Ухвала суду № 40218932, 12.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2014 року м. Київ К/9991/73606/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року

у справі № 2а-4890/11/1270

за позовом Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект»,

про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Краснодонвугілля» (далі - ПАТ «Краснодонвугілля»; позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську; відповідач) про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002068012 від 24 травня 2011 року, а також протиправними дій податкового органу щодо його прийняття.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю товариством реального характеру спірних господарських операцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року апеляційну скаргу ПАТ «Краснодонвугілля» задоволено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року скасовано. Адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002068012 від 24 травня 2011 року. Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ПАТ «Краснодонвугілля» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Краснодонвугілля» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року, за результатами якої складено акт № 337/03-2/32363486 від 28 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002068012 від 24 травня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 111 374,00 грн. (111 373,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) внаслідок необґрунтованого віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сформованих за договором № 764-У/10-10КУО від 01 жовтня 2010 року про надання транспортних послуг, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект».

Обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач, зокрема, вказував на недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій.

Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій.

В розглядуваній справі судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичне здійснення спірних господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними, розрахунковими та платіжними документами.

Наявність у контрагента позивача транспортних засобів для виконання перевезень засвідчується договорами оренди транспортних засобів, укладеними ТОВ «Монтаж-демонтаж проект» з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Посилання контролюючого органу на відсутність в названих договорах переліку транспортних засобів, їх державних номерів тощо, а також незазначення в акті приймання-передачі транспортних засобів відомостей щодо часу, з якого орендодавець є користувачем автобусів, не тягне за собою нікчемність як правочинів, укладених між ТОВ «Монтаж-демонтаж проект» та ФОП ОСОБА_3, так і договору № 764-У/10-10КУО від 01 жовтня 2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Монтаж-демонтаж проект», тим більше, що вказані дані відображено в додатках до договорів оренди і в свідоцтвах про право власності фізичної особи на транспортні засоби.

А відтак, враховуючи встановлений Донецьким апеляційним адміністративним судом факт реального здійснення спірних господарських операцій, що, зокрема, податковим органом не спростовано, як і не спростовано, що понесені ПАТ «Краснодонвугілля» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.