Рішення № 4021432, 22.06.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2009 р. Справа № 55/136-09

вх. № 3388/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Ситник О.Б.

відповідача- не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міцар", м. Харків

до Державного підприємства "Харківський науково- дослідний інститут технології машинобудування", м. Харків

про стягнення 106761,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міцар", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Харківський науково- дослідний інститут технології машинобудування", м. Харків, 100000 грн. основного боргу, 632,88 грн. 3% річних, 4400 грн. інфляційних витрат та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору позики № 28-51/11 від 15.09.08 р. не виконав свої зобов"язання щодо повернення позики.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 квітня 2009 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02 червня 2009 р.

02 червня 2009 р. відповідач через канцелярію господарського суду надав заяву про відкладення розгляду справи, у зв"язку з неможливістю представника прибути у судове засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 червня 2009 р. було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено її розгляд на 22 червня 2009 р.

22 червня 2009 р. позивач надав до суду заяву, в якій уточнив адресу позивача- 61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 117-а, кв. 34; поштова адреса: 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 31, оф. 9., а також зазначив про те, що у позовній заяві помилково було заявлено про стягнення 3% річних у сумі 632,88 грн. та інфляційних у сумі 4400 грн., оскільки згідно розрахунку 3% річних складає 961,64 грн. та інфляційні у сумі 5800 грн. та стягненні яких і наполягає позивач.

Вказані уточнення прийняті судом.

Представник позивача у судовому засіданні підтримувала позовні вимоги .Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №09325.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне. 15 вересня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міцар", м. Харків (далі позивач) та Державним підприємством "Харківський науково- дослідний інститут технології машинобудування", м. Харків (далі відповідач) було укладено договір позики № 28-51/ІІ, у відповідності до умов якого позивач передає у власність відповідача грошові кошти, а відповідач, в свою чергу, зобов"язується повернути таку ж суму грошових коштів(суму позики). Пунктом 1.2 договору передбачено, що сума позики складає 100000 грн.. Пунктом 2.1 договору передбачено, що позика надається в строк до 31.12.08 р. з моменту перерахування суми позики на поточний рахунок позивача. Пунктами 3.1 та 3.2 договору передбачений порядок повернення позики, а саме відповідач зобов"язаний повернути суму позики(або неповернену його частину у разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 2.2 цього договору. Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позивача.

На виконання умов вказаного договору позивачем було перераховано 100000 грн. на поточний рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 961 від 07.10.08 р., в графі призначення платежу якого зазначено:"заем по договору № 25-51/11 від 15.08.08 р.".

Суд вважає, що зазначення в платіжних дорученнях договору № 25-51/11 датованим 15.08.08 р. є технічною опискою.

Як було вищезазначено, сторонами було узгоджено строк повернення позики- до 31.12.08 р.

Таким чином, відповідач грошові кошти позики отримав, проте у встановлений договором строк їх не повернув.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом №10/03 від 05.03.09 р. з вимогою погасити виниклу заборгованість, зокрема і за договором позики № 28-51/11 від 15.09.08 р. на суму 100000 грн. Належним чином засвідчена копія вказаного листа з відміткою про отримання додана позивачем до позовної заяви.(арк. справи 11)

Проте, відповідач не виконав свої зобов"язання щодо повернення суми позики, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 100000 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі –100000 грн. грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 5800 грн. та 3% річних у сумі 961,64 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

У відповідності зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, з вини якого виник спір. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський науково- дослідний інститут технології машинобудування", м. Харків(61016, м. Харків, вул. Кривоконівська, 30, р/р № 260023001773 в Харківській філії АБ "Таврика" м. Харкова, МФО 351953, код ЄДРПОУ 14311070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міцар", м. Харків(61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 177-а, кв.34, р/р № 26003860202090 в Харківській філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ЄДРПОУ 25187488) 100000 грн. основного боргу, 961,64 грн. 3% річних, 5800 грн. інфляційних витрат, 1067,61 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст Рішення підписано 24 червня 2009 року.