Рішення № 40218037, 15.08.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2014 р.Справа № 916/2539/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від прокуратури - Прилипко А.В.,

від позивачів:

1) Кодимської райдержадміністрації - не з'явився,

2) Будеївської сільради - не з'явився,

від відповідача - Шепеля М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора Кодимського району Одеської області в інтересах держави в особі Кодимської районної державної адміністрації Одеської області та Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області до Фермерського господарства „Труд-Ш" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Кодимського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Кодимської районної державної адміністрації Одеської області та Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області до Фермерського господарства „Труд-Ш" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.12.2003 р., укладеного між Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області та відповідачем, шляхом викладення п. 4 договору щодо розміру орендної плати в наступній редакції: „Розмір орендної плати в рік за оренду земельної ділянки становить 20108,92 грн.". Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Проведеною прокуратурою Кодимського району перевіркою у порядку нагляду за додержанням вимог земельного законодавства у Кодимській районній державній адміністрації встановлено, що 25.12.2003 року між Кодимською РДА та фермерським господарством „Труд-Ш" було укладено договір оренди земельної ділянки (рілля площею 40,56 га для ведення сільськогосподарського виробництва терміном на 25 років, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Будеї Кодимського району.

Пунктом 1 договору визначено, що первинна нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 7249 грн. за 1 га.

В п. 4 договору сторони погодили розмір орендної плати в рік у розмірі земельного податку. При цьому обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням діючої індексації.

15.12.2002 року згідно акту встановлено в натурі межі земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства.

Договір оренди земельної ділянки зареєстровано в Кодимському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 30.07.2003 року за № 36.

Як вказує прокурор, 18.08.2010 р. головою Кодимської РДА прийнято розпорядження № 498/А "Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, державної власності для ведення фермерського господарства, яким встановлено розмір орендної плати за земельні ділянки державної власності, наданих для ведення фермерського господарства на території Кодимського району Одеської області у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки землі (ріллі).

Так, прокурор стверджує, що згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку, виданого відділом Держземагенства у Кодимському районі Одеської області, загальна вартість 1 га сільськогосподарських угідь орендованої земельної ділянки ФГ „Труд-Ш", станом на 01.01.2014 року складає 16526,06 грн., а нормативно-грошова оцінка сільгоспугідь становить 670297,40 грн. за 40,56 га землі.

02.09.2011 року Кодимською РДА було направлено на адресу відповідача пропозицію про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.12.2003 р.

шляхом укладення додаткового договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки та проведення нового розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку площею 40,56 га, наданої із земель запасу Будеївської сільської ради ФГ „Труд-Ш" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Разом з тим прокурор посилається на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів Україні № 309-VІ від 03.06.2008 р. внесені зміни до частин 4, 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування 04.06.2008 р.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 р. Закон України "Про плату за землю" втратив чинність, а питання сплати податку на землю та

оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно

цим Кодексом. .

Таким чином, прокурор, керуючись ст.ст. 632, 651, 792 Цивільного кодексу України, Законами України "Про оренду землі" та "Про місцеві державні адміністрації", стверджує, що необхідно внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 25.12.2003 р., укладеного між Кодимською районною держадміністрацією та ФГ „Труд-Ш" із викладенням пункту 4 договору, що стосується розміру орендної плати в наступній редакції: „Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку становить 20108,92 грн.".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.06.2014 р. позовну заяву Прокурора Кодимського району Одеської області прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2539/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 15.07.2014 р.

Позивач - Кодимська районна держадміністрація позовні вимоги прокурора про внесення змін до спірного договору підтримує, про що представником було заявлено під час розгляду справи в засіданні суду від 15.07.2014 р. Також 06.08.2014 р. від Кодимської районної держадміністрації до господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Позивач - Будеївська сільрада позовні вимоги прокурора підтримує, про що зазначено у поясненнях по справі (а.с. 59).

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 42), вказуючи при цьому, що внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.12.2003 року шляхом фактичного збільшення відсоткової ставки при нарахуванні плати за користування спірною земельною ділянкою з 1% до 3% - є таким, що суперечить вимогам Конституції України, що в свою чергу свідчить про те, що позовні вимоги позивача порушують конституційні права відповідача, є незаконними і не можуть бути задоволені.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Розпорядженням Кодимської районної державної адміністрації Одеської області „Про надання земельних ділянок гр. ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства" № 596 від 12.11.2002 р. був затверджений проект відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель запасу на території Будеївської сільської ради загальною площею 43,00 га, в т.ч. в приватну власність - 2,44 га ріллі та в довгострокову оренду - 40,56 га ріллі строком на 25 років гр. ОСОБА_2.

15 грудня 2002 р. на виконання вказаного розпорядження № 596 відповідною комісією в присутності гр. ОСОБА_2 було проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки площею 40,56 га, наданої в довгострокову оренду строком на 25 років із земель запасу на території Будеївської сільської ради, про що складено акт встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2

У листопаді 2003 р. гр. ОСОБА_2 було створено селянське фермерське господарство „Труд", яке було зареєстровано 26.11.2003 р. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.02.2014 р. теперішня назва господарства - ФГ „Труд-Ш".

Так, 25.12.2003 р. між Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області (орендодавець) та Селянсько-фермерським господарством „Труд" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно п. 1 якого позивач - Кодимська РДА як орендодавець надає, а відповідач як орендар приймає в довгострокове платне володіння і користування земельну ділянку запасу, яка знаходиться на землях Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області за межами населеного пункту, та виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, площа якої становить 40,56 га. В п. 1 договору також передбачено грошова оцінка земельної ділянки згідно довідки Кодимського районного відділу земельних ресурсів № 101 від 07.11.2003 р. складає 7249 грн. за 1 га.

Згідно п. 2 договору земельна ділянка передається в оренду для сільськогосподарського використання, а саме: рілля для вирощування зернових та технічних культур.

В п. 3 договору встановлено його термін, який становить 25 років, починаючи з дати його реєстрації та з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

За умовами п. 4 договору орендна плата вноситься в розмірі земельного податку у грошові формі щорічно 2940,20 грн. за рік, які підлягають перерахуванню щоквартально до 15 числа першого місяця наступного кварталу. При цьому розмір орендної плати переглядати за згодою сторін один раз на три року в порядку, встановленому законом, або договором оренди та у випадках з моменту: підвищення цін та тарифів тощо, внаслідок інфляційних процесів, збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

За умовами п. 12 договору останній набув чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації у Кодимському районному відділі земельних ресурсів.

Також за положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент укладення договору) укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року N 2073, згідно з п. 2 якого державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок. Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком (п. 13).

Відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року N 134/2003 "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", який в силу ст. 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок.

Як вбачається зі змісту вказаного договору оренди, він був нотаріально посвідчений державним нотаріусом Кодимської державної нотаріальної контори 25.12.2003 р., а також зареєстрований в Кодимському районному відділі земельних ресурсів, про в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 30 липня 2003 року за № 36. Наразі суд зазначає, що в даті реєстрації договору помилково вказано липень 2003 року (замість 2004 року) з огляду на те, що договір укладено 25 грудня 2003 р.

Так, прокурор вказує, що оскільки після укладення сторонами вказаного договору в законодавстві України відбулися зміни, які стосуються розміру орендної плати, це є підставою для внесення змін до умов спірного договору.

Згідно положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Крім того, за приписами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності з положеннями ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Прокурор, посилаючись на положення "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 3 червня 2008 року N 309-VI, яким були внесені зокрема зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі", а також на положення Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VІ (із змінами і доповненнями), наполягає на збільшенні орендної плати за договором оренди землі від 25.12.2003 року, що був укладений між Кодимською РДА та відповідачем.

При цьому згідно розпорядження Кодимської РДА № 498/А від 18.08.2010 р. "Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, державної власності для ведення фермерського господарства" було встановлено розмір орендної плати за земельні ділянки державної власності, наданих для ведення фермерського господарства на території Кодимського району Одеської області, у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки землі (ріллі).

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 3 червня 2008 року N 309-VI внесено зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для інших категорії земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Попередня редакція наведеної норми визначала, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010р. № 2756-VІ було внесено зміни до статті 21 Закону України „Про оренду землі", у зв'язку з чим вказана стаття закону була викладена у такій редакції: „Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)...".

Так, пунктом 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.4. ст. 288 вказаного Кодексу передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 288.5. ст. 288 того ж Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Для визначення орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Порядок індексації нормативної грошової оцінки земель визначено ст. 289 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 271.1.2. ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є площа земельних ділянок, в т.ч. й тих, нормативно грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за відповідною формулою.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Так, прокурор вказує, що 02.09.2011 р. Кодимська РДА зверталась до відповідача з пропозицією про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.12.2003 р. шляхом укладення додаткового договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки та проведення нового розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку площею 40,56 га, наданої із земель запасу Будеївської сільської ради ФГ „Труд-Ш" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Наразі прокурор стверджує, що згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку, виданого відділом Держземагенства у Кодимському районі Одеської області, загальна вартість 1 га сільськогосподарських угідь орендованої земельної ділянки ФГ „Труд-Ш", станом на 01.01.2014 року складає 16526,06 грн., а нормативно-грошова оцінка сільгоспугідь становить 670297,40 грн. за 40,56 га землі.

Так, прокурор і позивачі вважають необхідним встановлення розміру орендної плати залежно від грошової оцінки спірної земельної ділянки, яку відповідач використовує за договором оренди від 25.12.2003 р.

Відповідно до ч.4 ст. 21 Закону України від 6 жовтня 1998 року N161-XIV „Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент укладання спірних договорів оренди землі) річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Отже, на момент укладання спірного договору оренди землі законодавчо не було закріплено мінімального розміру орендної плати, а лише передбачений її максимальний розмір на рівні 10 відсотків нормативної грошової оцінки орендованої землі.

В той же час відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-ХІІ „Про плату за землю" (в редакції, що діяла на момент укладання спірного договору оренди землі) плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Між тим сторони спірного договору оренди землі під час укладання цього договору передбачили орендну плату у розмірі земельного податку, що узгоджувалось з нормами діючого на той час законодавства.

Разом з тим доказів проведення на момент укладення спірного договору оренди нормативної грошової оцінки земель в Кодимському районі, яка є основою дня визначення, розмірів, земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, та повинна проводитись на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування і фінансуватись за рахунок коштів місцевих бюджетів або інших джерел, прокурором не надано.

Нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на положення ст. 652 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В силу приписів ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Так, виходячи з положень ч. 2 ст. 652 ЦК України, існування одночасно умов є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору.

Першою умовою визначено те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. У відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору. Другою умовою є зміна обставин, яка зумовлена причинами, що заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Іншими словами мова йде про те, що події, які викликають ускладнення, не могли стороною бути розумно прийняті до уваги.

Третя умова - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки коли виконання взагалі більш не має ніякої цінності для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага у силу істотного підвищення вартості виконуваного або у силу зменшення отримуваного стороною за договором.

Слід зазначити, що поняття "істотні зміни обставин" або іншими словами "ускладнення" при виконанні договору мають значення лише у відношенні ще не здійсненного виконання і не мають правового значення для виконання, яке вже відбулося.

Істотна зміна обставин як правило має правове значення для договорів коли їх укладення не збігається з виконанням, а дія договору та виконання має бути довготриваючою у порівняні із договорами, які виконуються у момент їх укладення.

Четвертою умовою є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.

Як вже зазначалось в п. 4 спірного договору оренди передбачено, що розмір орендної плати переглядається за згодою сторін один раз на три року в порядку, встановленому законом, або договором оренди та у випадках з моменту: підвищення цін та тарифів тощо, внаслідок інфляційних процесів, збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Виходячи зі змісту позову, умовою перегляду розміру орендної плати прокурором визначено саме зміну граничного розміру орендної плати, тоді як за умовами спірного договору розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі збільшення розмірів ставки земельного податку.

Поряд з цим прокурором не надано доказів затвердження у встановленому законом порядку нової нормативно-грошової оцінки земель Кодимського району Одеської області, на підставі якої розрахована сума орендної плати за спірну земельну ділянку, яку прокурор просить встановити в договорі.

До того ж після набрання чинності Законом України від 03.06.2008 р. середня ставка земельного податку (у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки) залишилася незмінною, що виключає наявність підстав для збільшення розміру орендної плати згідно з п. 4 договору оренди.

Тим більш порядок зміни орендної плати встановлений ст. 23 Закону України „Про оренду землі", відповідно до якої орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядаються один раз в три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Наведений перелік підстав для зміни узгодженого сторонами розміру орендної плати (розмір земельного податку) є вичерпним і не містить у собі такої підстави для зміни розміру орендної плати, як зміна встановлених ст. 21 Закону України „Про оренду землі" граничних розмірів орендної плати.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, за винятком коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на наведене, положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 03.06.2008 р. № 309-VI, яким були внесені зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України „Про оренду землі" можуть і повинні бути застосовані до орендних відносин землі, які виникають після набрання ним чинності, тобто до договорів, які укладаються після набрання чинності цим законом, а щодо договорів, укладених до внесення зазначених змін до закону, то їх зміна можлива лише на умовах та з підстав, передбачених договором, або якщо законом прямо встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду. Така правова позиція наведена в постанові Верховного суду України від 27.12.2010 р. у справі № 27/15-10.

Отже, зміна граничного розміру мінімальної ставки орендної плати, як було запроваджено Законом України від 03.06.2008 р. та Законом України від 03.12.2010 р. не є передбаченою законом підставою для внесення змін до спірного договору.

Відтак, судом на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами по справі договору оренди землі та інших доказів по справі не встановлено наявність підстав для внесення змін до спірного договору від 25.12.2003 р. згідно ст. 652 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими вимоги прокурора про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.12.2003 р., укладеного між Кодимською РДА та відповідачем.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно з абзацом четвертим частини 1 статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 згаданої статті передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Також Конституційний суд у рішенні від 8 квітня 1999 року у справі N 3-рп/99 вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що „інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Цей орган фактично є позивачем у справі, порушеній за заявою прокурора.

Так, слід зазначити, що Кодимська районна державна адміністрація є уповноваженим державою органом виконавчої влади у земельних правовідносинах, що здійснює повноваження суб'єкта права державної власності на землю. Тому у даних спірних правовідносинах про внесення змін до договору оренди саме вказана райдержадміністрація може виступати позивачем.

Зокрема, відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та ст. 21 Закону України „Про місцеві державні районні адміністрації" до повноважень місцевої державної адміністрації відноситься розпорядження землями за межами населених пунктів.

З огляду на викладене, суд вважає представництво прокуратурою інтересів позивача - Кодимської районної державної адміністрації цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

Натомість суд вважає необґрунтованим представництво прокуратурою інтересів Будеївської сільської ради, яка не є стороною спірного договору оренди та не наділена відповідними повноваженнями щодо спірної земельної ділянки, яка розташована за межамм населеного прутку. Адже відпповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та п.1 ст. 33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень міської ради відноситься розпорядження землями в межах населених пунктів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що прокурором неправильно визначено Будеївську сільську раду як позивача у даному позові за заявленими вимогами про внесення змін до договору оренди землі.

В абз. 3, 4 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (з наступ. змінами і доповнен.) господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та те, що справу було помилково порушено за позовною заявою прокурора, в якій неправильно визначено позивача - Будеївську сільську раду за заявленими вимогами про захист інтересів держави в сфері земельних правовідносин, суд вважає, що позов Прокурора Кодимського району Одеської області в частині вимог про захист інтересів держави в особі Будеївської сільської ради підлягає залишенню без розгляду.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір" (зі змінами із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява.

З огляду на те, що з 01.01.2014 р. розмір мінімальної заробітної плати - 1218 грн., відповідно за подану прокурором у 2014 році позовну заяву немайнового характеру розмір судового збору становить 1218 грн.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Як зазначено в п. 4.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповн.), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

З огляду на те, що у задоволенні позову прокурора на користь Кодимської районної державної адміністрації Одеської області відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на вказаного позивача - Кодимську райдержадміністрацію, яка не звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 32, 33, 43, 44, 49, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Прокурора Кодимського району Одеської області в інтересах держави в особі Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області до Фермерського господарства „Труд-Ш" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки залишити без розгляду.

2. У задоволенні позову Прокурора Кодимського району Одеської області в інтересах держави в особі Кодимської районної державної адміністрації Одеської області до Фермерського господарства „Труд-Ш" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки відмовити.

3. СТЯГНУТИ з Кодимської районної державної адміністрації Одеської області (66000, Одеська область, м. Кодима, пл. Перемоги, 1; код ЄДРПОУ 04057149) на користь державного бюджету (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок № 31210206783008, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 1218/одна тисяча двісті вісімнадцять/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2014 р.

Суддя Петров В.С.