Ухвала суду № 40211239, 12.08.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 р. Справа № 876/6469/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача Іваночко Ю.А.,

представника відповідача Ковтун Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Галицька» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Гаразд України» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.07.2010 року № 0001542302/0, яким йому визначено податкове зобов'язання із сплати земельного податку в розмірі 255463,00 грн., в тому числі 170082,00 грн. за основним платежем та 85381,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року, позов задоволено частково: визнано недійсним оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 24249,82 грн. за основним платежем та 12124,94 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2012 року зазначені вище судові рішення скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Також Вищий адміністративний суд України відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінив позивача ТзОВ «Гаразд України» на його правонаступника ТзОВ «Будівельна компанія «Галицька».

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську від 30.07.2010 року № 0001542302/0 в частині визначення сум податкового зобов'язання за основним платежем в сумі 170082,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 85041,00 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що на момент розгляду справи положення п. 2 рішення Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 року «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська», яким введено в дію на території Івано-Франківської міської ради нову нормативну грошову оцінку земельних ділянок, визнане незаконним. Оскільки нормативна грошова оцінка земель прямо впливає на розмір плати за землю, то з урахуванням того, що на час надання Управлінням Держкомзему у м. Івано-Франківську на запит відповідача інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок позивача використовувався розмір нормативно-грошової оцінки землі, затверджений зазначеним рішенням Івано-Франківської міської ради, суд дійшов висновку, що рішення відповідача щодо визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій не може ґрунтуватись на незаконному рішенні іншого суб'єкта владних повноважень, яке визнано незаконним в судовому порядку. Також на час розгляду справи позивач провів розрахунок по земельному податку за 2009 та 2010 роки, здійснив сплату земельного податку за вказані періоди і дані розрахунки проведено відповідно до нормативно-грошової оцінки земельної ділянки Управління Держкомзему у м. Івано-Франківську від 31.08.2010 року. При цьому, остаточна сплата земельного податку за 2009 та 2010 роки була здійснена позивачем лише у лютому 2011 року, тобто з порушенням встановленого законодавством терміну сплати таких зобов'язань, за що повинні застосовуватись відповідні штрафні санкції. Однак оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням застосовано штрафні санкції, розраховані із суми податкового зобов'язання, розмір якого не знайшов підтвердження в судовому засіданні, а суд не є органом, наділеним повноваженнями проводити нарахування штрафних санкцій, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню також в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 85041,00 грн. Крім того, позивач не подавав розрахунків земельного податку за 2009 та 2010 роки і в суму штрафних санкцій, застосованих оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням було включено 340,00 грн. за неподання звітності, тому суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 340,00 грн. є законним.

Постанову в частині задоволення позовних вимог в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що в цій частині вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що сума земельного податку була нарахована позивачу відповідно до даних державного земельного кадастру, зазначених у витягах, одержаних з Управління Державного комітету з земельних ресурсів у м. Івано-Франківську, тобто з дотриманням вимог Закону України «Про плату за землю», відповідно до ст. 13 якого єдиною підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Крім того, суд не врахував тієї обставини, що на земельній ділянці по вул. Новгородській, 49 в м. Івано-Франківську розташований діючий ринок, що є загальновідомим фактом та відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказування. Отже, зазначена земельна ділянка використовувалась позивачем з комерційною метою, в зв'язку з чим йому правомірно визначено розмір земельного податку, виходячи з нормативно-грошової оцінки земель даної категорії. Доводи позивача про розподіл даної земельної ділянки на частини і використання з комерційною метою лише її частини є безпідставними, оскільки позивач не надав жодних доказів на підтвердження таких доводів.

Постанова в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржена, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

В період з 24.06.2010 року до 25.07.2010 року працівники Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську провели планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Гаразд України» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року до 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 16.07.2010 року № 12652/23-2/32077713.

В акті перевірки зазначено про встановлення фактів порушення ТзОВ «Гаразд України» (в частині, що є предметом розгляду в даній справі) вимог ст. ст. 2, 7, 13, 16 Закону України «Про плату за землю», внаслідок чого занижено земельний податок на загальну суму 170081,35 грн.

На підставі акту перевірки Державна податкова інспекція в місті Івано-Франківську прийняла податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 року № 0001542302/0, яким ТзОВ «Гаразд України» визначено податкове зобов'язання із сплати земельного податку в розмірі 255463,00 грн., в тому числі 170082,00 грн. за основним платежем та 85381,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Як встановив суд, протягом 2009 року та I кварталу 2010 року ТзОВ «Гаразд України» використовувало надані йому в постійне користування земельні ділянки по вул. Новгородській, 49 в м. Івано-Франківську площею 0,7004 га та по вул. Новгородській, 28 в м. Івано-Франківську площею 0,1336 га.

За вказаний період відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) позивач був платником земельного податку.

Однак ТзОВ «Гаразд України» не подавало у встановленому законодавством порядку розрахунків із сплати земельного податку.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання із сплати земельного податку в розмірі 170082,00 грн.

При цьому, розмір податкового зобов'язання відповідач визначив на підставі інформації про нормативну грошову оцінку зазначених вище земельних ділянок, вказаної в листі Управління Держкомзему у м. Івано-Франківську від 05.07.2010 року № 454/010-10/072 з додатками.

В свою чергу нормативна оцінка даних земельних ділянок була обчислена Управлінням Держкомзему у м. Івано-Франківську відповідно до розмірів, введених в дію п. 2 рішення Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 року «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська».

Разом з тим, постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.12.2009 року у справі № 2а-1965/2009 за позовом ВАТ «Родон», ВАТ «Полімер», ВАТ «Промприлад», ВАТ «Будівельні матеріали», ВАТ «Залізобетон», ВАТ «Індуктор» до Івано-Франківської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство Міністерства оборони України « 63 котельно-зварювальний завод», ВАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод», ЗАТ «Солід», Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську, визнано незаконним пункт 2 рішення Івано-Франківської міської ради від 10 липня 2008 року «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 року апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради було задоволено, а зазначену постанову Івано-Франківського міського суду скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Однак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.12.2010 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 року було скасовано, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.12.2009 року залишено в силі.

При цьому, постановляючи дану ухвалу, касаційний суд зазначив наступне.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 року «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська» затверджено матеріали нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська станом на 01.07.2007 року, виконані Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто». А п. 2 цього рішення вказану нормативну грошову оцінку земель міста введено в дію з дати прийняття даного рішення та визнано такою, що втратила чинність нормативна грошова оцінка, затверджена рішенням сесії міської ради від 12.03.1999 року.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно з ч. 3 ст. 201 Земельного кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання, раціонального використання та охорони земель тощо.

Отже, нормативна грошова оцінка земель прямо впливає на розмір плати за землю.

Відповідно до ст. ст. 14, 17, 20 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

Платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Згідно з ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України Закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.

Статтею 4 цього Кодексу встановлено, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Таким чином, оскільки грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, який вноситься до Державного бюджету та формує його доходну частину, то суд касаційної інстанції прийшов до переконливого висновку про неправомірність рішення відповідача у частині введення в дію нової грошової оцінки в середині бюджетного року.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, на момент розгляду адміністративної справи, що розглядається, положення п. 2 рішення Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 року «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська», яким введено в дію на території Івано-Франківської міської ради нову нормативну грошову оцінку земельних ділянок, було визнане незаконним.

Також колегія суддів враховує, що в зазначеній вище ухвалі від 13 грудня 2012 року Вищий адміністративний суд України вказав про те, що судам необхідно взяти до уваги лист Управління Держкомзему в м. Івано-Франківську від 02.09.2010 року № 624/010-07/104, згідно з яким для визначення розміру сплати земельного податку Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську повинна керуватись представленими витягами з нормативної грошової оцінки від 31.08.2010 року № 0372/04-04-06, № 0373/04-04-06 і № 0374/04-04-06.

Як встановив суд, під час судового розгляду справи позивач провів розрахунок земельного податку за 2009 та 2010 роки і здійснив сплату земельного податку за вказані періоди. Дані розрахунки проведено відповідно до нормативної грошової оцінки землі, визначеної Управлінням Держкомзему у м. Івано-Франківську у витягах від 31.08.2010 року № 0372/04-04-06, № 0373/04-04-06 і № 0374/04-04-06.

Крім того, як встановив суд та не спростовано відповідачем, позивач не здійснює жодної комерційної діяльності на земельній ділянці по вул. Новгородській, 28 в м. Івано-Франківську, оскільки відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою її цільове призначення для реконструкції приміщень під міні-розливний цех, торгові та офісні приміщення, однак на даній земельній ділянці знаходиться приміщення, яке планувалось реконструювати, однак реконструкція не розпочата.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року у справі № 809/111/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Галицька» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 15.08.2014 року