Рішення № 40215376, 31.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2014 р. Справа № 911/1964/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Вовченко А. В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Брайко М. В. (довіреність № 26 від 11.12.2013 р.);

від відповідача: Кордівська Н. С. (довіреність № 146/13 від 02.09.2013 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг", м. Синельникове, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Край-2", м. Сквира

про стягнення 384 742, 08 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Арда-Трейдинг" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Край-2" про стягнення 359 039, 58 грн основної заборгованості, 13 895, 16 грн пені, 8 649, 84 грн інфляційних збитків, 3 157, 50 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору поставки № 340 від 01.05.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2014 р. порушено провадження у справі № 911/1964/14 за позовом ТОВ „Арда-Трейдинг" до ТОВ „Край-2" про стягнення 384 742, 08 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 25.06.2014 р.

16.06.2014 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява б/н б/д із доданими до неї документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

25.06.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання № 25/06 від 25.06.2014 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

25.06.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 09.07.2014 р.

09.07.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н від 08.07.2014 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення 143 302, 37 грн основної заборгованості.

09.07.2014 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 23.07.2014 р.

23.07.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли пояснення б/н б/д (на відзив відповідача), що долучені судом до матеріалів справи.

23.07.2014 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 31.07.2014 р.

31.07.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшли пояснення б/н від 31.07.2014 р., що долучені судом до матеріалів справи.

31.07.2014 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову частково з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 340, згідно умов п. 1.1. якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця (додаток № 1 „Бланк замовлення") та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору, на умовах цього договору.

Покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами та діючої на дату замовлення, в якій наведено список товарів, що поставляються за цим договором, та їх ціни, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 2 „специфікація").

Згідно з п. 3.3. договору (з урахуванням підписаного сторонами протоколу розбіжностей) покупець здійснює оплату запоставлений товар не пізніше 50 днів з дати поставки. Покупець зобов'язаний попередити постачальника про недоліки у одержаних накладних, а постачальник повинен виправити такі недоліки в 5 денний термін. У випадку порушення або невиконання покупцем зобов'язань за цим договором постачальник має право застосувати до покупця, наступні оперативно-господарські санкції: односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань за цим договором, з звільненням постачальника від відповідальності; відстрочка або зупинення подальших поставок товару до повного та належного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором; встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань покупцем: зміна порядку оплати товару, переведення покупця на попередню оплату, скорочення відстрочки платежу і т.п.

Пунктом 8.1. договору (з урахуванням підписаного сторонами протоколу розбіжностей) визначено строк його дії, згідно якого цей договір укладений строком до 28.02.2012 р.

На виконання умов договору позивачем у період з 25.07.2013 р. по 28.02.2014 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 359 039, 58 грн (враховуючи тільки видаткові накладні, що є предметом спору), що підтверджується відповідними видатковими накладними, перелік яких зазначений у загальному розрахунку (дата розрахунку 30.04.2014 р.), відповідними довіреностями відповідача, виданими на своїх представників на отримання товару, генеральною довіреністю - додаток до договору № 340 від 01.05.2011 р., відповідними податковими накладними, наявними у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 359 039, 58 грн, що підтверджується договором поставки № 340 від 01.05.2011 р., відповідними видатковими накладними, перелік яких зазначений у загальному розрахунку (дата розрахунку 30.04.2014 р.), відповідними довіреностями відповідача, виданими на своїх представників на отримання товару, генеральною довіреністю - додаток до договору № 340 від 01.05.2011 р., відповідними податковими накладними, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне невиконання ним свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно вищевказаних видаткових накладних за договором поставки № 340 від 01.05.2011 р.

Докази, надані відповідачем у процесі розгляду справи на підтвердження часткового виконання обов'язку по оплаті товару, а саме довідка № 34/05-07/191 від 08.07.2014 ПАТ „Український професійний банк", платіжне доручення № 61557 від 31.07.2014 р. на суму 14 995, 28 грн не є належними доказами, що підтверджують факт часткового виконання відповідачем обов'язку по оплаті товару згідно вищевказаних видаткових накладних за договором поставки № 340 від 01.05.2011 р., оскільки такі докази стосуються зовсім іншого договору № 90 від 15.09.2010 р.

Докази, надані відповідачем у процесі розгляду справи на підтвердження фактів часткового повернення відповідачем товару позивачу, а саме накладна повернення № 1031 від 28.02.2014 р. на суму 113, 40 грн, накладна повернення № 299 від 07.02.2014 р. на суму 454, 31 грн, накладна повернення № 5948 від 15.11.2013 р. на суму 457, 86 грн, накладна повернення № 5964 від 16.08.2013 р. на суму 238, 14 грн, накладна повернення № 6911 від 20.09.2013 р. на суму 43, 68 грн не є належними доказами, що підтверджують факти часткового повернення відповідачем товару позивачу, отриманого згідно вищевказаних видаткових накладних за договором поставки № 340 від 01.05.2011 р., оскільки такі докази жодним чином не стосуються спірних видаткових накладних за договором поставки № 340 від 01.05.2011 р.

Заперечення відповідача щодо того, що видаткова накладна № 4059 від 09.08.2013 р. на суму 1 272, 24 грн, видаткова накладна № 2586 від 06.09.2013 р. на суму 472, 32 грн, видаткова накладна № 5545 від 13.12.2013 р. на суму 449, 82 грн, видаткова накладна № 12081 від 27.12.2013 р. на суму 1 535, 40 грн, видаткова накладна № 14509 від 28.02.2014 р. на суму 1 069, 20 грн, видаткова накладна № 11177 від 21.02.2014 р. на суму 997, 92 грн, видаткова накладна № 6833 від 14.02.2014 р. на суму 939, 88 грн, видаткова накладна № 9500 від 22.11.2013 р. на суму 1 022, 40 грн, видаткова накладна № 2421 від 06.12.2013 р. на суму 1 056, 96 грн, видаткова накладна № 12581 від 26.07.2013 р. на суму 333, 72 грн не є належними доказами поставки позивачем товару відповідачу за договором (магазин № 1), оскільки не відповідають вимогам ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та іншим нормативно-правовим актам є необґрунтованими, так як підписи осіб відповідача на вказаних видаткових накладних скріплені його штампом та спростовуються іншими документами, наявними у матеріалах справи.

Заперечення відповідача щодо того, що видаткова накладна № 12637 від 29.11.2013 р. на суму 972, 36 грн, видаткова накладна № 2592 від 06.09.2013 р. на суму 434, 88 грн не є належними доказами поставки позивачем товару відповідачу за договором (магазин № 2), оскільки не відповідають вимогам ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та іншим нормативно-правовим актам і підписи осіб відповідача на вказаних видаткових накладних не відповідають жодному підпису, зразки яких містяться у генеральній довіреності від 01.02.2013 р., є необґрунтованими, так як підписи осіб відповідача на вказаних видаткових накладних скріплені його штампом та спростовуються іншими документами, наявними у матеріалах справи.

Заперечення відповідача щодо того, що видаткова накладна № 10947 від 23.08.2013 р. на суму 1 671, 60 грн, видаткова накладна № 2593 від 06.09.2013 р. на суму 3 887, 88 грн, видаткова накладна № 9003 від 20.09.2013 р. на суму 2 634, 24 грн, видаткова накладна № 9004 від 20.09.2013 р. на суму 3 395, 52 грн, видаткова накладна № 3 від 01.11.2013 р. на суму 8 424, 36 грн, видаткова накладна № 3076 від 08.11.2011 р. на суму 2 916, 00 грн, видаткова накладна № 9498 від 22.11.2013 р. на суму 1 833, 12 грн, видаткова накладна № 12639 від 29.11.2013 р. на суму 213, 84 грн, видаткова накладна № 8678 від 20.12.2013 р. на суму 8 814, 12 грн, видаткова накладна № 8679 від 20.12.2013 р. на суму 427, 68 грн, видаткова накладна № 6323 від 15.11.2013 р. на суму 3 584, 16 грн, видаткова накладна № 12638 від 29.11.2013 р. на суму 4 192, 20 грн, видаткова накладна № 2412 від 07.02.2014 р. на суму 1 188, 36 грн, видаткова накладна № 9058 від 24.01.2014 р. на суму 3 039, 30 грн, видаткова накладна № 2422 від 06.12.2013 р. на суму 2 676, 60 грн, видаткова накладна № 11132 від 25.10.2013 р. на суму 6 243, 12 грн, видаткова накладна № 1808 від 04.10.2013 р. на суму 1 334, 40 грн, видаткова накладна № 4897 від 11.10.2013 р. на суму 1 382, 40 грн, видаткова накладна № 1807 від 04.10.2013 р. на суму 1 073, 16 грн, видаткова накладна № 5714 від 13.09.2013 р. на суму 2 296, 68 грн, видаткова накладна № 4058 від 09.08.2013 р. на суму 1 272, 24 грн, видаткова накладна № 4041 від 09.08.2013 р. на суму 2 183, 04 грн, видаткова накладна № 631 від 02.08.2013 р. на суму 3 877, 86 грн, видаткова накладна № 7483 від 16.08.2013 р. на суму 3 967, 62 грн, видаткова накладна № 11176 від 21.02.2014 р. на суму 497, 04 грн не є належними доказами поставки позивачем товару відповідачу за договором (магазин № 3), оскільки не відповідають вимогам ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та іншим нормативно-правовим актам і на них вказано всіх необхідних реквізитів та на вказаних видаткових накладних містяться підписи невстановлених осіб є необґрунтованими, так як підписи осіб відповідача на вказаних видаткових накладних скріплені його штампом та спростовуються іншими документами, наявними у матеріалах справи.

Заперечення відповідача щодо того, що видаткова накладна № 11322 від 25.10.2013 р. на суму 475, 56 грн, видаткова накладна № 11318 від 25.10.2013 р. на суму 842, 76 грн, видаткова накладна № 8871 від 20.12.2013 р. на суму 1 148, 04 грн, видаткова накладна № 11378 від 21.02.2014 р. на суму 1 887, 30 грн, видаткова накладна № 11377 від 21.02.2014 р. на суму 195, 72 грн, видаткова накладна № 3281 від 08.11.2013 р. на суму 195, 72 грн, видаткова накладна № 5736 від 13.12.2013 р. на суму 449, 82 грн, видаткова накладна № 12832 від 29.11.2013 р. на суму 1 815, 48 грн, видаткова накладна № 12833 від 29.11.2013 p. на суму 195, 72 грн, видаткова накладна № 6524 від 15.11.2013 р. на суму 1 479, 60 грн, видаткова накладна № 1999 від 04.10.2013 р. на суму 721, 44 грн, видаткова накладна № 9211 від 20.09.2013 р. на суму 790, 44 грн, видаткова накладна № 4228 від 09.08.2013 р. на суму 1 272, 24 грн, видаткова накладна № 14134 від 30.08.2013 р. на суму 636, 48 грн, видаткова накладна № 7671 від 16.08.2013 р. на суму 1 333, 08 грн не є належними доказами поставки позивачем товару відповідачу за договором (магазин № 4), оскільки не відповідають вимогам ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та іншим нормативно-правовим актам і на них вказано всіх необхідних реквізитів є необґрунтованими, так як підписи осіб відповідача на вказаних видаткових накладних скріплені його штампом та спростовуються іншими документами, наявними у матеріалах справи.

Заперечення відповідача щодо того, що видаткова накладна № 8037 від 19.12.2013 р. на суму 4 629, 60 грн, видаткова накладна № 12082 від 28.11.2013 р. на суму 260, 40 грн, видаткова накладна № 11399 від 26.12.2013 р. на суму 1 618, 20 грн, видаткова накладна № 10440 від 20.02.2014 р. на суму 3 564, 36 грн, видаткова накладна № 1191 від 05.11.2013 р. на суму 951, 12 грн, видаткова накладна № 1836 від 05.12.2013 р. на суму 463, 80 грн, видаткова накладна № 8388 від 19.09.2013 р. на суму 555, 84 грн, видаткова накладна № 10439 від 20.02.2014 р. на суму 195, 72 грн, видаткова накладна № 4071 від 11.02.2014 р. на суму 4 810, 32 грн, видаткова накладна № 5441 від 16.01.2014 р. на суму 97, 86 грн, видаткова накладна № 4966 від 12.12.2013 р. на суму 2 378, 70 грн, видаткова накладна № 12048 від 28.11.2013 р. на суму 1 738, 44 грн, видаткова накладна № 5692 від 14.11.2013 р. на суму 434, 88 грн, видаткова накладна № 2437 від 07.11.2013 р. на суму 555, 84 грн, видаткова накладна № 12353 від 29.10.2013 р. на суму 427, 68 грн, видаткова накладна № 4 від 01.10.2013 р. на суму 943, 92 грн, видаткова накладна № 13236 від 29.08.2013 р. на суму 1 470, 60 грн, видаткова накладна № 11897 від 25.07.2013 р. на суму 1 234, 80 грн, видаткова накладна № 5445 від 13.08.2013 р. на суму 1 272, 24 грн, видаткова накладна № 6860 від 15.08.2013 р. на суму 1 000, 80 грн, видаткова накладна № 13265 від 29.08.2013 р. на суму 360, 72 грн не є належними доказами поставки позивачем товару відповідачу за договором (магазин № 5), оскільки не відповідають вимогам ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та іншим нормативно-правовим актам і на них вказано всіх необхідних реквізитів і підписи осіб відповідача на вказаних видаткових накладних не відповідають жодному підпису, зразки яких містяться у генеральній довіреності від 01.02.2013 р., є необґрунтованими, так як підписи осіб відповідача на вказаних видаткових накладних скріплені його штампом та спростовуються іншими документами, наявними у матеріалах справи.

Заперечення відповідача щодо того, що видаткова накладна № 12154 від 31.01.2014 р. на суму 247, 68 грн, видаткова накладна № 6926 від 14.02.2014 р. на суму 977, 76 грн не є належними доказами поставки позивачем товару відповідачу за договором (магазин № 6), оскільки не відповідають вимогам ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та іншим нормативно-правовим актам і на них вказано всіх необхідних реквізитів є необґрунтованими, так як підписи осіб відповідача на вказаних видаткових накладних скріплені його штампом та спростовуються іншими документами, наявними у матеріалах справи.

Заперечення відповідача щодо того, що видаткова накладна № 7049 від 14.02.2014 р. на суму 5 124, 96 грн, видаткова накладна № 2657 від 07.02.2014 р. на суму 6 092, 28 грн, видаткова накладна № 9753 від 22.11.2013 р. на суму 1 011, 96 грн, видаткова накладна № 877 від 02.08.2013 р. на суму 1 785, 84 грн не є належними доказами поставки позивачем товару відповідачу за договором (магазин № 10), оскільки не відповідають вимогам ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та іншим нормативно-правовим актам і на них вказано всіх необхідних реквізитів є необґрунтованими, так як підписи осіб відповідача на вказаних видаткових накладних скріплені його штампом та спростовуються іншими документами, наявними у матеріалах справи.

Заперечення відповідача щодо того, що видаткова накладна № 11271 від 25.10.2013 р. на суму 766, 62 грн не є належним доказом поставки позивачем товару відповідачу за договором (магазин № 10), оскільки взагалі не підписана відповідачем є необґрунтованими, так як вартість товару за вказаною видатковою накладною не включена позивачем до заявленої суми основної заборгованості згідно його розрахунку.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 359 039, 58 грн за договором поставки № 340 від 01.05.2011 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором поставки № 340 від 01.05.2011 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 14.09.2013 р. по 30.04.2014 р. всього на загальну суму 13 895, 16 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.8. договору (з урахуванням підписаного сторонами протоколу розбіжностей) передбачено, що за несвоєчасну сплату продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 13 895, 16 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з вересня 2013 р. по березень 2014 р. всього на загальну суму 8 649, 84 грн та з 14.09.2013 р. по 30.04.2014 р. всього на загальну суму 3 157, 50 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 8 649, 84 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 3 157, 50 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Край-2" (ідентифікаційний код 35231874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг" (ідентифікаційний код 37029549) 359 039 (триста п'ятдесят дев'ять тисяч тридцять дев'ять) грн 58 (п'ятдесят вісім) коп. основної заборгованості, 13 895 (тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн 16 (шістнадцять) коп. пені, 8 649 (вісім тисяч шістсот сорок дев'ять) грн 84 (вісімдесят чотири) коп. інфляційних збитків, 3 157 (три тисячі сто п'ятдесят сім) грн 50 (п'ятдесят) коп. 3 % річних та судові витрати 7 694 (сім тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн 84 (вісімдесят чотири) коп. судового збору.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

18 серпня 2014 р.