Рішення № 40209337, 18.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7885/14 18.08.14

За позовом Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПІ - Магістраль"

про стягнення 23 871,45 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Закірова Г.Є., Матвіїв О-М.І.

від відповідача: Король С.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство "Український транспортно-логістичний центр" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПІ - Магістраль" (надалі-відповідач) про стягнення 23 871,45 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасної оплати наданих послуг з перевезення за договором №2145/1174-2012 від 27.12.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.05.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

22.05.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив з підстав необґрунтованості.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р., у зв'язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. у відпустці, справу №910/7885/14 передано на розгляд судді Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р. суддею Марченко О.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 26.06.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р., у зв'язку із поверненням судді Бондарчук В.В. з відпустки, справу №910/7885/14 передано на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. суддею Бондарчук В.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 26.06.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 26.06.2014 р. та 10.07.2014 р. судом оголошувалася перерва відповідно до 10.07.2014 р. та 18.08.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

05.08.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності для стягнення пені.

У даному судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.08.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2012 р. між Державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УПІ - Магістраль" укладено договір №2145/1174-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних критих вагонах, умовами якого передбачено, що позивач та співвиконавець зобов'язалися за плату і за рахунок відповідача виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у критих вагонах співвиконавця.

Відповідно до п. 2.2.7. договору, відповідач зобов'язався проводити оплату за надані послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів та інші додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, які замовлені відповідачем, відповідно до розділу 3 договору.

Згідно п. 3.1. договору, загальна ціна договору складається із суми наданих послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, вартість яких визначається сторонами відповідно до п. 3.4.1. цього договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що оплата послуг відповідно до договору здійснюється сторонами у національній валюті України, на умовах попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 09.01.2013 року по 31.05.2013 року позивачем були надані послуги згідно умов договору на загальну суму 2 349 501,81 грн., що підтверджується актами наданих послуг, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за надані послуги розраховувався невчасно, порушуючи свої грошові зобов'язання за договором, в результаті чого позивачем нараховано пеню у розмірі 23 871,45 грн. за період з 09.01.2013 р. по 01.05.2013 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання щодо оплати наданих послуг у передбачені договором строки, зокрема не сплачував передоплату позивачеві для надання послуг.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №2145/1174-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних критих вагонах від 27.12.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №2145/1174-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних критих вагонах від 27.12.2012 р. в частині сплати передоплати позивачеві для надання послуг з перевезень вантажів, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені за період з 09.01.2013 р. по 01.05.2013 р. і встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, то суд відмовляє у її задоволенні з підстав необґрунтованості з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому, частиною 1 статті 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як роз'яснено Вищим господарським судом України у пункті 4.4.1. Постанови Пленуму від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: - визнання пред'явленої претензії; - зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; - письмове прохання відстрочити сплату боргу; - підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; - письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; - часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як вбачається із банківської виписки по рахунку позивача за 03.07.2013 р., відповідачем було сплачено 3 154,43 грн. в рахунок оплати пені згідно договору №2145/1174-2012 від 27.12.2012 р., що свідчить про визнання відповідачем обов'язку відносно сплати останнім пені за порушення строків оплати послуг за договором, що відповідно перериває строк позовної давності в один рік для нарахування пені.

Тому відлік такого строку почався спочатку з 03.07.2013 р. та закінчується 04.07.2014 р., в той час як позивач звернувся до суму в межах строку позовної давності - 25.04.2014 р.

За таких обставин, судом визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 23 871,45 грн. за період з 09.01.2013 р. по 01.05.2013 р.

Таким чином, враховуючи положення ст. 49 ГПК України, суд покладає судовий збір, сплачений позивачем, на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УПІ - Магістраль" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 4-А, ідентифікаційний код - 36240675), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 28, ідентифікаційний код - 34619229) 23 871 (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят одну) грн. 45 коп. - пені та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.08.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.