Ухвала суду № 40218791, 05.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2014 року м. Київ К/9991/49261/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2011 року

у справі № 2а-2638/08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Кар'єр Старокримський»

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2011 року, позов Закритого акціонерного товариства «Кар'єр Старокримський» (далі - ЗАТ «Кар'єр Старокримський»; позивач) до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі - Феодосійська МДПІ Автономної Республіки Крим; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000222301/0 від 18 серпня 2008 року та № 0000232301/0 від 18 серпня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Кар'єр Старокримський» 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2009 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2011 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовної заяви.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ЗАТ «Кар'єр Старокримський» з питань правових відносин з Малим приватним підприємством «Ассо» за період з 01 липня 2005 року по 01 жовтня 2005 року, за результатами якої складено акт № 370/2300/31179753 від 14 серпня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232301/0 від 18 серпня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9 737,80 грн. (6 491,87 грн. - основний платіж, 3 245,93 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000222301/0 від 18 серпня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 790,25 грн. (5 193,50 грн. - основний платіж, 2 596,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку на підставі первинних та розрахункових документів, складених МПП «Ассо» на виконання договору купівлі-продажу від 04 липня 2005 року, укладеного із ЗАТ «Кар'єр Старокримський».

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган вказував на визнання недійсними рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2008 року у справі № 2-16/3018-2008 Статуту МПП «Ассо» від 1999 року, Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість МПП «Ассо» з моменту внесення до Реєстру платників податку на додану вартість, а також первинних бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів з реквізитами МПП «Ассо».

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами, фактичне виконання укладеного між ЗАТ «Кар'єр Старокримський» та МПП «Ассо» договору купівлі-продажу від 04 липня 2005 року засвідчується належним чином складеними первинними та платіжними документами.

До складу податкового кредиту, в свою чергу, позивачем включено суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаних у контрагента запасних частин, на підставі належним чином оформленої податкової накладної № 916 від 28 липня 2005 року, виписаної на його адресу особою, яка на час вчинення відповідної господарської операції мала статус платника податку на додану вартість.

При цьому слід враховувати, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та її реєстрації в якості платника податку на додану вартість не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями первинних документів та податкових накладних.

А відтак, враховуючи те, що на момент укладання та виконання спірного договору (липень 2005 року) контрагент позивача перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.