Рішення № 4020742, 16.06.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"16" червня 2009 р.

справа № 5020-3/232

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Українська інноваційно-фінансова компанія” (04073, м. Київ, пр. Московський, 6)

до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

про стягнення заборгованості в розмірі 382 643,08 грн.,

Суддя Головко В.О.

За участю представників:

позивач –Ірхін М.Ю., представник, довіреність № 96/0/17-09 від 30.04.2009, ВАТ "Українська інноваційно-фінансова компанія";

відповідач –не з’явився, ВАТ "Севастопольський морський завод";

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Українська інноваційно-фінансова компанія” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” про стягнення заборгованості в розмірі 382 643,08 грн.

Ухвалою від 17.04.2009 позовна заява прийнята до розгляду суддею Головко В.О. та порушено провадження у справі №5020-3/232, судове засідання призначено на 27.05.2009.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання з боку відповідача умов Договору купівлі-продажу електричної енергії №271/0/13-07 від 01.06.2007 в частині своєчасної оплати електроенергії, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 382643,08 грн., з яких: основна заборгованість –324300,62 грн. (борг за січень 2009 року в розмірі 100543,48 грн. + борг за лютий 2009 року в розмірі 223757,14 грн.), а також пеня за період з січня по вересень 2008 року –34943,07 грн., з жовтня по грудень 2008 року –23399,39 грн.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 27.05.2009 розгляд справи відкладався на 16.06.2009.

У судове засідання 16.06.2009 відповідач явку повноважних представників не забезпечив, до початку судового засідання надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з необхідністю отримання документів, необхідних для правильного вирішення спору (вх. №6211) (арк.с.110-111).

Представник позивача вважає за можливе розглядати справу по суті, проти відкладення розгляду справи заперечує.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Згідно з частиною першою статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Строк вирішення спору закінчується 17.06.2009.

Таким чином, у зв’язку із закінченням строку вирішення спору та відсутністю клопотання сторін про його продовження суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи.

В судовому засіданні представник позивача висловив позовні вимоги, на позовних вимогах наполягає, просить суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.06.2007 між Відкритим акціонерним товариством „Українська інноваційно-фінансова компанія” (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством „Севастопольський морський завод” (споживач) укладений договір №271/0/13-07 купівлі-продажу електричної енергії (далі –Договір) (арк.с. 7-8), згідно з умовами якого постачальник здійснює продаж електричної енергії споживачу, а споживач оплачує спожиту електроенергію у відповідності до умов договору та додатків до нього, які є його невід’ємними частинами. Предметом продажу є активна електрична енергія.

Згідно з пунктом 2.1 Договору, при виконанні його умов, а також вирішенні питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язались керуватися Законом України “Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, іншими нормативними актами.

За умовами пункту 2.3.1 Договору, споживач зобов’язується проводити сплату електричної енергії у відповідності з розділом 7 Договору.

Розділом 7 Договору встановлені тарифи та порядок проведення розрахунків: розрахунковий період встановлюється з 1-го по останнє число місяця. Оплата електроенергії здійснюється Споживачем за тарифами, що нижчі за рівнем на 0,5 коп/кВт год від роздрібних тарифів 2 класу напруги місцевої енергопостачальної компанії, що діють у відповідному розрахунковому періоді.

Оплата електроенергії здійснюється Споживачем ініціативно або на підставі рахунків, виставлених Постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у такі терміни: до 16 числа розрахункового місяця –50% вартості договірної величини споживання електроенергії; до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим –за фактичний обсяг електроенергії, спожитої у розрахунковому місяці (з урахуванням попередніх платежів).

Купівля-продаж електричної енергії за розрахунковий період оформляється двостороннім актом між Постачальником та Споживачем.

Згідно з пунктом 8.1 Договору, він вступає в силу з 01.07.2007 та діє безстроково, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу про намір розірвати Договір у порядку, визначеному пунктом 8.2 Договору.

Станом на час подання позовної заяви, відповідач у повному розмірі сплатив суму основного боргу за поставлену та спожиту у 2008 році електроенергію, та частково розрахувався перед позивачем за електричну енергію, поставлену та спожиту у 2009 році, що підтверджується матеріалами справи (арк.с. 13-24).

Так заборгованість відповідача перед позивачем становить 324300,62 грн., в тому числі:

- за січень 2009 року – 100543,48 грн. (рахунок-фактура №24/03 від 31.01.2009), (арк.с. 11);

- за лютий 2009 року –223757,14 грн. (рахунок-фактура №52/03 від 28.02.2009) (арк.с.12).

Непогашення заборгованості відповідачем і стало причиною для звернення до суду з даним позовом.

Суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 324300,62 грн. такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 324300,62 грн. грн. на день винесення рішення –відсутні.

Тому стягненню з відповідача підлягає сума основного боргу за договором у розмірі 324300,62 грн. (100543,48 грн. + 223757,14 грн.).

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 58342,46 грн., а саме: за період з січня по вересень 2008 року –34943,07 грн., з жовтня по грудень 2008 року –23399,39 грн.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статей 546, 549, пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 (зі змінами і доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2.1. Договору встановлено, що за несвоєчасне здійснення платежів Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що в основному, цей розрахунок здійснений з урахуванням наведених вимог, хоча і містить певні недоліки. Тому судом зроблений власний розрахунок пені, згідно з яким стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 59699,56 грн. (арк.с. 118-120)

Господарський суд, відповідно до п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та не заявляв клопотання про вихід суду за межі позовних вимог. Тому стягненню з відповідача підлягає сума пені, яка заявлена до стягнення позивачем у розмірі 58342,46 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 382643,08 грн., з яких: 324300,62 грн. –сума основного боргу, 58342,46 грн. –пеня.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13. код у ЄДРПОУ 14312370, а/р 260042409 у СФ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО ) на користь Відкритого акціонерного товариства „Українська інноваційно-фінансова компанія” (04073, м. Київ, пр. Московський, 6, код у ЄДРПОУ 25198262, п/р 26008001020003 у ВАТ “Перший інвестиційний банк” у м. Києві, МФО 300506) 382643,08 грн. (триста вісімдесят дві тисяч шістсот сорок три грн. 08 коп.), а також державне мито в сумі 3826,43 грн. (три тисячі вісімсот двадцять шість грн. 43 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено і підписано, в порядку

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України 30.06.2009

Розсилка:

1. ВАТ „Українська іноваційна-фінансова компанія”

(04073, м. Київ, пр. Московський, 6)

2. ВАТ „Севастопольський морський завод”

(99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

3. Справа