Рішення № 40213751, 21.08.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/1518/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Катрич О. М.Номер провадження 22-ц/788/1430/14 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Білецького О. М. , Шевченка В. А.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 червня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 до Сумської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: Третя Сумська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус ОСОБА_10, ОСОБА_11, Служба у справах дітей Сумської міської ради,

про встановлення факту визнання батьківства, визнання права власності на житло в порядку спадкування,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, звернулися до суду з зазначеним позовом, який обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_13, з яким ОСОБА_6 з 1990 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах і проживала з ним однією сім'єю, вели спільне господарство, мали загальний бюджет та у яких народилося троє дітей - дочка ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 і дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, яких померлий за свого життя визнавав своїми дітьми та забезпечував їх матеріально, займався їх вихованням, турбувався про фізичний та духовний розвиток. При народженні дітей відомості про батька були внесені у відповідності до чинного на той час законодавства, за вказівкою матері та зазначено ОСОБА_12. При оформленні спадкових прав виникла необхідність встановлення факту визнання батьківства ОСОБА_13 відносно його дітей в судовому порядку, оскільки у 2003 році спірна квартира АДРЕСА_1 була ним приватизована, а також позивачі просять суд визнати за ними право власності на цю квартиру по 1/6 частині за кожним.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 червня 2014 року позов ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, задоволено.

Встановлено батьківство ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, відносно ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнано за ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_2, по 1/6 частині за кожним в порядку спадкування.

В апеляційній скарзі ОСОБА_13, посилаючись на незаконність і необґрунтованість ухваленого рішення, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що суд невірно застосував закон, який регулює спірні правовідносини, оскільки керувався нормами СК України, а не КпШС України. Відповідно, сімейне законодавство, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює виключну кількість підстав встановлення походження дитини від батьків, жодна з яких не доведена позивачами і не встановлена судом. Крім того, суд допустив порушення вимог ЦПК України, прийнявши від позивачів докази у справі під час судового розгляду. Також відповідачів не було повідомлено про час розгляду справи після оголошеної перерви, допущені порушення вимог процесуального закону при встановленні особи та допиті свідків, порушено порядок розгляду питання відводу судді, досліджено неналежні докази, невірно сплачений позивачами судовий збір.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_13 - ОСОБА_14, який підтримав скаргу з мотивів в ній наведених, ОСОБА_12, ОСОБА_5, представника ОСОБА_6 - ОСОБА_15, які заперечили проти її задоволення, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_13 (т.1 а.с. 16), в зв'язку з чим відкрилася спадщина на належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_3 (т.1 а.с.103-111, 200), яку шляхом подання заяв до нотаріальної контори прийняли: його мати ОСОБА_9, син ОСОБА_13, дочка ОСОБА_8, яка відмовилася від спадщини на користь свого брата ОСОБА_13, а також ОСОБА_12 та ОСОБА_6 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_7(т.1а.с.70-96).

З свідоцтв про народження ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вбачається, що їх батьком значиться ОСОБА_12 (т.1 а.с.89-91). Відомості про батька внесені за заявою матері, тобто за її вказівкою у відповідності до вимог ч.2 ст.55 КпШС., що підтверджується копіями записів актів про народження дітей (т.2 а.с.59-61).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень ч.ч.2,3 ст.53 КпШС та вважав, що в ході розгляду справи на підставі показів свідків та пояснень сторін доведено, що померлий ОСОБА_13 спільно проживав та вів спільне господарство з ОСОБА_6, спільно виховував та утримував з нею сина ОСОБА_16 та дочок ОСОБА_17 і ОСОБА_7. Свідки також вважали ОСОБА_6 повноправною дружиною спадкодавця та вважали їх однією сім'єю, а тому їх діти мають право на спадкування після смерті свого батька за законом, як спадкоємці першої черги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Згідно з положеннями ст.53 КпШС України походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану.

В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Виходячи з наведеного, визначальним при встановленні батьківства в судовому порядку є встановлення факту спільного проживання та ведення спільного господарства матір'ю і батьком дитини до її народження, або спільне виховання чи утримання ним дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Перевіряючи обставини справи, місцевий суд встановив, що у 1985 році ОСОБА_13 розлучився із ОСОБА_18

ОСОБА_6 та ОСОБА_13 познайомилися в 1989 році та з початку 1990 року по день смерті спадкодавця проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в квартирах по вул. Петропавлівській, вул. Харківській, та вул. Малиновській в м.Суми, вели спільне господарство.

В період спільного життя у ОСОБА_6 та ОСОБА_13 народилися: ІНФОРМАЦІЯ_5 дочка ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_6 син ОСОБА_16 і ІНФОРМАЦІЯ_7 дочка ОСОБА_19, яких вони спільно виховували та утримували. Протягом свого життя ОСОБА_13 визнавав своє батьківство щодо цих дітей.

Зазначені обставини підтверджуються як показаннями свідків, так і письмовими доказами, світлинами та визнаються відповідачкою у справі - матір'ю спадкодавця ОСОБА_9

Вказане не було спростовано ні в ході розгляду справи, ні доводами апеляційної скарги.

Вирішуючи спір між сторонами по справі, суд першої інстанції також визнав у порядку спадкування за позивачами право власності на 1/6 частину спірної квартири за кожним позивачем.

Проте, такий висновок суду є передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Отже, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це є підставою для відмови у позові.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що позивачі по справі не отримали відмови нотаріуса у видачі їм свідоцтва про право на спадщину, а тому підстав для визнання права власності в порядку спадкування в судовому порядку немає.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування на підставі п.п.1, 4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 5 ст.88 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог та враховуючи, що апелянт не доплатив 121 грн. 80 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, з відповідачів ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 слід стягнути на користь ОСОБА_12 по 81 грн. 20 коп. з кожного на відшкодування понесених нею та документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, в доход держави стягнути з позивачів по 40 грн. 45 коп. з кожного судового збору за розгляд справи в апеляційному суді та на користь ОСОБА_13 по 315 грн. 33 коп. з кожного на відшкодування понесених ним та документально підтверджених витрат на правову допомогу, що не перевищує максимальний розмір, встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 червня 2014 року, в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 по 81 грн. 20 коп. з кожного на відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в дохід держави по 40 грн. 45 коп. з кожного судового збору за розгляд справи в апеляційному суді та на користь ОСОБА_3 по 315 грн. 33 коп. з кожного на відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -