Ухвала суду № 40217974, 20.08.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 серпня 2014 року Справа № 122/14б-06/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ на рішеннявід 28.02.2014 господарського суду Київської областіта постановувід 23.06.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 122/14б-06/11 господарського суду Київської області про банкрутствовідкритого акціонерного товариства "Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство-1001"за заявоювідкритого акціонерного товариства "Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство-1001" в особі ліквідатора Коптєвої А.Є., м. Київдо1. гр. ОСОБА_5, м. Київ 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Ввіко", м. Вишневе Київської області 3. товариства з обмеженою відповідальністю "Пеле-інвест", м. Вишневе Київської областіпро визнання договорів недійснимиВСТАНОВИВ:

Подана публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - заявник) касаційна скарга на рішення господарського суду Київської області від 28.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 у справі №122/14б-06/11 не може бути розглянута Вищим господарським судом України з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні (касаційні) скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Звертаючись із касаційною скаргою, заявник послався на те, що оскаржувані судові рішення стосуються його прав та обов'язків, як заставодержателя майна, відчуженого за спірними договорами купівлі-продажу.

Проте зазначена обставина сама по собі не означає автоматичного набуття заявником статусу учасника справи про банкрутство. Жодних процесуальних документів суду у справі про банкрутство, які б свідчили про залучення заявника в якості учасника провадження у справі останнім не надано.

За таких обставин заявник позбавлений права на касаційне оскарження судових рішень у даній справі.

У зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження, тому в її прийнятті необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 62, ст.ст. 106, 1115, 1117, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити публічному акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" в прийнятті касаційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 28.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 у справі №122/14б-06/11 у справі № 916/2282/13.

2. Повернути публічному акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" з Державного бюджету України судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп., сплачений платіжним дорученням № 52145 від 08.07.2014 та в сумі 1 948 (одна тисяча дев'ятсот сорок вісім) грн. 80 коп., сплачений платіжним дорученням № 55596 від 14.08.2014.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді С.В. Куровський

Н.Г. Ткаченко