Рішення № 4021187, 01.06.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.09 Справа № 13/131

За позовом Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держи в особі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, м. Луганськ

Підприємства Суходольської виправної колонії № 36 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, м. Суходольськ Луганської області

до Комунального підприємства "Краснодонське шляхово-експлуатаційне управління", м. Краснодон Луганської області

про стягнення 20 846 грн. 98 коп.,

Суддя Яресько Б.В.

Секретар с.з.

Чорна І.М.

за участю:

від заявника

представник не прибув;

від позивача

Манохіна А.М. довіреність № 31/1692 від 14.05.09.;

від відповідача

представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: подано позов про стягнення з відповідача на користь Підприємства Суходольської виправної колонії № 36 заборгованості за поставлену продукцію у сумі 20 846 грн. 98 коп.

Позивач позов підтримав.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судові засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами Договору від 29.10.2008 року № 26/562 (надалі Договір), Підприємство Суходольської виправної колонії № 36 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області за накладною від 29.10.2008 року № 685 поставило відповідачу, а відповідач прийняв плитку тротуарну на суму 13 444 грн. 48 коп. та бордюр (поребрик) на суму 3 928 грн. 00 коп. (надалі Товар), всього на загальну суму 20 846 грн. 98 коп. в т.ч. ПДВ 3 474 грн. 50 коп.

Відповідно п. 1.2. Договору, відповідач зобов’язаний прийняти Товар та оплатити його у продовж 7 календарних днів з моменту отримання Товару.

В порушення умов Договору відповідач оплату за отриманий Товар не здійснив.

Луганським прокурором з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах 24.04.2009 року подано позов про стягнення з відповідача вище зазначеної заборгованості із посиланням на положення Договору та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач заперечень проти позову, або доказів оплати боргу суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 208 грн. 47 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Краснодонське шляхово-експлуатаційне управління", м. Краснодон Луганської області, вул. Макаренко, буд. 22, ідентифікаційний код 05472695 на користь Підприємства Суходольської виправної колонії № 36 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, м. Суходольськ Луганської області, вул. Карпинського, 46, ідентифікаційний код 08680388, заборгованість за поставлену продукцію у сумі 20 846 грн. 98 коп., державне мито у сумі 208 грн. 47 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн., наказ видати.

У судовому засіданні за згодою сторони оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання рішення

09.06.2009 року