Ухвала суду № 40214267, 12.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-4725/10/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

за участю представника апелянта Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - Гава О.О.

представника позивача ДП "Промжитлобуд-3" ПАТ "Будівельна фірма "Миколаївбуд" - Філевського Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом ДП "Промжитлобуд-3" ПАТ "Будівельна фірма "Миколаївбуд" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

ДП "Промжитлобуд-3" ПАТ "Будівельна фірма "Миколаївбуд" (далі - позивач або ДП "Промжитлобуд-3") звернулося до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2009 р. № 0001282301/0, № 0001292301/0.

За податковим повідомленням-рішенням № 0001282301/0 від 11.12.2009 відповідачем позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 713839,5 грн., з яких 538424 грн. - сума основного зобов'язання з вказаного податку, а 175415,5 грн. - сума штрафної санкції.

За податковим повідомленням-рішенням № 0001292301/0 0 від 11.12.2009 відповідачем позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 670483,50 грн., з яких 446989 грн. - сума основного зобов'язання з вказаного податку, а 223494,50 грн. - сума штрафної санкції.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 11.12.2009 р. № 0001282301/0, № 0001292301/0.

Не погоджуючись з постановою суду відмовідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що висновки постанови суду першої інстанції помилкові та такі, що не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що підставою для визначення позивачу сум податкових зобов'язань став акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.08 р. по 30.06.09 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 р. по 30.06.09 р. від 19.11.09 р. № 5635/232-00/19296730, складений службовими особами відповідача.

В акті перевірки підставою для невизнання податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ПП "Верона-Буд" та ТОВ "Стройтех-Ком" став висновок про порушення ДП "промжитлобуд-3" ст. 228 ЦК України "щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним".

За податковим повідомленням-рішенням № 0001282301/0 від 11.12.2009 відповідачем позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 713839,5 грн., з яких 538424 грн. - сума основного зобов'язання з вказаного податку, а 175415,5 грн. - сума штрафної санкції.

За податковим повідомленням-рішенням № 0001292301/0 0 від 11.12.2009 відповідачем позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 670483,50 грн., з яких 446989 грн. - сума основного зобов'язання з вказаного податку, а 223494,50 грн. - сума штрафної санкції.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків, наявність яких підтверджується актом перевірки.

Відповідач в акті перевірки посилається на нікчемність правочинів між контрагентом-постачальником і позивачем, що є неправомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 вказаної статті, є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України визнання судами нікчемними правочинів не вимагається. Укладені між Позивачем та контрагентами, зазначеними у акті перевірки, правочини не віднесено законом до нікчемних, також відсутнє судове рішення про визнання їх недійсними.

Відповідач не може керуватися лише припущеннями щодо недійсності укладеного договору. Його позиція, що цей правочин є нікчемним, не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання його таким.

В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Нормами ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або зроблено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органа державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. №12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України", під публічним порядком у цьому та інших випадках належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідачем не було доведено, що в результаті укладання між позивачем та його контрагентом і виконання договору було порушено публічний порядок, встановлений в державі та відсутні підстави вважати, що укладений правочин суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою приховання сплати податків третіми особами, отримання податкової вигоди та в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Стаття 61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто позивач не може бути притягнутий до відповідальності за порушення, яке ним не було вчинене.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів".

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" "податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту".

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" "не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними".

Згідно п. п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що дійсність господарської угоди між позивачем та ПП "Верона-Буд", ТОВ "Стройтех-Ком" підтверджена наявними у матеріалах справи доказами, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено тягар доказування в адміністративних справах, не довів , що має будь-які докази на підтвердження недійсності або безтоварності цих угод.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом ДП "Промжитлобуд-3" ПАТ "Будівельна фірма "Миколаївбуд" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 14 серпня 2014 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.