Постанова № 40217500, 18.08.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 серпня 2014 р. № 820/12377/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Гайворонського В.С.,

представників сторін:

позивача - Шестерні Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000292202 від 04.06.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган протиправно та безпідставно вказав на порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" ст. ст. 185, 188, 198 Податкового кодексу України, проте, позивач, вказаних порушень законодавства не допускав, а тому, вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення таким, що суперечить ч. 3 ст. 2 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача проти позову заперечувала, надала до суду письмові заперечення, де вказала, що податковим органом правомірно було зафіксовано порушення чинного податкового законодавства України, а отже, і винесене на підставі висновків перевірки, податкове повідомлення - рішення є законним, просила у позові відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне:

Фахівцями Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" (податковий номер 38278035) з питань господарських взаємовідносин з ТОВ "ТД Харківській" (податковий номер 38157736) за період грудень 2013 року, результати якої оформлені актом №430/20-11-22-02/38278035 від 12.05.2014 року (а.с. 9-21), яким зафіксовано порушення ст. 185, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2013 року в сумі 37734 грн., донараховано податку на додану вартість в сумі 37734 грн. (а.с. 15-21).

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем складене податкове повідомлення - рішення: №0000292202 від 04.06.2014 року (а.с. 22).

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "ТД Харківській" (продавець) було укладено договір №30 від 01.11.2013 рок, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його вартість на умовах, установлених даним договором (а.с. 37-38).

Також, позивачем надано до суду видаткові накладні, податкові накладні, товарно - транспортні накладні, виписки з банку, договір оренди приміщень (а.с. 39-44, 83-97).

Дослідивши зібрані докази по справі, суд зазначає наступне:

В розумінні податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року).

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 вищевказаного кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до статті 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч.2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

За правилами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу приписів пункту 198.6 статті 198 вищевказаного кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку, що наявність податкових накладних, видаткових накладних, виписок з банку, товарно-транспортних накладних є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту тільки в разі належного оформлення даних первинних документів, та наявності в них всіх передбачених реквізитів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість по господарським операціям із ТОВ "ТД Харківській" до складу податкового кредиту, суд дійшов висновку про наступне.

Так, в перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "ТД Харківській".

Як з'ясовано судом з пункту 2.1 договору №30 від 01.11.2013 року, якість товару, що передається повинна відповідати затвердженим ГОСТам та підтверджуватись сертифікатом якості заводу - виробника.

Однак, позивачем не надано до суду сертифікатів якості заводу - виробника.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що якості директора підприємства контрагента позивача договір, видаткові та податкові накладні підписані ОСОБА_2, проте з акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ТД Харківській" вбачається, що особа, яка має право підпису від імені підприємства ТОВ "ТД Харківський" є Миргородський Олег Олександрович, керівник - Дащенко Н.М., головний бухгалтер - Соловйов А.В. (а.с.71), що ставить під сумнів законність та правомірність складених документів бухгалтерського обліку, та стає незрозумілим, хто підписував означені документи та на яких підставах.

Також, суд зазначає, що позивачем на вимогу суду не надано доказів оприбуткування отриманого товару на складі підприємства позивача.

Поряд із тим, суд зазначає, що відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що надані первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні та банківські виписки) не є достатнім доказом на підтвердження реальності здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Отже, не може бути беззаперечним доказом підтвердження реальності виконання правочинів лише податкові, видаткові накладні та виписки з банку, а слід перевіряти й інші первинні бухгалтерські документи, які можуть підтвердити саме реальне виконання таких правочинів.

Так, позивачем в обґрунтування правомірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за перевіряємий період по правочину з ТОВ "ТД Харківській" по отриманню товарів надано лише податкові, видаткові накладні, банківські виписки, товарно-транспортні накладні.

Вивчивши надані документи, суд зазначає, що з виписок з банку не можливо встановити, що оплати проводились саме відповідно до виписаних податкових та видаткових накладних.

Крім того, позивачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не надано доказів, які б підтверджували факт передачі, отримання, зберігання товарно-матеріальних цінності, та їх оприбуткування на складі.

Приймаючи до уваги вище викладене, суд зазначає, що з матеріалів справи не встановлено можливості фактичного здійснення контрагентом ТОВ "ТД Харківській" господарських операцій, через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання такого виду робіт (надання транспортних засобів) або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів.

З огляду на зазначене, враховуючи ненадання належним чином оформленої первинної документації, відсутності документів щодо підтвердження реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарських операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Беручи до уваги вище наведене, суд приходить до висновку, що відповідач довів правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до неправомірного обрахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд знаходить позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21 серпня 2014 року.

Суддя М.О. Лук'яненко