Рішення № 40215492, 19.08.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Справа № 925/1521/13

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - представник не з'явився,

від відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірнього підприємства "Теплокомуненерго" публічного

акціонерного товариства "Монастирищенський ордена Трудового

Червоного Прапора машинобудівний завод", м. Монастирище,

Черкаської області

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Монастирище, Черкаської області

про стягнення 2 139 грн. 50 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року до господарського суду Черкаської області з позовом звернулося дочірнє підприємство "Теплокомуненерго" публічного акціонерного товариства "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 2 139 грн. 50 коп., в тому числі: 1 789 грн. 31 коп. борг за надані послуги з теплопостачання, 132 грн. 88 коп. пеня, 96 грн. 86 коп. 3% річних та 120 грн. 45 коп. інфляційні втрати.

В подальшому 08 жовтня 2013 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог від 04 жовтня 2013 року №571 (а.с.104-105 т.1), в якій зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 1 643 грн. 17 коп. основного боргу, в решті позовні вимоги залишилися без змін. Крім того у вказаній заяві позивач зазначив, що спірним періодом, за яким утворився борг відповідача слід вважати період з 01 січня 2011 року по 02 жовтня 2013 року.

Крім того, 29 жовтня 2013 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог від 18 жовтня 2013 року за №592 (а.с. 182 - 183 т. 1) в якій останній просив суд стягнути з відповідача 1 995 грн. 36 коп., в тому числі: 1 645 грн. 17 коп. борг за надані послуги з теплопостачання, 132 грн. 88 коп. пеня, 96 грн. 86 коп. 3% річних та 120 грн. 45 коп. інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 21 січня 2014 року зі справи №925/1521/13 позов задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 на користь дочірнього підприємства "Теплокомуненерго" публічного акціонерного товариства "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" - 1 645 грн. 17 коп. боргу, 132 грн. 88 коп. пені, 120 грн. 45 коп. інфляційних втрат, 96 грн. 86 коп. 3% річних та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 березня 2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року постанову суду апеляційної інстанції від 11 березня 2014 року та рішення суду першої інстанції від 21 січня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08 липня 2014 року справу №925/1521/13 прийнято до свого провадження суддею Васяновичем А.В. та призначено розгляд справи на 22 липня 2014 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте, в попередніх судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання також не з'явився, в попередніх судових засіданнях представник проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві від 04 серпня 2014 року та зазначав, що протягом спірного періоду, господарські правовідносини між сторонами ґрунтувалися на підставі укладеного між сторонами договору від 25 листопада 2005 року № 127-Т про надання послуг з теплопостачання і тривали включно по 31 грудня 2012 року.

На 2013 рік дію договору продовжено не було, а тому починаючи з 01 січня 2013 року між сторонами не існує правовідносин з теплопостачання.

З 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року облік споживання відповідачем теплової енергії проводився за показами приладу обліку теплової енергії та здійснювався розрахунок втрат (згідно виданих технічних умов на проектування "На встановлення приладів обліку витрати теплової енергії на магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" в житловому будинку АДРЕСА_2" та робочого проекту "Вузол обліку теплової енергії магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" в житловому будинку АДРЕСА_1" в частині розрахунку втрат теплової енергії через ізольовані труби на дільниці від межі розподілу балансової належності мереж по приладах обліку, які складають 49 ккал/год.

Також відповідач зазначав, що сторонами не заперечується об'єм теплової енергії, який був отриманий відповідачем за показами приладу обліку теплової енергії протягом періоду з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, та розмір коштів, який був сплачений відповідачем за спожиту теплову енергію.

Відповідач стверджував, що між сторонами є розбіжності лише в частині розрахунку втрат теплової енергії через ізольовані труби на дільниці від існуючої будинкової системи, яка не може бути демонтована, тобто втрат теплової енергії від існуючих мереж, які проходять через приміщення і не обліковуються теплолічильником.

Проведення додаткових нарахувань, які здійснені позивачем, договором від 25 листопада 2005 року № 127-Т про надання послуг з теплопостачання та чинним законодавством не передбачено.

Також відповідач вказував, що із контррозрахунку станом на 31 грудня 2012 року вбачається, що у відповідача відсутня заборгованість, а тому немає значення питання щодо кількості співвласників, які має магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" як об'єкт.

Оскільки, як стверджував відповідач, між сторонами протягом січня 2011 року - грудня 2012 року діяв лише один господарський договір № 127-Т, то до спірних правовідносин застосовується спеціальне законодавство та локальні норми Закону України "Про теплопостачання" та Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198. В той же час, спеціальне законодавство та норми Закону України від "Про житлово-комунальні послуги" та Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 не застосовуються до спірних правовідносинах, так як магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", як об'єкт, є окремим нежитловим приміщенням та не є квартирою (жилим приміщенням).

Отримані від позивача проекти нових договорів №17-ТІ від 09 липня 2012 року "Про надання послуг з централізованого опалення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" та №17-ТО від 29 травня 2012 року "Про надання послуг технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, холодного водопостачання і водовідведення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" не були підписані (укладені) відповідачем, оскільки не було досягнуто сторонами згоди з усіх істотних умов по цих договорах.

В зв'язку з чим, відповідач просив суд в позові відмовити повністю.

В заяві від 04 серпня 2014 року відповідач просив суд розгляд справи 05 серпня 2014 року здійснювати за відсутності свого представника.

Про причини неявки в судове засідання, що відбулося 19 серпня 2014 року відповідач не повідомив суд.

Оскільки сторони про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в попередніх судових засіданнях та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача боргу за спожиту відповідачем теплову енергію, 3% річних, інфляційних втрат та пені, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що згідно умов договору №127-Т від 25 листопада 2005 року укладеного між сторонами у відповідача виникла заборгованість зі сплати спожитої теплової енергії в сумі 1 645 грн. 17 коп. (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог).

Також позивач зазначав, що оскільки відповідачем не було підписано договору про надання послуг з централізованого опалення та договору про надання послуг технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, холодного водопостачання і водовідведення на магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", останній порушив вимоги ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", а також п. 3 ст. 20 "Закону України "Про житлово - комунальні послуги".

Крім того, позивачем на підставі п. 7.2.5. договору нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 132 грн. 88 коп. за період з 05 грудня 2011 року по 05 травня 2012 року.

На підставі ч. 2 ст. 625, ч. 3 ст. 692 ЦК України та ч. 4 ст. 232 ГК України позивачем заявлено вимогу про стягнення 96 грн. 86 коп. 3% річних та 120 грн. 45 коп. інфляційних втрат.

Скасовуючи раніше прийняті постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 березня 2014 року та рішення господарського суду Черкаської області від 21 січня 2014 року Вищий господарський суд України в своїй постанові від 18 червня 2014 року зазначав, що суди попередніх інстанцій не з'ясували правову природу відносин, які склалися між сторонами у справі, не встановили, чи носять вони договірний характер за весь період, за який стягується борг.

Також, в порушення вимог ст. ст. 21, 24 ГПК України суди не перевірили правильність визначеного позивачем суб'єктного складу сторін, а саме відповідача у справі, не з'ясували, чи фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є єдиним власником та, відповідно, споживачем теплової енергії з огляду на її заяву, наявну в матеріалах справи, про те, що співвласниками об'єкту - магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" є також інші особи.

Водночас, суд касаційної інстанції вказав, що вирішуючи спір про стягнення боргу за спожиті послуги з теплопостачання судами не було встановлено, чи перебуває приміщення магазину у приватній власності, а також кому саме воно належить та в яких частках, а від цього і з ким саме укладено договір про надання послуг з теплопостачання.

Правильне встановлення вищезгаданих обставин дасть можливість визначити підвідомчість спору відповідно до приписів ст. ст. 1, 12 ГПК України.

Крім того, прийняті судами рішення не містять жодного посилання на застосування до спірних правовідносин спеціального законодавства та локальних норм, а саме: Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198, або Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630,

Судам попередніх інстанцій необхідно також було встановити, чи дійсно позивач надавав відповідачу вказані послуги, і якщо надавав, то скільки відповідач спожив теплової енергії за спірний період, які тарифи, встановлені органами місцевого самоврядування згідно норм чинного законодавства, існували в цей період щодо даних послуг, і з огляду на це, яку суму відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу за отримані послуги.

Також, судам слід було встановити, чи здійснював відповідач оплату за ці послуги, а якщо здійснював, то в якому розмірі.

Окрім того, суди повинні були встановити, чи було приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" виведене з житлового фонду та переведене в нежитлове приміщення, чи від'єднало це приміщення від мережі централізованого опалення, а також чи можливе демонтування системи централізованого опалення, яка проходить через приміщення магазину та встановлення у ньому автономного опалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 25 листопада 2005 року між дочірнім підприємством "Теплокомуненерго" (виробник) та магазином "ІНФОРМАЦІЯ_1, в особі ОСОБА_1 (споживач) було укладено договір про надання послуг з теплопостачання за №127-Т.

Відповідно до п. 1. договору виробник зобов'язався постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач - оплачувати надану послугу за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

За своєю правовою природою вищевказаний правочин є договором про надання послуг.

Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом (по проектному тепловому навантаженню) або за приладами обліку (п. 5.1 договору).

Згідно п. 2.3. вартість теплової енергії, що постачається споживачу, відповідно до затверджених тарифів, з 01 жовтня 2005 року становить:

- при розрахунках за попередньою оплатою (до початку опалювального місяця) у розмірі 123 грн. 00 коп. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії;

- при розрахунках протягом опалювального місяця, але не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяцем у розмірі 135 грн. 00 коп. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії.

Сторони домовились, що у випадку зміни ціни чи порядку розрахунків за теплову енергію, нові ціни чи порядок розрахунків є обов'язковим для сторін за даним договором.

Так, рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 23 грудня 2010 року за №248 "Про затвердження тарифів на послуги з теплопостачання для населення, бюджетних установ та інших споживачів" затверджено з 01 січня 2011 року тарифи з ПДВ на послуги з теплопостачання, які надає дочірнє підприємство "Теплокомуненерго" публічного акціонерного товариства "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" для інших організацій одноставковий тариф в розмірі 660 грн. 32 коп. за 1 Гкал.

Рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 04 серпня 2011 року за №151 "Про затвердження тарифів на послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії для населення, бюджетних установ та інших споживачів" затверджено з 01 жовтня 2011 року тарифи з ПДВ на послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, які надає дочірнє підприємство "Теплокомуненерго" публічного акціонерного товариства "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" для інших організацій одноставковий тариф в розмірі 889 грн. 65 коп. за 1 Гкал.

Крім того, постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30 вересня 2011 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію дочірньому підприємство "Теплокомуненерго" публічного акціонерного товариства "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" встановлено тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів - 788 грн. 40 коп. за 1 Гкал (без ПДВ), всього з ПДВ 946 грн. 08 коп.

Вказана постанова набрала чинності з 01 жовтня 2011 року.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 26 жовтня 2011 року №190 "Про надання дозволу громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на оформлення свідоцтва про право власності на магазин роздрібної торгівлі по АДРЕСА_1 площею 14,1 м2, які були переобладнані під магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" були виведені із житлового фонду.

Також матеріалами справи підтверджується, що відповідно до рішення Державної приймальної комісії від 02 лютого 2007 року (а.с.9-13 т. 3) магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_2 було прийнято в експлуатацію.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача борг саме за надані послуги з теплопостачання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до положень пункту 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року N 1198, споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору, а у відповідності до пункту 4 цих Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.

В свою чергу, Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630 (далі - Правила), регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а у відповідності до положень пункту 8 Правил вказані вище послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що:

комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Тобто, кінцевий споживач отримує не теплову енергію, а відповідну житлово-комунальну/комунальну послугу.

Слід зауважити, що відповідно до статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

З огляду на зазначене вище, чинними законодавчими та нормативно-правовими актами чітко розмежовано відносини, які регулюються договором купівлі-продажу теплової енергії, та відносини, які регулюються договором про надання житлово-комунальних послуг, а саме встановлено, що відносини у сфері теплопостачання регулюються договором купівлі-продажу теплової енергії, який укладається між теплопостачальною організацією та фізичною особою, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридичною особою, яка використовує теплову енергію, а відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг регулюються договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який укладається між суб'єктом господарювання, визначеним у встановленому законодавством порядку виконавцем відповідних житлово-комунальних послуг, та фізичною або юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати зазначені послуги.

Договір про надання послуг з теплопостачання за №127-Т не відповідає типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".

Договір на підставі якого заявлено позов є договором саме про надання послуг з теплопостачання.

Разом із тим законодавче визначення терміну "балансоутримувач", дане в статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", допускає можливість існування різних ситуацій, у тому числі таких, коли багатоквартирний будинок існує, а особи, що має права та несе обов'язки балансоутримувача, немає (власники квартир балансоутримувачами бути не можуть за визначенням, а договір з будь-якою юридичною особою не укладався).

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, як це зокрема зазначається в постанові ВСУ від 30 жовтня 2013 року зі справи №6-59цс13.

Таким чином, до спірних правовідносин застосовуються Правила користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198 (далі Правила).

Згідно п. 40 вищевказаних Правил споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Облік спожитої відповідачем теплової енергії здійснювався по приладах обліку.

Згідно п. 5.3. договору споживач, що має прилади обліку, щоденно передає показники виробнику (розрахункова година для визначення добового споживання теплової енергії - 9.00 год.), а в себе фіксує у відповідному журналі, заведеному по загальноприйнятим правилам.

Проектування та встановлення приладів обліку теплової енергії виконується організаціями, які мають відповідні ліцензії. Установлення приладів обліку виконується згідно з узгодженим виробником проектом на межі розподілу тепломереж виробника та споживача. У разі встановлення приладів обліку теплової енергії не на межі розподілу, до обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку, додаються втрати на дільницях тепломережі, що перебувають на обслуговуванні споживача, від межі розподілу до місця встановлення приладів обліку, підтвердженні відповідними розрахунками (п.5.2. договору).

Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана у додатку 1 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п.5.4. договору).

Згідно пункту 3 Правил межа балансової належності (відповідальності) - межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією і споживачем;

межа експлуатаційної відповідальності - межа розподілу теплової мережі за ознакою договірних зобов'язань з експлуатації та утримання тих чи інших її ділянок або елементів, яка встановлюється за згодою сторін між теплопостачальною організацією та споживачем.

Згідно додатку 1 до договору про надання послуг з теплопостачання за №127-Т від 25 листопада 2005 року межа відповідальності за стан, ремонт і обслуговування теплових мереж опалення та гарячого водопостачання встановлюється тепловим колодязем. Вхід трубопроводів в приміщення магазину згідно схеми ДП "Теплокомуненерго" ВАТ "ТЕКОМ". Виробник несе відповідальність від котельної до зазначеного в пункті 1 колодязя, а споживачі - від визначеного колодязя до самого об'єкта споживання теплової енергії (підприємства), включаючи арматуру в колодязі, який указаний в даному додатку.

Згідно технічних умов (а.с.49-51 т.3) втрати через ізольовані труби на ділянці від межі розподілу балансової належності мереж до лічильника становить 49 ккал/год.

Відповідно до п. 2.5. договору споживач додатково сплачує за втрати тепла в теплових мережах, від точки підключення об'єкта згідно виданих технічних умов.

Технічні умови не містять розрахунку інших втрат ніж втрат через ізольовані труби на ділянці від межі розподілу балансової належності мереж до лічильника.

В свою чергу додаток №1 до договору встановлює лише межу експлуатаційної відповідальності, а не балансової.

Пунктом 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198 встановлено, що облік обсягу споживання теплової енергії ведеться на межі балансової належності теплових мереж.

Відповідно до п.3 Правил межа продажу теплової енергії - сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла

Згідно п. 23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності.

Згідно п. 11.1. договору, цей договір набуває чинності з 01 січня 2006 року та діє до 31 грудня 2006 року.

Договір вважається пролонгованим на наступний рік, якщо до закінчення строку його дії, про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 11.4 договору).

З урахуванням вищезазначених умов договору, строк дії договору від 25 листопада 2005 року було пролонговано на наступні 2007 - 2012 роки.

Проте, листом від 09 липня 2012 року №397 позивач повідомив відповідача про припинення дії договору від 25 листопада 2005 року про надання послуг з теплопостачання за №127-Т.

Даний факт сторонами не заперечується, а отже на 2013 рік договір сторонами пролонговано не було, у зв'язку з чим останній припинив свою дію 31 грудня 2012 року.

Одночасно, позивачем було надіслано відповідачу два примірника для підписання договору №17-ТІ від 09 липня 2012 року "Про надання послуг з централізованого опалення".

Супровідним листом від 01 червня 2012 року №295 було надіслано на адресу відповідача для підпису два примірника договору №17-ТО від 29 травня 2012 року "Про надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, холодного водопостачання і водовідведення".

Проте вищевказаних договорів відповідач не підписав, а позивач з відповідним позовом до суду не звертався.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Належних доказів того, що між сторонами було укладено нові договори на поставку теплової енергії на 2013 -2014 роки суду надано не було.

Як вже зазначалося вище власниками приміщення магазину роздрібної торгівлі "ІНФОРМАЦІЯ_1" є фізичні особи ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з часткою 1/3, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 жовтня 2011 року №190 (а.с. 5 т. 3).

Споживачами житлово-комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Тобто ОСОБА_1 не є єдиним власником приміщення, а також не є єдиним споживачем житлово-комунальних послуг (за умови їх отримання), водночас підприємець ОСОБА_1 була єдиним споживачем теплової енергії на підставі договору від 25 листопада 2005 року про надання послуг з теплопостачання за №127-Т.

Проте, як вже неодноразово зазначалося судом житлово-комунальні послуги не є предметом розгляду даного спору, а тому підстав для залучення до участі у справі фізичних осіб - власників нежитлового приміщення не має.

28 грудня 2005 року набрав чинності наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 "Про затвердження Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання" (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09 грудня 2005 року за №1478/11758) (далі порядок).

Пунктом 2.4.1 порядку передбачалося, що разом з проектом індивідуального теплопостачання проектна або проектна монтажна організація надає значення тепловіддачі транзитних стояків та трубопроводів, які проходять приміщенням з індивідуальним теплопостачанням і при потребі, теплові навантаження місць загального користування.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 "Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року №42" (зареєстрований у Мін'юсті України 28 листопада 2007 року за №1320/14587) було внесено зміни до порядку, зокрема до пункту 2.4.1, в якому надання значення тепловіддачі транзитних стояків та трубопроводів, які проходять приміщенням з індивідуальним теплопостачанням, не передбачалося. Водночас необхідним стало надання теплових навантажень місць загального користування. Зазначений наказ набрав чинності 09 грудня 2007 року.

З цієї дати дочірнє підприємство "Теплокомуненерго" публічного акціонерного товариства "Монастирищенський ордена трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" повинно було припинити нарахування оплати за втрати теплової енергії через транзитні стояки та трубопроводи, які проходять приміщенням з індивідуальним теплопостачанням.

Разом з тим, мешканці квартир, у яких встановлено індивідуальне опалення відповідно до правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 року № 630, повинні брати участь у витратах на централізоване опалення місць загального користування будинку. Розмір таких платежів визначається відповідно до методики розрахунку кількості теплоти, споживчої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення (затверджена наказом Мінрегіонбуду України від 31 жовтня 2006 року № 359 і зареєстрована Мінюстом України 27 листопада 2006 року № 1237/1311).

Відповідно до вимог пункту 2.2.1. Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення (далі-Методика), що затверджено наказом Мінбуду України від 31 жовтня 2006 року № 359 та зареєстровано в Мін'юсті 27 листопада 2006 року № 1237/13111 визначено: "Витрати теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, яка виставляється до сплати споживачами кожного окремого помешкання будинку, споживачами нежилих приміщень, які користуються місцями загального користування, визначається з відповідного розрахунку.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що приміщення магазину має відокремлений вхід на вулицю і не має доступу до місць загального користування із приміщення магазину.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що відшкодування будь-яких інших втрат ніж тих, про які зазначається в п.п. 2.5, 5.2 договору є безпідставним.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору).

Пунктом 6.3. договору визначено, що до початку розрахункового періоду споживач сплачує виробнику вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії передбаченої на розрахунковий період, згідно п. 2.3. договору.

Згідно п. 6.4. договору якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується споживачем не пізніше 5-го числа слідуючого місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Кількість використаної теплової енергії за місяць, оформляється відповідним актом, підписаним відповідальними особами з обох сторін, який і є підставою для оплати споживачем (п. 5.3.1. договору).

Позивачем направлялися на адресу відповідача для підпису акти про спожиту відповідачем теплову енергію за приладами обліку, а також втрати теплової енергії від існуючих мереж, які проходять через приміщення і не обліковуються тепло лічильником (згідно проектного рішення) та втрати теплової енергії від межі балансового розподілу до лічильника за період з січня 2011 року по квітень 2013 року (а. с. 170-188 т. 2).

Водночас, з актів підписаних позивачем (а.с.28-42 т.3) вбачається, що останній не погоджувався із нарахуванням позивачем втрат теплової енергії від існуючих мереж, які проходять через приміщення і не обліковуються тепло лічильником та вказував свої зауваження у здійсненних позивачем нарахуваннях.

Крім того в актах від 24 жовтня 2012 року, від 20 листопада 2012 року та від 18 грудня 2012року відповідач вказував, що за період 15 жовтня 2012 року по 18 грудня 2012 року тепла не споживав.

З актів доданих до позову вбачається, що в січні 2011 року відповідачем було спожито теплової енергії на суму 534 грн. 86 коп. (0,81 Гкал х 660 грн. 32 коп.);

в лютому 2011 року на суму 713 грн. 14 коп. (1,08 Гкал х 660 грн. 32 коп.);

в березні 2011 року на суму 719 грн. 75 коп. (1,09 Гкал х 660 грн. 32 коп.);

в квітні 2011 року на суму 165 грн. 08 коп. (0,25 Гкал х 660 грн. 32 коп.);

в листопаді 2011 року на суму 199 грн. 65 коп. (0,224 Гкал х 889 грн. 65 коп.);

в грудні 2011 року на суму 427 грн. 03 коп. (0,48 Гкал х 889 грн. 65 коп.);

в січні 2012 року відповідачем було спожито теплової енергії в обсязі 0,51 Гкал на суму 471 грн. 78 коп., в тому числі: 169 грн. 03 коп.(0,19 Гкал х 889 грн. 65 коп.) та 302 грн. 75 коп. (0,32 Гкал х 946 грн. 08 коп.);

в лютому 2012 року на суму 1 343 грн. 43 коп. (1,42 Гкал х 946 грн. 08 коп.);

в березні 2012 року на суму 591 грн. 03 коп. (0,625 Гкал х 946 грн. 08 коп.);

в квітні 2012 року на суму 189 грн. 22 коп. (0,20 Гкал х 946 грн. 08 коп.).

Всього було спожито відповідачем за вищевказаний період теплової енергії на суму 5 354 грн. 60 коп.

Водночас, слід зазначити, що у своєму розрахунку (а.с. 59 т. 3) позивачем було включено до спірного періоду вартість спожитої відповідачем теплової енергії за період з 20 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року на суму 260 грн. 46 коп.

Також, позивачем у вказаному вище розрахунку зазначено, що відповідачем було спожито теплової енергії (за виключенням суми 260 грн. 46 коп., оскільки вказаний борг не входить до спірного періоду заявленого позивачем) на суму 5 349 грн. 44 коп.

Крім того, втрати від межі балансового розподілу до лічильника становлять 239 грн. 36 коп., в тому числі:

в січні 2011 року на суму 13 грн. 21 коп. (0,02 Гкал х 660 грн. 32 коп.);

в лютому 2011 року на суму 19 грн. 81 коп. (0,03 Гкал х 660 грн. 32 коп.);

в березні 2011 року на суму 19 грн. 81 коп. (0,03 Гкал х 660 грн. 32 коп.);

в квітні 2011 року на суму 6 грн. 60 коп. (0,01 Гкал х 660 грн. 32 коп.);

в листопаді 2011 року на суму 8 грн. 90 коп. (0,01 Гкал х 889 грн. 65 коп.);

в грудні 2011 року на суму 35 грн. 59 коп. (0,04 Гкал х 889 грн. 65 коп.);

в січні 2012 року на суму 12 грн. 46 коп. (0,014 Гкал х 889 грн. 65 коп.) та на суму 18 грн. 92 коп. (0,02 Гкал х 946 грн. 08 коп.);

в лютому 2012 року на суму 37 грн. 84 коп. (0,04 Гкал х 946 грн. 08 коп.);

в березні 2012 року на суму 37 грн. 84 коп. (0,04 Гкал х 946 грн. 08 коп.);

в квітні 2012 року на суму 28 грн. 38 коп. (0,03 Гкал х 946 грн. 08 коп.).

Всього вартість спожитої відповідачем теплової енергії та втрати від межі балансового розподілу до лічильника за період січень - квітень 2011 року, листопад 2011 року - квітень 2012 року становлять 5 588 грн. 80 коп.

Відповідачем було сплачено за спожиту теплову енергію та втрати від межі балансового розподілу до лічильника 6 427 грн. 34 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень (а. с. 107-108 т. 1, а.с.43-48 т.3).

Таким чином, слід дійти висновку, що борг зі сплати теплової енергії та втрати від межі балансового розподілу до лічильника за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року відсутній.

Відшкодування втрати теплової енергії від існуючих мереж, які проходять через приміщення і не обліковуються теплолічильником не пердбачено договором від 25 листопада 2005 року про надання послуг з теплопостачання за №127-Т, а тому включення вказаних втрат в заявлену суму боргу є безпідставним.

З урахуванням порушення строку визначеного п. 2.3. договору, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат, а також пені.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 120 грн. 45 коп. - інфляційних втрат та 96 грн. 86 коп. 3 % річних (розрахунок знаходиться в матеріалах справи (а.с.32 т.1).

Слід зазначити, що інфляційні втрати та 3% річних нараховані позивачем не вірно, оскільки строк оплати спожитої теплової енергії позивач визначив 05 число поточного місяця, а не 10 число наступного за розрахунковим місяцем, як це вказано в п. 2.3. договору. Крім того, в суму боргу позивачем також включено втрати від існуючої будинкової системи, яка не може бути демонтована, а також в суму боргу за січень місяць 2011 року включено заборгованість зі сплати спожитої теплової енергії за період з 20 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року з урахуванням втрат від межі балансового розподілу до лічильника за вказаний період.

Здійснивши перевірку нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а також враховуючи строки оплати спожитої теплової енергії, встановлені договором, здійснені відповідачем проплати, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.2.1" судом встановлено, що розмір 3% річних нарахований на суму боргу за спожиту теплову енергію (з урахуванням втрат від межі балансового розподілу до лічильника) в січні 2011 року в розмірі 548 грн. 07 коп. за період з 11 лютого 2011 року (10 лютого 2011 року дата сплати спожитої теплової енергії в січні 2011 року) по 19 травня 2011 року (20 травня 2011 року сплачено відповідачем 2 529 грн. 98 коп.) складає 4 грн. 41 коп., інфляційні - 24 грн. 51 коп.;

розмір 3% річних нарахований на суму боргу за спожиту теплову енергію (з урахуванням втрат від межі балансового розподілу до лічильника) в лютому 2011 року в розмірі 726 грн. 35 коп. за період з 11 березня 2011 року по 19 травня 2011 року (20 травня 2011 року сплачено 2 529 грн. 98 коп.) складає 4 грн. 18 коп., інфляційні - 25 грн. 71 коп.;

розмір 3% річних нарахований на суму боргу за спожиту теплову енергію (з урахуванням втрат від межі балансового розподілу до лічильника) в березні 2011 року в розмірі 739 грн. 56 коп. за період з 11 квітня 2011 року по 19 травня 2011 року складає 2 грн. 37 коп., інфляційні - 15 грн. 61 коп.;

розмір 3% річних нарахований на суму боргу за спожиту теплову енергію (з урахуванням втрат від межі балансового розподілу до лічильника) в квітні 2011 року в розмірі 171 грн. 68 коп. за період з 11 травня 2011 року по 19 травня 2011 року складає 0 грн. 13 коп., інфляційні - 1 грн. 37 коп.;

станом на 20 травня 2011 року існувала передплата в сумі 77 грн. 66 коп. (2 529 грн. 98 коп. - 266 грн. 66 коп. (борг за грудень 2010 року включений позивачем) - 548 грн. 07 коп. (борг за січень 2011 року) - 726 грн. 35 коп. (борг за лютий 2011 року) - 739 грн. 56 коп. (борг за березень 2011 року) - 171 грн. 68 коп. (борг за квітень 2011 року);

розмір 3% річних нарахований на суму боргу за спожиту теплову енергію (з урахуванням втрат від межі балансового розподілу до лічильника) в листопаді 2011 року в розмірі 126 грн. 96 коп. (204 грн. 62 коп. (вартість спожитої теплової енергії в листопаді 2011 року з урахуванням втрат)) - 77 грн. 66 коп. (переплата)) за період з 11 грудня 2011 року по 06 березня 2012 року (07 березня 2012 року сплачено відповідачем 225 грн. 97 коп. за опалення в листопаді 2011 року згідно платіжного доручення №179) складає 0 грн. 91 коп., інфляційні - 0 грн. 76 коп.;

переплата згідно вищевказаного платіжного доручення станом на 07 березня 2012 року складає 99 грн. 01 коп. (225 грн. 97 коп. - 126 грн. 96 коп.);

розмір 3% річних нарахований на суму боргу за спожиту теплову енергію (з урахуванням втрат від межі балансового розподілу до лічильника) в грудні 2011 року в розмірі 8 грн. 90 коп. (462 грн. 62 коп. (вартість спожитої теплової енергії в грудні 2011 року з урахуванням втрат)) - 453 грн. 72 коп. (11 січня 2012 року сплачено відповідачем 453 грн. 72 коп. за опалення в грудні 2011 року) за період з 11 січня 2012 року по 01 лютого 2012 року (02 лютого 2012 року відповідачем сплачено 505 грн. 05 коп. за опалення в грудні 2011 року, січні 2012 року) складає 0 грн. 02 коп., інфляційні - 0 грн. 02 коп.;

переплата станом на 02 лютого 2012 року складає 496 грн. 15 коп. (505 грн. 05 коп. - 8 грн. 90 коп.);

розмір 3% річних нарахований на суму боргу за спожиту теплову енергію (з урахуванням втрат від межі балансового розподілу до лічильника) в січні 2012 року в розмірі 7 грн. 01 коп. (503 грн. 16 коп. (вартість спожитої теплової енергії в січні 2012 року з урахуванням втрат)) - 496 грн. 15 коп. (переплата) за період з 11 лютого 2012 року по 06 березня 2012 року (станом на 07 березня 2012 року залишилася передоплата в сумі 99 грн. 01 коп.) складає 0 грн. 01 коп., інфляційні - 0 грн. 01 коп.;

переплата складає 92 грн. 00 коп. (99 грн. 01 коп. - 7 грн. 01 коп.)

в лютому 2012 року вартість спожитої теплової енергії відповідач сплатив вчасно;

станом на 07 березня 2012 року була переплата в розмірі 89 грн. 17 коп. (1 381 грн. 27 коп. (вартість теплової енергії за лютий 2012 року) - 1 378 грн. 44 коп. (оплата 07 березня 2012 року за лютий 2012 року згідно платіжного доручення №178), 92 грн. 00 коп. (залишок передоплати згідно платіжного доручення №179 від 07 березня 2012 року - 2 грн. 83 (борг станом на 07 березня 2012 року за вартість спожитої теплової енергії в лютому 2012 року);

розмір 3% річних нарахований на суму боргу за спожиту теплову енергію (з урахуванням втрат від межі балансового розподілу до лічильника) в березні 2012 року в розмірі 539 грн. 70 коп. (628 грн. 87 коп. (вартість спожитої теплової енергії в березні 2012 року з урахуванням втрат)) - 89 грн. 17 коп. (переплата) за період з 11 квітня 2012 року по 07 червня 2012 року (08 червня 2012 року відповідачем сплачено 720 грн. 00 коп. за опалення в березні 2012 року) складає 2 грн. 57 коп., інфляційні - - 1 грн. 62 коп. (від'ємне значення);

переплата складає 180 грн. 30 коп. (720 грн. 00 коп. - 539 грн. 70 коп.);

розмір 3% річних нарахований на суму боргу за спожиту теплову енергію (з урахуванням втрат від межі балансового розподілу до лічильника) в квітні 2012 року в розмірі 217 грн. 60 коп. (вартість спожитої теплової енергії в квітні 2012 року з урахуванням втрат) за період з 11 травня 2012 року по 27 травня 2012 року (28 травня 2012 року відповідачем сплачено 216 грн. 65 коп. за опалення в квітні 2012 року) складає 0 грн. 30 коп., інфляційні - - 0 грн. 65 коп. (від'ємне значення);

розмір 3% річних нарахований на суму боргу за спожиту теплову енергію (з урахуванням втрат від межі балансового розподілу до лічильника) в квітні 2012 року в розмірі 0 грн. 95 коп. (217 грн. 60 коп. - 216 грн. 65 коп.) за період з 28 травня 2012 року по 07 червня 2012 року (залишок передплати згідно платіжного доручення №222 віл 08 червня 2012 року за опалення в березні місяці) складає 0 грн. 00 коп., інфляційне збільшення не відбулося.

Слід вказати, що при нарахуванні інфляційних втрат судом було враховано показники дефляції.

В пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17 липня 2012 року, № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" вказано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Зазначені висновки містяться також в постанові Вищого господарського суду України від 05 квітня 2011 року у справі N 23/466.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного розмір 3% річних, який підлягав сплаті складає 14 грн. 90 коп., інфляційних втрат - 65 грн. 72 коп.

В решті вимоги про стягнення з відповідача 81 грн. 96 коп. 3% річних та 54 грн. 73 коп. інфляційних втрат є безпідставними.

Разом з тим судом враховано наступне:

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі N 6-42цс11).

Попри подібність правової природи ч. 3 ст. 549 ЦК (щодо сплати пені) та ст. 625 цього Кодексу (щодо сплати трьох процентів річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов'язання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою.

Таким чином, оскільки відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти в розмірі 6 427 грн. 34 коп., підстав для стягнення інфляційних та річних в судовому порядку немає у зв'язку з їх фактичною сплатою в складі грошового зобов'язання.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2.5. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - споживач сплачує на користь виробника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

При нарахуванні пені позивачем було допущено аналогічні помилки, що й при розрахунку 3% річних та інфляційних.

Здійснивши перевірку нарахування пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.2.1." судом встановлено, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача складає 76 грн. 50 коп., в решті стягнення 56 грн. 38 коп. пені слід відмовити, у зв'язку з безпідставним нарахуванням.

З призначення платежів вбачається, що відповідач не сплачував позивачу пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому 76 грн. 50 коп. пені підлягає до стягнення в судовому порядку.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, м. Монастирище, Черкаської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь дочірнього підприємства "Теплокомуненерго" публічного акціонерного товариства "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод", вул. Суворова, 3, м. Монастирище, Черкаської області, ідентифікаційний код 25584373, п/р 26001051506348 в ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 354347 - 76 грн. 50 коп. - пені та 61 грн. 59 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович