Ухвала суду № 40218935, 20.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2014 року м. Київ К/800/38565/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Карась О.В., Рибченко А.О.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013

у справі № 2а-8426/12/0170/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому (з урахуванням уточнення до нього) просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 0000142200 в частині визначення позивачеві суми завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 1 651 109,24 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013, уточнені позовні вимоги Товариства задоволено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановили суди за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи документів, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято за наслідками проведення ДПІ позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за періоди січень 2011 року, березень та квітень 2012 року, оформленої актом від 11.06.2012 № 150/22/31395365.

Під час цієї перевірки було встановлено, зокрема, факт завищення позивачем податкового кредиту за вказані звітні періоди на загальну суму 1 651 109,24 грн. внаслідок:

включення до його складу ПДВ у сумі 1 532 082,60 грн. та у сумі 116 059,08 грн. за податковими накладними від 14.01.2011 № 5 та від 06.04.2012 № 17, відповідно, які не були зареєстровані постачальником (товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «Герц») в Єдиному реєстрі податкових накладних;

віднесення до податкового кредиту ПДВ у сумі 2900,80 грн. та у розмірі 66,725 грн. за операціями з товариством з обмеженою «Будконтракт України» та приватним підприємством «Укрторгпартнер», реальність виконання яких не підтверджується з огляду на відсутність названих постачальників за місцезнаходженням та існування розбіжності між задекларованими ними сумами податкових зобов'язань та визначеною Товариством сумою податкового кредиту; також ДПІ посилається на участь приватного підприємства «Укрторгпартнер» у податкових схемах з іншими суб'єктами господарювання.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом дев'ятим цього ж пункту відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У той же час абзацом одинадцятим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, подання платником заяви зі скаргою на постачальника з одночасним представленням первинних документів на підтвердження реальності виконання господарської операцій з придбання товарів, робіт, послуг надає право платникові на включення до податкового кредиту сум ПДВ й за відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі.

У справі, що переглядається, суди встановили, що 21.12.2011 позивачем було подано до податкового органу заяву № 41, в якій платник повідомив про невідображення його постачальником (товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «Герц») податкової накладної від 14.01.2011 № 5 на суму ПДВ 1 532 082,60 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних; до цієї заяви позивачем було додано виписку з його банківського рахунку, якою підтверджено факт сплати цієї суми податку названому постачальникові.

Незареєстровану постачальником податкову накладну від 06.04.2012 № 17 було включено позивачем до відповідної заяви, поданої як додаток 8 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2012 року разом з копією цієї накладної та з випискою з банківського рахунку Товариства про оплату поставленого товару в повному обсязі.

Таким чином, Товариством було дотримано вищенаведені законодавчі вимоги для включення до податкового кредиту ПДВ за розглядуваними податковими накладними, у зв'язку з чим судові інстанції цілком об'єктивно не погодилися з нарахуванням позивачеві податкового зобов'язання по даному епізоду.

Досліджуючи правомірність формування позивачем даних податкового обліку по операціям з товариством з обмеженою «Будконтракт України» та з приватним підприємством «Укрторгпартнер», суди обґрунтовано зазначили, що

правила формування податкового кредиту, наведені у пунктах 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, свідчать про те, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому суди встановили, що реальність виконання операцій з поставки названими контрагентами товарів та підрядних робіт підтверджується договорами, актом приймання-передачі, довідкою про вартість виконаних робіт, податковими накладними, виписками з банківського рахунку про оплату позивачем придбаних активів. Зазначені документи, за оцінкою судів, містять достатні для цілей оподаткування відомості про зміст розглядуваних операцій та підтверджують їх виконання.

Факт відсутності постачальника за юридичною адресою не є обставиною, що сама по собі виключає право платника на податковий кредит. Вказаний факт не може бути проконтрольований платником, позаяк жодних передбачених законом прав на перевірку цієї обставини у учасників господарської операції немає. А тому платник податків не зобов'язаний перевіряти наявність його контрагента за місцем реєстрації під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Так само і розбіжність між сформованими платниками податків (покупцем та постачальником) даними податкового обліку, та правовідносини постачальника з іншими суб'єктами господарювання за відсутності доказів змови цих платників та узгодженості їх дій з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування не може впливати на результати податкового обліку платника податків-покупця.

З урахуванням викладеного попередні судові інстанції дійшли правильного висновку про відсутність підстав для оспорюваного нарахування та правомірно задовольнили позов.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 у справі № 2а-8426/12/0170/20 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Карась А.О. Рибченко