Рішення № 4021786, 22.05.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.09 Справа№ 25/119

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :

Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (м.Львів)

до відповідача :

Відкритого акціонерного товариства „Золочівський сирзавод” (м.Золочів)

про :

стягнення заборгованості в сумі 2 859,37 грн.

Суддя :

В.М. Пазичев

При секретарі :

І.Є.Башак

Представники:

від позивача:

Свідрик Г.Р.-представник, довіреність від 29.12.2008 року №502-7141

від відповідача:

Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (м.Львів) до Відкритого акціонерного товариства „Золочівський сирзавод” (м.Золочів) про стягнення заборгованості в сумі 2 859,37 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.05.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 14.05.2009 року. Ухвалою від 14.05.2009 року розгляд справи відкладено до 22.05.2009 року, у зв”язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 06.05.2009 року, про відкладення від 14.05.2009 року в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 06.05.2009 року, про відкладення від 14.05.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоч і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час і місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №4283238 від 13.05.2009 року.

Згідно ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребуванні господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України, 22.05.2009 року оголошено повний текст рішення.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

25.01.2006 року між ВАТ “Львівобленерго” (надалі –позивач) та ВАТ „Золочівський сирзавод” (надалі –відповідач) укладено договір №09005 про постачання електричної енергії.

За умовами договору енергопостачальна організація здійснює постачання електроенергії відповідачу, а відповідач зобов”язаний оплачувати за спожиту електроенергію шляхом перерахування належних до сплати сум у встановлені договором терміни.

Порушуючи умови договору, відповідач не оплатив за спожиту електроенергію, тому, станом на 01.04.2009 року, за твердженням позивача, заборгованість становить 2 736,64 грн.

Відповідно до п.4.2.1 договору №09005 від 25.01.2006 року, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996 року №543/96-ВР, відповідачу нараховано пеню у розмірі 65,10 грн.

Відповідно до ст.610, 625 ЦК України, позивачем нараховано інфляційні витрати у розмірі 49,51 грн. та 3% річних –в розмірі 8,12 грн.

За твердженням позивача, відповідач, порушуючи умови договору, не оплатив за спожиту електроенергію, тому, станом на час звернення з позовом заборгованість, відповідача перед позивачем становить 2 859,37 грн.

При прийняті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, споживання електроенергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої особи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи відповідач не подав докази погашення боргу, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач у встановленному чинним законодавством України порядку позов не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (м.Львів) до Відкритого акціонерного товариства „Золочівський сирзавод” (м.Золочів) про стягнення заборгованості в сумі 2 859,37 грн. обгрунтований і підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.з Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В якості доказу сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, позивач подав платіжні доручення № 14087 від 28.04.2009 року на суму 102 грн. 00 коп. та № 14088 від 28.04.2009 року на суму 118 грн. 00 коп.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, ст.ст. 5, 15-1, 26 Закону України “Про електроенергетику”, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Золочівський сирзавод” (80700, Львівська область, м.Золочів, вул.Шашкевича,44, р/р 26004301237 у філії Золочівського відділення ВАТ „Державний ощадбанк України”, МФО 385178, код ЄДРПОУ 00446397) на користь Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (79026, м.Львів-26, вул.Козельницька,3; поточний рахунок із спеціальним режимом використання №26037305498 ОПЕРв Філії-ЛОУ ВАТ Держ.ощадбанк України, МФО 325796, код ЄДРПОУ 00131587, поточний рахунок №26006002000004, МФО 325008 ЛФ ВАТ банк “БІГ Енергія”) –2 859 (дві тисячі вісмсот п”ятдесят дев”ять) грн. 37 коп. –боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя