Рішення № 4021326, 19.05.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.09 Справа № 9/146

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасконтракт", м. Антрацит Луганської області

до Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 616 726 грн. 34 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Панкова Г.С., дов. б/н від 01.05.09,

від відповідача – Богданов Р.К., дов. № 1-3/1д-9 від 26.12.08

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ТОВ "Донбасконтракт", звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача вартість майна, переданого на зберігання у розмірі 616 726,34 грн. за договором зберігання № 25/11/05 від 25.11.05 та судові витрати.

Представник відповідач, ДП "Ровенькиантрацит", відзив на позовну заяву не надав, однак у судовому засіданні підтвердив факт відсутності у відповідача спірного майна.

В обгрунтування позову позивач посилається на вищевказаний договір зберігання № 25/11/05 від 25.11.05, за яким він (поклажодавець) передав відповідачу (зберігач) на зберігання за актами приймання-передачі конвейер СП-202 у кількості 1 шт. До складу конвейеру входили: привід СП-202 у кількості 2 шт, кінцева станція –1 шт., монтажна рама –1 шт, рештак СП-202 –35 шт, цеп СП-202 –110 метрів, цеп СП-202 –590 метрів, загальною вартістю 616726,34 грн.

За пунктом 6.1 договору він діє до 25.11.07.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили що вимога про повернення майна повинна бути заявлена у письмовій формі, тому 8 листопада 2007 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про повернення майна, яке було передане на зберігання, однак відповіді не отримав а повернення спірного майна не було здійснено.

24.03.09 позивач вдруге звернувся до відповідача з вимогою про повернення свого майна, однак останній не повернув це майно.

Оскільки відповідачу стало відомо про те, що передане на зберігання майно у відповідача відсутнє, він звернувся з цим позовом до суду.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у т.ч. боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші…), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір зберігання № 25/11/05 від 25.11.05 за яким позивач передав відповідачу на зберігання за актами приймання-передачі конвейер СП-202 у кількості 1 шт. До складу конвейеру входили: привід СП-202 у кількості 2 шт, кінцева станція –1 шт., монтажна рама –1 шт, рештак СП-202 –35 шт, цеп СП-202 –110 метрів, цеп СП-202 –590 метрів, загальною вартістю 616726,34 грн.

Строк дії договору був обумовлений сторонами до 25 листопада 2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно зі ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Матеріали справи містять докази того, що 8 листопада 2007 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про повернення майна, яке було передане на зберігання, однак відповіді не отримав а повернення спірного майна не було здійснено.

За правилами ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних засадах, а згідно з п. 1) ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажедавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем –у разі втрати (нестачі) –у розмірі її вартості.

Оскільки факт відсутності (втрати) у відповідача спірного майна було встановлено у судовому засіданні, суд вважає, що позивач правомірно звернувся з вимогою про відшкодування з відповідача вартості переданого на зберігання майна.

Виходячи з конкретних обставин цієї справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача, ДП "Ровенькиантрацит", Луганська обл., м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6, код 32320704, на користь позивача, ТОВ "Донбасконтракт", 94608, Луганська обл., м. Антрацит, вул. Маршака, буд. 1, код 31250736, вартість майна, переданого на зберігання у розмірі 616 726,34 грн., крім того, витрати зі сплати держмита –6167,26 грн. та інформаційно-технічні витрати –118,0 грн.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя А.Г.Ворожцов