Вирок № 40217321, 11.08.2014, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/358/14-к Провадження № 1-кп/304/32/2014 В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2014 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

при секретарі - Соханич Л.Ю.,

за участю прокурора - Машкаринець Т.М.,

захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_1,

представника потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12014070130000067 по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, із середньою освітою, непрацюючої, незаміжньої (має на утриманні трьох малолітніх дітей), українки, громадянки України, раніше судимої:

- 18 лютого 2014 року вироком Перечинського районного суду Закарпатської області за ст. 185 ч. 3 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки;

- 13 червня 2014 року вироком Перечинського районного суду Закарпатської області за ст. ст. 70 ч. 4, 185 ч. 3 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 ч. 1, ст. 358 ч. ч. 1, 4 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

26 червня 2013 року обвинувачена ОСОБА_3, з метою незаконного збагачення та заволодіння чужим майном шляхом обману, внесла у заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг № 2226 для нарахування соціальної допомоги як одинокій матері, неправдиві відомості про те, що не проживає з особою, від якої має дитину, хоча фактично з самого народження доньки - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 проживала з її батьком - ОСОБА_4 в АДРЕСА_5, вела з ним спільне господарство та виховувала вказану доньку, не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, яку подала до Управління соціального захисту населення Перечинської РДА, внаслідок чого незаконно отримала соціальну допомогу як одинока мати, чим спричинила державі в особі Управління соціального захисту населення Перечинської РДА матеріальні збитки на загальну суму 1 458 грн., за що кримінальна відповідальність передбачена ст. 190 ч. 1, ст. 358 ч. ч. 1, 4 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчинених злочинах визнала повністю, щиро розкаялася та показала, що донедавна проживала в АДРЕСА_6 разом із своїм співмешканцем ОСОБА_4, з яким виховували їх спільну доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4. Крім того, в неї є ще двоє дітей від попереднього чоловіка, а саме син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 та донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7. Так, 26 червня 2013 року після народження доньки ОСОБА_7, вона звернулася до Управління соціального захисту населення Перечинської РДА та подала заяву про оформлення соціальної допомоги одинокій матері. До вказаної заяви вона власноручно внесла дані про те, що є матір'ю одиначкою і з батьком дитини не проживає, тоді як батько дитини ОСОБА_4 проживав з ними, вони вели спільне господарство та виховували їхню спільну дитини і її дітей від попереднього чоловіка. Заповнену заяву вона подала до Управління соціального захисту населення, де також усно повідомила працівникам, що не проживає з батьком дитини. Так вчинила, оскільки хотіла отримати кошти як одинока мати, про що щиро жалкує, просить звільнити її від покарання по амністії, заявлений прокурором позов визнає повністю.

З урахуванням обсягу доказів, які досліджувались у судовому засіданні у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає доведеною вину обвинуваченої ОСОБА_3 в інкримінованих їй злочинах і кваліфікує її дії за ст. 190 ч. 1 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство); за ст. 358 ч. 1 КК України, як підроблення офіційного документу, який видається установою і надає права, з метою використання його підроблювачем, а також за ст. 358 ч. 4 КК України як використання завідомо підробленого документа.

При призначенні покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винної і обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Згідно ст. 12 КК України обвинувачена ОСОБА_3 вчинила злочини невеликої тяжкості.

Як особа ОСОБА_3 по місцю проживання характеризується позитивно.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_3, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченій, суд не знаходить.

З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді штрафу в межах санкцій статей, за якими кваліфіковано її дії.

При призначенні покарання ОСОБА_3 за сукупністю злочинів згідно ст. 70 ч. 1 КК України суд вважає за доцільне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Разом з цим, вирішуючи питання відносно заявленого обвинуваченою та її захисником клопотання про застосування відносно такої амністії на підставі п. «в» ст. 1 Закону України №1185 - VII «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до вимог ст. 85 КК України на підставі закону про амністію або акта помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного й додаткового покарань.

Згідно ч. 2 ст. 86 КК України законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» суд, установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

У відповідності до вимог ст. 10 Закону України «Про амністію у 2014 році» та ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» рішення про застосування чи не застосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів справи.

Згідно п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 08 квітня 2014 року зі змінами внесеними Законом України № 1246-УІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні» від 06 травня 2014 року звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Отже, оскільки ОСОБА_3 вчинила дані злочини до постановлення попередніх вироків, а будь-яких обмежень про застосування амністії, визначених Кримінальним кодексом України, Законами України «Про амністію у 2014 році» та «Про застосування амністії в Україні» щодо особи, яка вчинила злочин до постановлення попереднього вироку немає, така вчинила зазначені злочини до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році» і на день набрання ним чинності мала малолітніх дітей (а. с. 103-105), щодо яких вона не позбавлена батьківських прав, тому суд вважає, що до обвинуваченої ОСОБА_3 слід застосувати амністію.

Крім цього, враховуючи те, що суд задовольняючи клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 буде звільняти її від призначеного покарання на підставі закону про амністію, то правила статті 70 частини 4 КК України в даному випадку не застосовуватиме.

Що стосується заявленого прокурором в інтересах держави в особі Управління праці та соціального захисту населення Перечинської РДА цивільного позову про стягнення з ОСОБА_3 1 458 грн. збитків, завданих кримінальним правопорушенням, то суд приходить до наступного.

Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз'яснено в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 року суд, покладаючи на підсудного обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду, має виходити з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що цивільний позов, заявлений прокурором Перечинського району в інтересах держави в особі Управління праці та соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації до обвинуваченої ОСОБА_3 про відшкодування збитків в розмірі 1 458 грн., слід задовольнити в повному обсязі.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_3 під час досудового провадження не обирався.

Речових доказів та процесуальних витрат по справі немає.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368 КПК України, с у д, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч.1, ст. 358 ч. ч. 1, 4 КК України і призначити:

- за ст. 190 ч. 1 КК України - 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. штрафу;

- за ст. 358 ч. 1 КК України - 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. штрафу;

- за ст. 358 ч. 4 КК України - 510 (п'ятсот десять) грн. штрафу.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн.

ОСОБА_3 на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» № 1185 - VII від 08 квітня 2014 року зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні» № 1246-УІІ від 06 травня 2014 року від призначеного покарання за даним вироком - звільнити.

Цивільний позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Управління праці та соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області (р/р 35417023004128 в ГУДКСУ м. Ужгород, МФО 812016, код ЄДРПОУ 03192862) 1 458 (одну тисячу чотириста п'ятдесят вісім) грн. збитків.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду сторони кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 376 КПК України.

Головуючий: Ганько І. І.