішення податкового органу про накладення відповідних штрафних санкцій.

У справі, що переглядається, рішення Департаменту, згідно з яким до Підприємства застосовано оспорювані штрафні санкції, скасовано в судовому порядку, що спростовує твердження скаржника про існування у відповідача обов'язку зі сплати цього штрафу до бюджету.

Посилання позивача на факт оскарження рішень у справі № 2а-16378/10/16/0170 в касаційному порядку об'єктивно були відхилені попередніми судовими інстанціями.

Адже згідно з частинами третьою, п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, на час вирішення даного спору рішення суду зі справи № 2а-16378/10/16/0170 набрало законної сили.

Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов'язковості (що передбачає обов'язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов'язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочної особи.

До того ж, за результатами перегляду судових рішень у справі № 2а-16378/10/16/0170 в касаційну порядку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2014 їх було залишено без змін.

Твердження Департаменту про необхідність безпосереднього дослідження судами обставин даної справи щодо правомірності накладення оспорюваної суми штрафу на Підприємство під час вирішення цього спору також не можна визнати слушними.

Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності застосування штрафних санкцій не охоплюється предметом даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, за яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

З урахуванням викладеного суди правомірно відмовили у задоволенні даного позову, а тому підстав для скасування оскаржуваних рішень не вбачається.

З огляду на реорганізацію позивача у справі за його клопотанням Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Департамент його правонаступником - Міністерством доходів і зборів України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України його правонаступником - Міністерством доходів і зборів України.

2. Касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення.

3. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 у справі № 2а-9941/10/17/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Карась А.О. Рибченко