Рішення № 4020790, 01.06.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.09 Справа № 22/180/09

Скиданова Ю.О.за позовом відкритого акціонерного товариства “Українська гірничо-металургійна компанія” (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1)

до відповідача закритого акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1” (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Б; поштова адреса: 69600, м. Запоріжжя, ГСП-473)

про стягнення 62402,57 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача – Євсеєнко В.В., дов. № 1686 від 31.03.09 р.

Від відповідача –Пархоменко Є.В., дов. № 01 від 12.09 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з ПП “Реарді” 36 712,61 грн. основного боргу, 965,59 грн. пені, 1 101,38 грн. 3 % річних, 770,96 грн. індексу інфляції.

Ухвалою господарського суду від 17.04.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 22/180/09, судове засідання призначено на 01.06.2009р.

У судовому засіданні 01.06.2009 р. розгляд справи закінчено, відповідно до ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки свого представника відповідач суд не повідомив.

Згідно з п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно зі ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач у справі № 22/180/09 є юридичною особою, таким чином, згідно зі ст. 28 ГПК України, його справи повинні вести його органи, керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Доказів поважності причин неможливості явки в судове засідання і виконання законних вимог суду відповідач не надав.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка сторін чи їх представників в судове засідання не звільняє від виконання вимог суду, викладених в попередніх ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вирішив розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутності представника відповідача.

Позивач у судовому засіданні надав письмове клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 18 766,30 грн. основного боргу, 1 708,26 грн. індексу інфляції, 264,67 грн. пені, 562,98 грн. 3 % річних.

Клопотання позивача відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та приймається судом.

У судовому засіданні 01.06.2009 р. розглядаються зменшені позовні вимоги.

Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві, заяві про зменшення розміру позовних вимог та на підставі договору, просить позов задовольнити.

За клопотанням позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Встановлено, що 08.05.07 р. між ДП “Конріл” та приватним підприємством “Реарді” в особі Запорізької філії приватного підприємства “Реарді” укладено договір поставки № 0201/3К740 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов’язується передати товар у власність відповідачу, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити його.

Відповідно до п. 3.1 Договору відповідач зобов’язаний здійснити оплату за отриманий товар на протязі 60 календарних днів з моменту отримання ним товару.

Відповідно до п. 2.9 Договору поставка вважається завершеною з моменту передачі товару покупцеві, що посвідчується накладною, яка підписується уповноваженими представниками сторін, та при наявності необхідних товаросупровідних документів.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої договірні зобов’язання поставивши відповідачу товар на загальну суму 94 789,69 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач свої зобов’язання по оплаті отриманого товару виконав частково.

Заборгованість відповідача по договору поставки № 0201/3К740 від 08.05.07 р. складає 18 766,30 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.08 р. по 28.02.09 р., який підписаний сторонами та скріплений печатками.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов’язки відповідача заключаються в оплаті цього товару.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу. Таким чином, вимога позивача про стягнення 18 766,30 грн. (з урахуванням клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних в сумі 562,98 грн. та 1 708,26 грн. індексу інфляції.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд знаходить його обґрунтованим, а тому з відповідача підлягає стягненню сума індексу інфляції в розмірі 1 708,26 грн. та 3 % річних в сумі 562,98 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.1 Договору, який передбачає, що в разі несвоєчасної сплати товару покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості несплаченого товару за кожен день простроченого платежу.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеню потрібно розраховувати, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Прострочення виконання зобов’язання за договором становить 161 день: з 22.12.08 р. по 01.06.09 р. Сума пені складає 264,67 грн.

Перевіривши наданий позивачем суду розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він складений правомірно та є обґрунтованим. За таких обставин, позовні вимоги ДП “Конріл” щодо стягнення пені у сумі 264,67 грн. підлягають задоволенню.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства “Реарді” в особі Запорізької філії приватного підприємства «Реарді»(69084, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 155-Б, ЄДРПОУ 34562729, п/р 26005301034501 у ФАБ «Південний»м. Дніпропетровська, МФО 306458) на користь дочірнього підприємства “Конріл” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 48-а; кв. 9, ЄДРПОУ 23703164, п/р 260070101827 в ЗАТ «ПроКредитБанк»у м. Києві, МФО 320984) 18 766 (вісімнадцять тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 30 коп. основного боргу, 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 67 коп. пені, 1 708 (одна тисяча сімсот вісім) грн. 26 коп. індексу інфляції, 562 (п’ятсот шістдесят дві) грн. 98 коп. 3 % річних, 213 (двісті тринадцять) грн. 02 коп. державно мита, 63 (шістдесят три) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19.06.2009 р.

Суддя Ю.О. Скидано ва