Рішення № 4021216, 19.06.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" червня 2009 р.

Справа № 9/651

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін

від позивача Манич І.Д. дов. від 20.05.09. №253/2

Поліщук Г.А. дов. від 20.05.09. №253/1

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Ірком-ЕКТ" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Осіріс" (м. Житомир)

про стягнення 103708,00 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 103708,00 грн. з яких: 68000,00 грн. боргу за отриманий товар, 18812,00 грн. пені, 15164,00 грн. інфляційних та 1732,00 грн. 3% річних.

Представник позивача в засіданні суду надав уточнення до позовної заяви в якому зазначив, що відповідач частково провів розрахунки на суму 500 грн., що підтверджується банківською випискою від 17.04.09.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, свого представника в засідання суду не направив.

Суд вважає вказану обставину такою, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

На підставі домовленості, досягнутою між сторонами - Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Ірком-ЕКТ" (далі - позивач) та Приватним підприємством "Осіріс" (далі - відповідач), позивачем передано відповідачу товар, що підтверджується накладними та довіреностями, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.10-35).

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст.11, ч. 2 ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань є правочини.

Оскільки сторони при здійсненні господарської діяльності довели свою волю до настання правових наслідків при здійсненні поставки, то між ними виникли відповідні зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідач за переданий товар розрахунок не провів, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 68000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 523/1 від 15.08.08р. з вимогою в добровільному порядку погасити заборгованість.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 500 грн. Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що розрахунки були проведені 17.04.09., тобто до пред'явлення позивачем позову, (позов подано 27.04.09.).

Також позивач просить стягнути з відповідача 18812,00 грн. пені , згідно п.12.2 Договору№ 14, укладеного сторонами 01.01.07р. (а.с.7-9)

Що стосується позовної вимоги в частині стягнення пені , то суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.546 ЦК України неустойка (пеня, штраф) є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 547 ЦУ України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою вчиняється у письмовій формі.

Зазначена вимога кореспондується зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - де зазначено, що розмір пені встановлюється за згодою сторін.

З наданих позивачем накладних, не вбачається, що товар було поставлено на підставі Договору№ 14 від 01.01.07р.

Отже позивачем не доведено факту наявності встановлення за згодою сторін у письмовій формі неустойки у вигляді пені в певному розмірі.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу до сплати інфляційні нарахування у сумі 15164,00 грн., а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 1732,00 грн.

Розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних обґрунтований. Оскільки індекс інфляції та проценти річних є самостійними способами захисту цивільних прав кредиторів у грошових зобов'язаннях, вказані вимоги підлягаю задоволенню. відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, позов за предметом та підставами пред'явлення не оспорив.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, що є в матеріалах справи, підлягає задоволенню частково у сумі 84396,00 грн. з яких: 67500,00 грн. боргу, 15164,00 грн. інфляційних нарахувань, 1732,00 грн. 3% річних. В частині стягнення 500,00 грн. боргу та 18812,00грн. пені суд відмовляє за необґрунтованістю.

Судові витрати по сплаті державного мита та на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України та керуючись ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Осіріс", 10002, м. Житомир, вул. Старо - Чуднівська, 12/77, код ЗКПО 32389018

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Ірком-ЕКТ", 02105, м.Київ, вул. Павла Усенка,8, а/с 12, код ЗКПО 21583365 - 67500,00 грн. боргу, 15164,00 грн. інфляційних нарахувань, 1732,00 грн. 3% річних, 843,96 грн. державного мита та 96,03 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Алексєєв М.В.

Дата підписання 30.06.09.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам