Рішення № 4021660, 24.06.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.09 Справа № 9/153

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марс", м. Луганськ

до Закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії відділення "Промінвестбанку у м. Алчевську", м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 65 430 грн. 89 коп.

в присутності представників:

від позивача – Колотович Д.О., дов. № 23/юр від 28.04.09,

від відповідача – Поліщук О.О., дов. № 550 від 07.04.09

в с т а н о в и в:

позивачем, ТОВ "ТД "Марс", заявлені вимоги про стягнення з відповідача, ЗАТ "АК "ПІБ" в особі Алчевської філії (далі –Банк) пені у розмірі 21288,18 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 23670,61 грн., 3% річних у розмірі 2434,18 грн., збитків у розмірі 18037,92 грн. за договором про інкасацію коштів № 38 від 10.12.04 та судових витрат.

Заявою про уточнення позовних вимог, наданою у судовому засіданні, позивач фактично змінив предмет позову та просить стягнути з Банку пеню у розмірі 32376,0 грн. та збитки у розмірі 18037,92 грн.

Як вбачається із заяви позивача, ним збільшений розмір пені з 21288,18 грн. до 32376,0 грн.

Суд прийняв заяву про уточнення позовних вимог, оскільки вона не суперечить чинному законодавству.

Відповідач, Банк, відзивом на позовну заяву за № 1/784 та відзивом на уточнення позовних вимог просить у задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

Ш 18 грудня 2008 року господарським судом Луганської області було прийняте рішення по справі № 6/220пн про стягнення з Банку коштів в сумі 357000,0 грн.

5 січня 2009 року інкасовані банком згідно з договором про інкасацію коштів № 38 від 10.12.04 кошти позивача в сумі 357000,0 грн. були розблоковані тимчасовим адміністратором Банку та перераховані на рахунок позивача. Ці кошти були інкасовані філією Банку але не були перераховані своєчасно на рахунок позивача в ЛОД АППБ "Аваль" розрахунковою палатою ПІБ у зв'язку з недостатністю грошових коштів на кореспондентському рахунку Банку.

Ш На весь час затримки платежів у період з 07.10.08 по 05.01.09 постановою НБУ від 07.10.08 № 308 Про призначення тимчасової адміністрації в ПІБ було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.08 по 06.04.09.

Відповідно до ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, а після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію.

Ш Готівкові кошти клієнтів, які прийняті до каси банку в операційний час, зараховуються до каси банку в той же день, а прийняті в післяопераційний час –наступного операційного дня. Що ж до спірного договору, то він не передбачає строків виконання зобов'язання з перерахування інкасової готівкової виручки, але відповідно до п. 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" міжбанківський переказ виконується в строк до 3-х операційних днів.

Таким чином, вважає Банк, затримка у перерахуванні коштів позивача до введення мораторію з 3-го по 6-те жовтня 2008 року не перевищує встановлений законодавством строк у 3 операційні дня.

Ш Банк заперечує поти того, факту, що збитки позивачу були спричинені саме діями відповідача (відсутній причинний зв'язок). Крім того, у матеріалах справи відсутні докази спричинення цих збитків, оскільки погашення кредиту –це пряме зобов'язання позивача, яке він повинен був виконувати за укладеним кредитним договором і самостійно нести ризики його невиконання.

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на укладений між ним та Банком договір про інкасацію коштів № 38 від 10.12.04, за яким Банк зобов'язався своїми силами і засобами в погоджені дні та години здійснювати інкасацію грошових коштів у позивача та проводити приймання грошових коштів і здійснювати своєчасне зарахування коштів на рахунки позивача.

Крім того, сторонами був укладений договір на приймання торгівельної виручки від 10.12.04, за яким Банк прийняв зобов'язання здійснювати приймання торгівельної виручки та своєчасне перерахування її на користь позивача.

За умовами вказаних договорів позивач надав Банку грошові кошти за період з 3-го по 6-те жовтня 2008 року на загальну суму 356700,0 грн.

Банк, у порушення договору не виконав зобов'язання щодо приймання торговельної виручки та перерахування до іншої кредитної установи отриманих грошових коштів на вказану суму.

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.12.08 по справі № 6/220пн було стягнуто з Банку грошові кошти в сумі 356700,0 грн., це рішення залишене в силі постановою апеляційної інстанції від 27.01.09.

5 січня 2009 року Банк повернув кошти позивача в сумі 356700,0 грн., які були отримані за договором про інкасацію коштів № 38 від 10.12.04.

Позивач вважає, що несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань (цей факт встановлено судовими рішеннями), Банк порушив вимоги ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим позивачем нараховані пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 21288,18 грн., інфляційні втрати у розмірі 23670,61 грн. та 3% річних у розмірі 2434,18 грн.

Крім того, стверджує позивач, у зв'язку з порушенням Банком договору спричинена шкода (збитки), що підтверджується наступним.

Позивачем було укладено генеральний договір про надання кредитних ресурсів № 010/08-1/62 від 03.03.04 з АППБ "Аваль", за яким позивачу були надані кредитні кошти на суми 320000,0 та 4 248 000,0 доларів США (за мультівалютними кредитними лініями) на загальну суму у гривневому еквіваленті –10 744 000,0 грн. з терміном погашення до 31.12.05 та сплатою 24 відсотки за користування грошовими коштами.

Додатковими угодами № 9 від 25.02.08 та № 10 від 03.04.08 ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", як правонаступник АППБ "Аваль", та позивач продовжили термін дії кредитної угоди строком до 24.04.13 із збільшенням позичкової заборгованості до 84 641 000,0 грн. та сплатою 20 відсотків за користування кредитними коштами, що знайшло відображення у 9-ти кредитних угодах.

Позивач розраховував на отримання від відповідача грошових коштів у розмірі 356700,0 грн. у жовтні 2008 року та мав намір повністю погасити кредитні зобов'язання за поточний період, але дії Банку щодо несвоєчасного спрямування отриманих грошових коштів на рахунки позивача поставило останнього у скрутне матеріальне становище, тому позивач вимушений був залучати грошові кошти в іншому місці, що потягло за собою несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань.

Спричинені Банком збитки позивач розрахував, виходячи із суми несвоєчасно отриманих коштів у розмірі 356700,0 грн., кількості днів прострочення та відповідних банківських процентів у розмірі 20%, які повинен був сплачувати за кредитними угодами. Сума збитків складає 18037,92 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи учасників судового процесу і надані ними документи, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Інтерес позивача у спірних правовідносинах полягає в отриманні з відповідача понесених збитків та штрафних санкцій за порушення відповідачем договірних зобов'язань.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір про інкасацію коштів № 38 від 10.12.04, за яким Банк зобов'язався своїми силами і засобами в погоджені дні та години здійснювати інкасацію грошових коштів у позивача та проводити приймання грошових коштів і здійснювати своєчасне зарахування коштів на рахунки позивача.

Крім того, сторонами був укладений договір на приймання торгівельної виручки від 10.12.04, за яким Банк прийняв зобов'язання здійснювати приймання торгівельної виручки та своєчасне перерахування її на користь позивача.

За своєю правовою природою та положеннями договір про інкасацію коштів № 38 від 10.12.04 та договір на приймання торгівельної виручки від 10.12.04 є договорами про надання послуг і регулюється положеннями глави 63 ЦК України.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується на замовлення іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник –оплатити надані послуги, якщо інше не встановлено умовами договору.

За спірними договірними відносинами відповідач зобов’язався надати позивачу послуги щодо інкасування грошових коштів і зарахуванню таких коштів на рахунки позивача, що фактично відповідачем здійснено не було, що є порушенням умов договору та прав і охоронюваних інтересів позивача.

За умовами вказаних договорів позивач надав Банку грошові кошти за період з 3-го по 6-те жовтня 2008 року на загальну суму 356700,0 грн.

Банк, у порушення договору не виконав зобов'язання щодо приймання торговельної виручки та перерахування до іншої кредитної установи отриманих грошових коштів на вказану суму.

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.12.08 по справі № 6/220пн було стягнуто з Банку грошові кошти в сумі 356700,0 грн., це рішення залишене в силі постановою апеляційної інстанції від 27.01.09.

5 січня 2009 року Банк повернув кошти позивача в сумі 356700,0 грн., які були отримані за договором про інкасацію коштів № 38 від 10.12.04.

Суд погоджується з посиланням позивача на ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", за якою Банк, який обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу та строків його проведення, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Відповідно до п. 32.2 ст. 32 наведеного Закону у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Суд не погоджується з доводами Банку щодо введеного мораторію на задоволення вимог кредиторів строк на 6 місяців з 07.10.08 до 06.04.09 та у зв'язку з цим відсутністю права позивача нараховувати штрафні санкції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.12.08 по справі № 6/220пн, залишеним в силі постановою апеляційної інстанції від 27.01.09 було встановлено, що:

згідно ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Протягом дії мораторію:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

У спірних правовідносинах позивач не є кредитором, оскільки фактично не було договору про банківський вклад і дія мораторію на здійснення операцій щодо наданню послуг по перерахуванню відповідних коштів не поширюється.

За таких обставин нарахування пені за порушення договірних зобов'язань Банком, які не є грошовими, є обґрунтованим та законним, а тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Виходячи з цих норм одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

· протиправної поведінки,

· збитків,

· причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

· вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано доказів того, що збитки у розмірі 18037,92 грн. виникли через протиправну поведінку Банку, оскільки вказані кредитні угоди між ним та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" були укладені задовго до виникнення спірних правовідносин з відповідачем, а договори овердрафту з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладалися не через порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Таким чином, щодо спірних правовідносин, у позивача відсутні причинний зв'язок між протиправною поведінкою Банку та збитками та вина Банку.

За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення збитків слід відмовити.

При подачі позову позивачем сплачене державне мито за платіжним дорученням № 6569 від 29.04.09 у розмірі 654,30 грн. замість необхідного розміру 654,31 грн.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, Закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банку" в особі філії відділення "Промінвестбанку" у місті Алчевську, м. Алчевськ, вул. Леніна, 44, код 09304345, на користь позивача, ТОВ "Торговий дім "Марс", 91000, м. Луганськ, вул. Лутугинська, 127-г, код 30092111, пеню у розмірі 32376,0 грн. та витрати зі сплати держмита –323,76 грн., інформаційно-технічні витрати –154,63 грн.

3. У задоволенні вимог про стягнення збитків у розмірі 18037,92 грн. –відмовити.

4. Стягнути з позивача, ТОВ "Торговий дім "Марс", 91000, м. Луганськ, вул. Лутугинська, 127-г, код 30092111, на користь державного бюджету держмито у розмірі 0,01 грн.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 30.06.09.

Суддя А.Г.Ворожцов