Постанова № 40213965, 12.08.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 р. Справа № 592/874/14-а

Головуючий 1 інстанції: Кондратенко М.В.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.06.2014р. по справі № 592/874/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії та бездіяльність ГУПФ України в Сумській області щодо визначення грошового забезпечення та перерахунку пенсії і зобов'язати ГУПФ України в Сумській області провести перерахунок пенсії позивача з 01.08.08 р. відповідно наказу МО України № 377 від 28.07.08 р. і виплатити створену заборгованість (матеріальну шкоду) згідно ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.06.14 р. по справі № 592/874/14-а у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.06.14 р. по справі № 592/874/14-а та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів на підставі п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді старшого викладача Військового інституту ракетних військ і артилерії Сумського державного університету. На даний час є пенсіонером і з 01.01.07 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.06 р. № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Сумській області.

В січні 2014 р. позивач звернувся до відповідача із заяво, в якій просив ГУПФ України в Сумській області провести перерахунок призначеної раніше йому пенсії, але листом № 36/Б-11 від 23.01.14 р. відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії позивача.

Не погоджуючись з такими діями органу пенсійного забезпечення, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про їх безпідставність. При цьому, в рішенні суду першої інстанції зазначено, що 11.06.12 р. Сумським обласним військовим комісаріатом на виконання вимог постанови КМУ № 355 від 23.04.12 р. до ГУПФУ надіслана довідка № 48964 про розмір грошового забезпечення гр. ОСОБА_1 станом на 01.04.12 р. За інформацією, наданою Сумським обласним військовим комісаріатом, під час надання довідки були враховані вимоги Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/876 від 11.05.12 р., а саме: обчислення грошового забезпечення здійснене за посадами керівного, наукового та науково-педагогічного (педагогічного) складу офіцерів військових навчальних закладів і наукових установ ЗС України, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів - відповідно до схем, затверджених наказом Міністра Оборони України № 377 від 28.07.08 р., та за розміром премії, установленим наказом Міністра Оборони України № 165 від 26.03.12 р. Також суд першої інстанції зазначив, що як вбачається із повідомлення Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців ГУПФ України в Сумській області від 23.12.13 р. про розмір пенсії позивача, при обчисленні розміру пенсії гр. ОСОБА_1 станом на 01.01.13 р. не були враховані дані про розмір грошового забезпечення, які вказані в довідці Сумського обласного військового комісаріату № 48964 від 11.06.12 р.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.01.08 р. позивачу був проведений перерахунок пенсії у зв'язку із зміною грошового забезпечення військовослужбовців, згідно з постановою КМУ № 1294 від 07.11.07 р., на виконання якої Міністром оборони України був виданий наказ № 377 від 28.07.08 р. «Про затвердження схем посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів і наукових установ Збройних Сил України», яким, зокрема, був підвищений розмір посадового окладу військовослужбовців за останньою посадою, яку обіймав позивач.

Колегія суддів вважає за доцільне відмітити, що позивач звернувся до суду з позовом 29.01.13 р. із вимогами щодо захисту його порушеного права за період з 01.01.08 р.

Відповідно ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Тобто, чинне законодавство обмежує термін звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом (29.01.14 р.), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом, період, за який позивач просить суд захистити його права (з 01.01.08 р.), колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту в межах шестимісячного строку, починаючи з 29.07.13 р.

Положеннями ст. 100 КАС України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. В ч. 2 ст. 100 КАС України встановлено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Слід зазначити, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтвердженні належними доказами.

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Однак, позивачем ані до суду першої, ані апеляційної інстанцій не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо визнання дій неправомірними, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії за період з 01.08.08 р. по 28.07.13 р. При цьому безпідставним є посилання позивача на приписи ст. 55 Закону України «Про державне пенсійне соціальне страхування», оскільки у відповідності до ч. 2 вказаної вище статті нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З врахуванням вказаних норм Закону без обмеження будь-яким строком мають виплачуватися лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. Натомість, предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманої пенсії і вищевказані норми Закону до цих правовідносин застосовуватись не можуть.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини в даній справі повинні розглядатися, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства передбачено 6 місяців.

Відповідно ч. 2 ст. 107 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції, при відкритті провадження та розгляді справи по суті, порушено вимоги процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення цього питання по суті, оскільки позивач пропустив передбачений ст. 99 КАС України строк звернення до суду без поважних причин, що згідно вимог ст. 100 та ч. 2 ст. 107 КАС України є перешкодою для відкриття провадження у справі та розгляду позовних вимог по суті з винесенням постанови про задоволення чи відмову в задоволенні позову. Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції не звернув уваги на пропущення позивачем строку звернення до суду та безпідставно, незважаючи на відсутність належних доказів поважності пропуску позивачем строку звернення до суду, ухвалив рішення по суті позовних вимог.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо, зокрема, останню подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Таким чином, пропуск строку звернення до суду відповідно до вказаних положень КАС України є підставою для залишення позову без розгляду.

Відповідно ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених ст. 155 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги за період з 01.08.08 р. по 28.07.13 р. підлягають залишенню без розгляду.

Щодо позовних вимог про визнання дій неправомірними, зобов`язання провести перерахунок пенсії та додаткової пенсії за період з 29.07.13 р., колегія суддів зазначає наступне.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 63 вказаного Закону усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому КМУ, у строки, передбачені ч. 2 ст. 51 цього Закону.

Відповідно п. 7 постанови КМУ № 393 від 17.07.92 р. «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з урахуванням таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.

Наказом Міністра оборони України № 377 від 28.07.08 р. «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) наукових установ Збройних сил України» визначено схему розмірів посадових окладів за основними типовими посадами керівного та наукового складу офіцерів військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) наукових установ Збройних сил України. Зазначений наказ було прийнято на реалізацію повноважень, наданих постановою КМУ № 1294 від 07.11.07 р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Згідно п. 5 вищенаведеної постанови надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, - у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами згідно з додатками 1 - 23 і 30 - 32 за аналогічними посадами.

Колегія суддів зазначає, що підвищення розміру посадового окладу відповідної категорії військовослужбовців відбулось на підставі наказу Міністра оборони України № 377 від 28.07.08 р. «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) наукових установ Збройних сил України», прийнятого на реалізацію повноважень, наданих КМУ, та зареєстрованого у встановленому Законом порядку.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що після видання наказу Міністра оборони України № 377 від 28.07.08 р. позивач набув права на перерахунок розміру пенсії у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців.

Згідно преамбули Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Наведене свідчить про те, що позиція відповідача по справі не відповідає наведеному принципу єдності умов пенсійного забезпечення військовослужбовців, оскільки, позивач по справі поставлений у нерівні умови у порівнянні з військовослужбовцями відповідної категорії, що вийшли на пенсію після видання наказу Міністра оборони України № 377 від 28.07.08 р. та яким розмір пенсії визначається, виходячи з розміру посадового окладу, запровадженого наведеним наказом.

Доводи відповідача щодо відсутності рішень КМУ стосовно змін грошового забезпечення військовослужбовців та, як наслідок, відсутності підстав для перерахунку пенсії військовослужбовцям, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не вказує на рішення суб'єкта владних повноважень про зміну видів грошового забезпечення військовослужбовців як на підставу для перерахунку пенсії, а пов'язує її перерахунок з фактичною зміною видів грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 24.04.12 р. по справі № 21-84а12.

В силу ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням підвищення посадового окладу відповідно до наказу Міністра оборони України № 377 від 28.07.08 р. «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців, військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів, вищих навчальних закладів України) і наукових установ збройних сил України», починаючи з 29.07.13 р.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з 30.12.13 р. наказ Міністра оборони України № 377 від 28.07.08 р. втратив чинність згідно з наказом Міністерства оборони України № 814 від 27.11.13 р. «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України». Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку щодо обов'язку відповідача за період з 29.07.13 р. по 29.12.13 р. здійснити позивачеві нарахування та виплату пенсії, з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного наказом Міністра оборони України № 377 від 28.07.08 р. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що постанова Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.06.14 р. по справі № 592/874/14-а прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.06.14 р. по справі № 592/874/14-а - задовольнити частково.

Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.06.14 р. по справі № 592/874/14-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії на підставі Наказу Міністра оборони України № 377 від 28.07.08 р. за період з 28.07.13 р. по 29.12.13 р.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного Наказом Міністра оборони України № 377 від 28.07.08 р., за період з 28.07.13 р. по 29.12.13 р., та провести відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та провести відповідні виплати в частині позовних вимог за період з 01.08.08 р. по 28.07.13 р. - залишити без розгляду.

В іншій частині позовних вимог ? відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.