Рішення № 4021006, 13.05.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.09 Справа№ 25/107

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:

Відкритого акціонерного товариства “Івано-Франківський птахокомбінат” (м.Івано-Франківськ)

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “ІНТЕРМАРКЕТ” (м.Львів)

про :

стягнення заборгованості в сумі 17 353,41 грн.

Суддя :

В.М. Пазичев

При секретарі :

І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:

Уграк А.Ю.-представник, довіреність від 02.02.2009 року

від відповідача:

Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства “Івано-Франківський птахокомбінат” (м.Івано-Франківськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “ІНТЕРМАРКЕТ” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 17 353,41 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.04.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 06.05.2009 року. Ухвалою від 06.05.2009 року розгляд справи відкладено до 13.05.2009 року, у зв”язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.04.2009 року, про відкладення від 06.05.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 13.05.2009 року позивач подав уточнення до позовної заяви, згідно якого просить суд стягнути із відповідача суму основного боргу в розмірі 12 739,38 грн., інфляційні нарахування в розмірі 1 111,14 грн., 3% річних –144,86 грн., пеню –1 410,16 грн., а судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.04.2009 року, про відкладення від 06.05.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4255056 від 30.04.2009 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 13.05.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відповідно до договору №ТП-682 від 02.01.2008 року Відкрите акціонерне товариство “Івано-Франківський птахокомбінат” (надалі – позивач) здійснював поставку Товариству з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “ІНТЕРМАРКЕТ” (надалі –відповідач) продукцію власного виробництва.

Згідно п.3.3 вищезазначеного договору передбачено, що покупець здійснює розрахунки за кожну поставлену партію товару протягом 35 календарних днів від моменту отримання товару від постачальника.

Відповідачем протягом терміну поставок товару, на думку позивача, дана умова договору постійно порушувалася.

Відповідач не розрахувався за поставлені партії товару в повному обсязі, отже, станом на 30.03.2009 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 12 740,40 грн.

За твердженням позивача, останнім неодноразово направлялися вимоги та листи про погашення заборгованості, однак відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений товар на суму 60 000,00 грн.

Згідно п.6.2 договору, покупець, у випадку порушення терміну розрахунків, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості. Пеня за період прострочення з 01.11.2008 року по 30.03.2009 року, за розрахунком позивача, становить 1 856,50 грн.

Крім того, позивачем нараховані інфляційні нарахування в розмірі 2 371,49 грн. та 3% річних в розмірі 376,02 грн.

В судовому засіданні 13.05.2009 року позивач подав акт звірки взаєморозрахунків на суму 12 739,38 грн., в якому відповідач погоджується із розміром заборгованості.

Крім того, в судовому засіданні 13.05.2009 року позивач подав уточнення до позовної заяви, згідно якого просить суд стягнути із відповідача суму основного боргу в розмірі 12 739,38 грн., інфляційні нарахування в розмірі 1 111,14 грн., 3% річних –144,86 грн., пеню –1 410,16 грн., а судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від сплати заборгованості.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви становить 15 405,54 грн.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позовну заяву не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ФЕЙЄРВЕРК-ІФ” (м.Івано-Франківськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “ІНТЕРМАРКЕТ” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 15 405,54 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №279 від 10.04.2009 року на суму 173,53 грн. про сплату державного мита та №280 від 10.04.2009 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “ІНТЕРМАРКЕТ” (79040, м.Львів, вул.Городоцька,359, код ЄДРПОУ 13827416; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства “Івано-Франківський птахокомбінат” (76009, м.Івано-Франківськ, вул.Комунальна,3; р/р 2600501543335 в ІФФ “Укрексімбанк”, МФО 336688, код 05501072) – 15 405 (п”ятнадцять тисяч чотириста п”ятьу) грн. 54 коп. боргу, 154 (сто п”ятдесят чотри) грн. 05 коп. сплаченого державного мита та 104 (сто чотири) грн. 41 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.