Рішення № 40206861, 19.08.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/7005/14-ц Провадження № 22-ц/772/2492/2014Головуючий в суді першої інстанції:Бойко В. М.Категорія: 53 Доповідач: Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Зайцева А.Ю., Панасюка О.С.

При секретарі: Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника Вінницької обласної ради - Геруса Романа Веніаміновича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Вінницької обласної ради про визнання недійсною умови контракту (трудового договору), визнання трудового договору таким, що укладений на невизначений строк, визнання незаконним розпорядження, поновлення на роботі; за позовом ОСОБА_3 до Вінницької обласної ради про поновлення позивача на посаді головного лікаря Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи у зв'язку з визнанням контракту між Вінницькою обласною радою та ОСОБА_3 від 30.04.2013 року таким, що укладений на невизначений строк, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, -

встановила:

08 квітня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними пункту 31 контракту між Вінницькою обласною радою в особі Голови обласної ради Татусяка С.П. та ОСОБА_3 від 30.04.2013 року про строк дії контракту з 03.05.2013 року по 05.05.2014 року; пункту 31 контракту між Вінницькою обласною радою в особі Голови обласної ради Татусяка С.П. та ОСОБА_3 від 03.05.2012 року про строк дії контракту з 03.05.2012 року по 03.05.2013 року; визнання контракту між Вінницькою обласною радою в особі Голови обласної ради Татусяка С.П. та ОСОБА_3 від 30.04.2013 року таким, що укладений на невизначений строк та поновлення строку на звернення до суду, пропущеного з поважних причин.

14 травня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Вінницької обласної ради про визнання недійсними пункту 31 контракту між Вінницькою обласною радою в особі Голови обласної ради Татусяка С.П. та ОСОБА_3 від 30.04.2013 року про строк дії контракту з 03.05.2013 року по 05.05.2014 року; пункту 31 контракту між Вінницькою обласною радою в особі Голови обласної ради Татусяка С.П. та ОСОБА_3 від 03.05.2012 року про строк дії контракту з 03.05.2012 року по 03.05.2013 року; визнання контракту між Вінницькою обласною радою в особі Голови обласної ради Татусяка С.П. та ОСОБА_3 від 30.04.2013 року таким, що укладений на невизначений строк; поновлення ОСОБА_3 на посаді головного лікаря Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи у зв'язку з визнанням контракту між Вінницькою обласною радою та ОСОБА_3 від 30.04.2013 року таким, що укладений на невизначений строк.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2014 року у справі № 127/9651/14-ц відкрито провадження в частині вимог щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді головного лікаря Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи у зв'язку з визнанням контракту між Вінницькою обласною радою та ОСОБА_3 від 30.04.2013 року таким, що укладений на невизначений строк. Відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог щодо визнання недійсним пункту 31 контракту між Вінницькою обласною радою в особі Голови обласної ради Татусяка С.П. та ОСОБА_3 від 30.04.2013 року про строк дії контракту з 03.05.2013 року по 05.05.2014 року; контракту між Вінницькою обласною радою в особі Голови обласної ради Татусяка С.П. та ОСОБА_3 від 03.05.2012 року про строк дії контракту з 03.05.2012 року по 03.05.2013 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 червня 2014 року об'єднано в одне провадження позовні вимоги ОСОБА_3 до Вінницької обласної ради про визнання недійсною умови контракту про строк його дії, визнання трудового договору таким, що укладений на невизначений строк та позовні вимоги за позовом ОСОБА_3 до Вінницької обласної ради про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі.

16 червня 2014 року ОСОБА_3 подав заяву про уточнення позовних вимог та просив визнати контракт між Вінницькою обласною радою в особі Голови обласної ради Татусяка С.П. та ОСОБА_3 від 03.05.2012 року недійсним; визнати недійсним контракт між Вінницькою обласною радою в особі Голови обласної ради Татусяка С.П. та ОСОБА_3 від 30.04.2013 року; визнати незаконним розпорядження голови Вінницької обласної ради «Про звільнення ОСОБА_3 з посади головного лікаря Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи» від 05 травня 2014 року №68; визнати незаконним звільнення ОСОБА_3 згідно з розпорядженням голови Вінницької обласної ради від 05 травня 2014 року №68 та поновити ОСОБА_3 на посаді головного лікаря Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи; стягнути з Вінницької обласної ради належну ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з Наказом Управління охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації від 14.02.2002 № 7 ОСОБА_3 займав посаду Головного лікаря Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи (далі - «ВОЦ MCE»), що перебуває у спільній власності територіальних громад області та знаходиться у сфері управління Вінницької обласної ради та працював за безстроковим трудовим договором.

01 січня 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до основ законодавства про охорону здоров'я щодо вдосконалення надання медичної допомоги», відповідно до якого внесено зміни до статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» та передбачено, що керівники державних, комунальних закладів охорони здоров'я призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту. У зв'язку з внесенням змін до законодавства щодо запровадження контрактної форми договору, розпорядженням Вінницької обласної ради від 03.05.2012 № 73 було постановлено укласти контракт з позивачем з 03.05.2012р. до 03.05.2013. При прийнятті вказаного розпорядження жодних домовленостей щодо умов та строку роботи між позивачем та відповідачем досягнуто не було. Відповідач в односторонньому порядку визначив строк дії контракту та на виконання вказаного розпорядження звернувся до позивача з вимогою укласти контракт про призначення його на посаду Головного лікаря ВОЦ MCE строком на один рік. 30 квітня 2013 року укладений з позивачем контракт на посаду головного лікаря ВОЦ MCE було переукладено на строк з 03.05.2013 р. до 05.05.2014 р.

Вважає такі дії такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки на момент винесення змін до законодавства щодо контрактної форми договору з керівниками закладів охорони здоров'я, позивач працював на посаді головного лікаря за безстроковим трудовим договором, а обов'язкове укладення контракту передбачено для осіб, які призначені на посаду з 01 січня 2012 року, і не поширюється на керівників цих закладів, призначених до цієї дати. Розпорядженням голови Вінницької обласної ради було примушено позивача до укладення контракту, оскільки в іншому випадку, його було б звільнено з посади. Укладення контракту, в якому обмежено строк його дії в односторонньому порядку без погодження з працівником суттєво погіршує становище працівника порівняно із законодавством про працю, а тому п. 31 контракту про встановлення строку дії контракту та контракт в цілому є недійсними. Крім того, переведення позивача на контрактну форму трудового договору зменшує обсяг його повноважень як головного лікаря у порівнянні з обсягом повноважень, які мав позивач за безстрокових трудових відносин, запроваджує погодження часу використання щорічної відпустки з Вінницькою обласною радою та запроваджує додаткову щорічну атестацію. Оскільки контракт з ОСОБА_3 було переукладено 30.04.2013 року, то відповідно до ст. 39-1 КЗпП України контракт є таким, що укладений на невизначений строк.

При укладанні контракту з позивачем, було порушено процедуру укладання такого контракту. Рішення про укладення контракту із позивачем повинно було бути прийнято Вінницькою обласною радою, а не розпорядженням голови Вінницької обласної ради. Призначення на посади керівників установ охорони здоров'я, що належать до Вінницької обласної ради, повинно здійснюватись згідно з відповідними положенням про порядок укладення таких контрактів, яке Вінницькою обласною радою не затверджувалось.

Строк на звернення до суду за захистом свого права щодо визнання недійсними контрактів від 03.05.2012 року та 30.04.2013 року позивачем пропущено з поважних причин, оскільки про порушення свого права він дізнався лише 29 березня 2014 року після ознайомлення з публікацією Київської міської профспілки працівників охорони здоров'я в мережі Інтернет, з якого він дізнався, що під час укладення трудових контрактів були порушені його права.

Розпорядженням голови Вінницької обласної ради від 05 травня 2014 року №68 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади лікаря Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи» позивача було звільнено з роботи у зв'язку із закінченням строку контракту (трудового договору) на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Таке розпорядження є незаконним, оскільки голова обласної ради не наділений повноваженнями на звільнення керівників закладів охорони здоров'я, це є виключною компетенцією обласної ради згідно з п. 20 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування». Крім того розпорядження голови обласної ради не було затверджено на черговій сесії Вінницької обласної ради.

Також позивача не було попереджено за два місяці про звільнення у зв'язку з закінченням строку дії контракту, що є порушенням п. 29 контракту та ч. 3 ст. 32 КЗпП України.

З наведених підстав просив визнати недійсними контракти від 03.05.2012 року та 30.04.2013 року, а також визнати звільнення на підставі розпорядження голови Вінницької обласної ради від 05.05.2014 року №68 незаконним та поновити на посаді головного лікаря «ВОЦ MCE», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2014 року позов задоволено частково.

Поновлено позивачу строк для звернення до суду, пропущений з поважних причин.

Визнано контракт ( трудовий договір) між Вінницькою обласною радою в особі Голови обласної ради Татусяка С.П та ОСОБА_3 від 03.05.2012р. недійсним.

Визнано контракт (трудовий договір) між Вінницькою обласною радою в особі Голови обласної ради Татусяка С. П. та ОСОБА_3 від 30 квітня 2013 року недійсним.

Визнано незаконним розпорядження Голови Вінницької обласної ради «Про звільнення ОСОБА_3 з посади головного лікаря Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи» від 05 травня 2014 № 68.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 згідно з розпорядженням Голови Вінницької обласної ради від 5 травня 2014 року та поновлено ОСОБА_3 на посаді Головного лікаря Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного лікаря Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи.

Стягнуто з Вінницької обласної ради належну ОСОБА_3 суму середнього заробітку за період вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Вінницької обласної ради - Герус Р.В. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції дійшла висновку, що скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, викавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено вимоги трудового законодавства, примушування до укладення контракту з керівником комунального закладу охорони здоров'я, призначеного на посаду до 01 січня 2012 року є незаконним, встановлення строку дії трудового договору, запровадження щорічної атестації, погодження щорічної відпустки з Вінницькою обласною радою, зменшення обсягу повноважень головного лікаря за контрактом, порівняно з повноваженнями за безстроковим трудовим договором суттєво погіршує становище працівника. При цьому було порушено процедуру укладення контракту, оскільки укладення контракту на підставі розпорядження голови обласної ради не передбачено чинним законодавством, а також повинно здійснюватися відповідно до затвердженого положення, якого Вінницька обласна рада не затверджувала.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо.

По справі встановлено, що Вінницький обласний центр медико-соціальної експертизи є комунальним закладом охорони здоров'я, управління яким здійснює Вінницька обласна рада, що підтверджується довідкою №187 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та копією Статуту ВОЦ МСЕ, затвердженого розпорядженням голови Вінницької обласної ради від 21.01.2004 року №10 (т. 2 а.с. 24, 142-145 ).

На підставі наказу управління охорони здоров'я №7 від 14 лютого 2002 року ОСОБА_3 звільнено з посади заступника головного лікаря по медичному обслуговуванню населення Вінницького РТМО по переведенню на посаду головного лікаря - головного експерта обласного центру медико-соціальної експертизи з 14 лютого 2002 рок у (т. 2 а.с. 10).

Рішенням 17 сесії 4 скликання від 29 листопада 2004 року № 717 «Про невідкладні заходи обласної ради щодо цілісності України та стабілізації суспільно-політичної ситуації, що склалася у зв'язку з виборами Президента України» доручено голові обласної ради в міжсесійний період укладати контракти та припиняти їх дію, призначати керівників об'єктів спільної власності територіальних громад, з наступним затвердженням розпоряджень на сесіях обласної ради (т. 2 а.с. 124).

Рішенням 22 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради № 671 від 22 лютого 2014 року «Про суспільно-політичну ситуацію в Україні» доручено голові обласної ради в міжсесійний період укладати контракти і припиняти їх дію, призначати і звільняти керівників об'єктів спільної власності територіальних громад області з наступним затвердженням розпоряджень на сесіях обласної ради (т. 2 а.с. 123).

Рішенням 11 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради №340 від 27 квітня 2012 року затверджено розпорядження голови Вінницької обласної ради №33 від 03 березня 2012 року «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівниками закладів охорони здоров'я - об'єктів спільної власності територіальних громад області» (т. 2 а.с. 148-149).

З відповідним розпорядженням голови Вінницької обласної ради від 03 березня 2012 року був особисто ознайомлений ОСОБА_3 03 березня 2013 року, що засвідчив власноручним підписом (т. 2 а.с. 153).

03 травня 2012 року головою Вінницької обласної ради прийнято розпорядження №73 про укладення контракту з ОСОБА_3 головним лікарем ВОЦ МСЕ на термін з 03 травня 2012 року по 03 травня 2013 року, яке затверджено рішенням №387 Вінницької обласної ради від 17 липня 2012 року ( т. 2 а. с. 23, 135-141).

03 травня 2012 року між ОСОБА_3 та Вінницькою обласною радою в особі Голови обласної ради Татусяка С.П. було укладено контракт про призначення ОСОБА_3 на посаду головного лікаря ВОЦ MCE на строк з 03.05.2012 до 03.05.2013.

30 квітня 2013 року між ОСОБА_3 та Вінницькою обласною радою в особі Голови обласної ради Татусяка С.П. переукладено контракт на посаду головного лікаря ВОЦ MCE на строк з 03.05.2013 до 05.05.2014. ( т. 2 а. с. 11-22 ).

Рішенням №552 Вінницької обласної ради від 20 червня 2013 року затверджено розпорядження голови Вінницької обласної ради №98 від 30 квітня 2013 року про «Переукладення контракту з ОСОБА_3 - головним лікарем ВОЦ МСЕ» (т. 2 а.с. 155, 160).

Розпорядженням голови Вінницької обласної ради від 05.05.2014р. №68, враховуючи подання Департаменту охорони здоров'я та курортів облдержадміністрації, ОСОБА_3 звільнено з посади головного лікаря Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи 5 травня 2014 року у зв'язку з закінченням строку дії контракту, пункт 2 статті 36 КЗпП України, про що зроблено запис у трудовій книжці позивача (т. 1 а.с. 24) . Пунктом 2 розпорядження передбачено необхідність його затвердження на черговій сесії обласної ради.

Станом на 17.07.2014 р. (день ухвалення рішення судом першої інстанції) розпорядження сесією обласної ради не затверджено, проте така можливість не втрачена, що було підтверджено представником відповідача.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Згідно з роз'ясненнями, наданими в п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст.9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України.

Згідно з ч.ч. 8, 9 ст. 16 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров'я» (в редакції чинній на час укладення контракту 03 травня 2012 року) призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров'я здійснюються відповідно до законодавства.

Керівники державних, комунальних закладів охорони здоров'я призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09 липня 1998 року №12-рп/98 зазначив, що контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, його правову і соціальну захищеність. Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (стаття 9 Кодексу) (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини).

Поширення сфери укладання контрактів на керівників державних, комунальних закладів охорони здоров'я здійснено законодавцем відповідно до частин третьої статті 21 Кодексу, тобто законом, і узгоджується з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року № 12-рп/98.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» від 19 березня 1993 року № 203 (із наступними змінами) та пунктом 6 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, затвердженого цією Постановою, передбачено, що з керівниками підприємств, раніше обраними чи призначеними на посаду, також укладаються або переукладаються контракти. Пунктом 5 цієї ж Постанови рекомендовано місцевим органам виконавчої влади при укладанні контрактів з керівниками підприємств, що є у комунальній власності, застосовувати порядок, передбачений Положенням цієї Постанови.

Отже, за відсутності імперативного законодавчого регулювання зазначена норма щодо обов'язкового укладання або переукладання контрактів з керівниками підприємств, установ та організацій, раніше призначеними на посаду, стосовно комунальної форми власності мала виключно рекомендаційний характер.

Переведення працівників на контрактну форму представляє собою зміну істотних умов праці. Однак слід зважати, що контрактна форма трудового договору стосовно керівників державних, комунальних закладів охорони здоров'я впроваджена законом. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дано офіційне тлумачення положень статті 58 Основного Закону України, відповідно до якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, укладання трудових договорів у формі контракту є обов'язковим лише для осіб, які призначаються на посади керівників закладів охорони здоров'я після 1 січня 2012 року, і не поширюються на керівників цих закладів, призначених до цієї дати.

Оскільки для керівників закладів охорони здоров'я строки, на які укладаються контракти, законодавством не визначено, то це питання має вирішуватися за угодою сторін контракту.

Укладання контракту передбачає досягнення між сторонами згоди щодо строку його дії, прав, обов'язків і відповідальності сторін (в тому числі матеріальної), умов матеріального забезпечення і організації праці працівника, умов розірвання договору, в тому числі дострокового. Нав'язування власником працівнику певних умов контракту під загрозою звільнення суперечить закону і підлягає оскарженню в порядку цивільного судочинства.

Виходячи з положень статті 9 Кодексу умови договорів про працю, в тому числі й контрактів, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. У Рішенні від 9 липня № 12-рп/98 Конституційний Суд України зазначив, що передбачений контрактом тимчасовий характер трудових відносин є однією з умов, які ускладнюють становище працівника (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, примушування працівника, який працює на умовах безстрокового трудового договору, до укладання контракту з обмеженим строком його дії є погіршенням його становища, що може стати підставою для визнання такого контракту недійсним.

Як встановлено судом, голова Вінницької обласної ради, видав розпорядження про укладення та переукладення контракту з ОСОБА_3 від 03.05.2012 року та 30.04.2013 року, які затверджені рішеннями Вінницької обласної ради, діяв в межах делегованих йому повноважень.

Позивач особисто за два місяці до переведення на контрактну форму трудового договору з керівниками закладів охорони здоров'я був попереджений про це та ознайомлений з відповідним розпорядженням.

Суд першої інстанції не взяв дану обставину до уваги, оскільки відповідачем надано лише копію, а не оригінал списку осіб, ознайомлених з розпорядженням від 03.03.2012 року.

Разом з тим, подача копії письмового доказу передбачена цивільним процесуальним законодавством і не свідчить про недопустимість такого доказу (ст. 64 ЦПК України).

ОСОБА_3 підписав контракт від 03.05.2012 року на умовах, запропонованих в ньому.

З часу ознайомлення з розпорядженням голови Вінницької обласної ради від 03.03.2012 року до 08.04.2014 року ОСОБА_3 не скористався своїм правом щодо захисту порушеного права в зв'язку з укладенням контракту, при цьому 30.04.2013 року переуклав контракт на таких же умовах.

Таким чином, сторонами контракту було досягнуто згоди щодо умов трудового договору, зокрема, щодо строку його дії, порядку організації праці керівника, прав та обов'язків та відповідальності сторін.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що Вінницькою обласною радою та головою Вінницької обласної ради застосовувався примус до укладення контракту на умовах, що суперечать законодавству, під загрозою звільнення.

Укладення контракту з керівником закладу охорони здоров'я комунальної форми власності передбачено чинним законодавством, на укладення контракту від 03.05.2012 року та від 30.04.2013 року позивач надав свою згоду.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав встановленим факт, що повноваження позивача як головного лікаря після укладення контракту були суттєво обмежені порівняно з повноваженнями за безстроковим трудовим договором, проте в чому полягає таке обмеження та на підставі яких доказів це встановлено , суд першої інстанції не вказав.

Також судом першої інстанції зазначено, що укладення контракту суттєво погіршило становище позивача, оскільки він був змушений щороку проходити атестацію про підтвердження Вищої кваліфікаційної категорії за спеціальністю та за фахом, при цьому не мотивовано на якій підставі суд дійшов такого висновку, оскільки умовами контракту не передбачено проходження атестації керівниками закладів охорони здоров'я.

Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки умовам контракту та не обґрунтовано порушення прав позивача.

Також висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем було порушено умови п. 29 контракту та ст. 32 КЗпП України, щодо обов'язку відповідача попередити працівника за два місяці до закінчення строку дії контракту про його припинення не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки зазначені норми та умови контракту не покладають такого обов'язку на роботодавця у випадку припинення трудового договору на визначений строк.

Не приймаються колегією суддів до уваги і доводи позивача про те, що контракт від 30.04.2013 року є укладеним на невизначений строк в силу ст. 39-1 КЗпП України, оскільки ч. 2 цієї статті встановлено, що трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст. 23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, пердбачених законодавчими актами.

Оскільки законодавством встановлена строкова форма контракту, на нього не поширюється дія ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України.

Згідно з ст.ст. 233, 234 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно роз'яснень, наданих в п. 11 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки позивачем не доведено, що контракти від 03.05.2012 року та 30.04.2013 року укладено з порушенням норм законодавства та погіршують становище працівника порівняно з трудовим законодавством, вимоги позову в цій частині не підлягають до задоволення.

Розпорядження голови Вінницької обласної ради від 05.05.2014р. №68, про звільнення ОСОБА_3 з посади головного лікаря Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи 05 травня 2014 року у зв'язку з закінченням строку дії контракту, пункт 2 статті 36 КЗпП України, прийнято в межах повноважень, наданих голові обласної ради та відповідно до умов контракту, а тому є законним.

Виходячи з чого, позовні вимоги ОСОБА_3 про поновлення його на посаді в зв'язку з незаконним звільненням на підставі розпорядження від 05.05.2014 року №68 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають до задоволення.

За таких обставин, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу представника Вінницької обласної ради - Геруса Романа Веніаміновича задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Вінницької обласної ради про визнання недійсною умови контракту (трудового договору), визнання трудового договору таким, що укладений на невизначений строк, визнання незаконним розпорядження, поновлення на роботі; позову ОСОБА_3 до Вінницької обласної ради про поновлення позивача на посаді головного лікаря Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи у зв'язку з визнанням контракту між Вінницькою обласною радою та ОСОБА_3 від 30.04.2013 року таким, що укладений на невизначений строк, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ А.Ю. Зайцев

/підпис/ О.С. Панасюк

З оригіналом вірно: