Ухвала суду № 40209584, 14.08.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/373/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Прокудіна Н. Г.Номер провадження 22-ц/788/1523/14 Суддя-доповідач - Маслов В. О. Категорія - 43

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2014 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Маслова В. О.,

суддів - Криворотенка В. І. , Лузан Л. В. ,

при секретарі судового засідання - Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду у м. Суми цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 липня 2014 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення без надання іншого жилого приміщення,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 липня 2014 року ОСОБА_3 зобов'язано не чинити перешкоди ОСОБА_4 у користуванні квартирою АДРЕСА_1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити. Зазначає, що своєю протиправною поведінкою ОСОБА_4 змусив її замінити замки в квартирі. Вважає, що надала суду достатньо доказів, які б були підставою для виселення колишнього чоловіка. Також вказує, що місцевий суд безпідставно відхилив її клопотання про зупинення провадження по даній справі до розгляду інших справ в порядку кримінального судочинства.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення місцевого суду залишенню без зміни, виходячи з ч. 1 ст. 308 ЦПК України.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 02 липня 2005 року по 28 грудня 2013 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та копією рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 грудня 2013 року (а.с. 41, 9)

Згідно свідоцтва про народження сторони від шлюбу мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 47). ОСОБА_3 також має доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, від попереднього шлюбу.

За час шлюбу подружжя придбало однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що вбачається з договору купівлі - продажу житлового приміщення від 17 серпня 2012 року, копія якого є на а.с. 42.

В позовній заяві, поданій до суду 23 січня 2014 року, ОСОБА_4 вказує, що відповідачка чинить перешкоди у користуванні квартирою, яка належить їм обом на праві власності, тому він змушений звернутися до суду з даним позовом.

В свою чергу, 05 травня 2014 року ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву, в якій просила виселити колишнього чоловіка у порядку ст.ст. 157, 116 ЖК України за систематичне порушення правил співжиття.

В судовому засіданні місцевого суду встановлено, що в спірній однокімнатній квартирі зареєстрований ОСОБА_4, що підтверджується довідкою на а.с. 8, та проживають він, його колишня дружина ОСОБА_3, син та падчірка. На даний час позивач позбавлений можливості користуватися житлом, оскільки відповідачка поміняла замки у вхідних дверях, а ключі йому не надала.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Оскільки ОСОБА_3 чинить перешкоди позивачу у користуванні та розпоряджанні майном, яке належить сторонам на праві власності, рішення місцевого суду про задоволення позову ОСОБА_4 відповідає вимогам вказаних законів. Також колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, оскільки остання не надала суду належних доказів, які б були підставою для його виселення без надання іншого жилого приміщення у порядку ч. 1 ст. 116, ст. 157 ЖК України.

Підстави та порядок позбавлення членів сім'ї власника права користування жилими приміщеннями визначені у ст. 157 ЖК України, якою встановлено, що членів сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

За змістом ст. 116 ЖК України, виселення члена сім'ї наймача (власника) будинку та інших осіб, які проживають разом з ним, можливо в тому випадку, коли вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

Слід також зазначити, що ч. 1 ст. 116 ЖК України визначено коло осіб які можуть бути виселені за систематичне порушення правил співжиття, що робить неможливим проживання інших осіб в одній квартирі, зокрема, це наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним. У даному випадку ОСОБА_4 є співвласником спірної квартири, що підтверджується договором купівлі - продажу житлового приміщення на а.с. 42. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_3 у порядку вказаних нею норм законів, оскільки ці закони регулюють житлові права інших осіб, а не співвласників, якими є сторони. При цьому колегія суддів приймає до уваги роз'яснення, які містяться у п. 39 постанови пленуму Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Колегія суддів вважає правильними ухвали місцевого суду від 25 червня та 16 липня 2014 року про відхилення клопотань ОСОБА_3 про зупинення провадження у даній цивільній справі до завершення досудового слідства відносно бувшого чоловіка за побої (а.с. 80, 96).

Дійсно, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Сторони визнають, що на разі у судах немає жодного кримінального провадження відносно ОСОБА_4 Самі по собі проведення перевірки або досудового слідства не дає підстави для зупинення провадження у цивільній справі. Суд обгрунтовано захистив порушене право позивача на власність і на житло, розглянувши позов по суті.

Колегія суддів приймає до уваги доводи ОСОБА_4 про те, що у жовтні - грудні 2013 року між ним і бувшою дружиною виникали сварки, однак він бажає і надалі користуватися приналежною йому квартирою, а 28 квітня 2014 року його призвали до Збройних Сил України для проходження військової служби. Остання обставина підтверджується ксерокопією повістки на а.с. 40.

Доводи апелянтки, що вона надала суду достатньо доказів для виселення колишнього чоловіка, що місцевий суд безпідставно відхилив її клопотання про зупинення провадження по даній справі не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував обставини справи, у відповідності зі ст. 212 ЦПК України дав оцінку зібраним доказам і постановив рішення, яке відповідає цим доказам і вимогам ЦК України та ЖК України. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 липня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -