Рішення № 4020659, 02.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.07.09 р. Справа № 15/105

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ІТААН” м. Київ (код ЄДРПОУ 35378715)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Еліксір” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 20381010)

про стягнення заборгованості в сумі 4907,19 грн., інфляції в сумі 314,06 грн., 3% річних у розмірі 98,01 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бай С.Е. за довіреністю б/н від 08.01.2009 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „ІТААН” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Еліксір” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 4907,19 грн., інфляції в сумі 314,06 грн., 3% річних у розмірі 98,01 грн.

Ухвалою суду від 17.04.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/105, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 28.05.2009 р. строк вирішення спору продовжений до 16.07.2009 р.

У порушення вимог ухвал суду від 17.04.2009 р., 12.05.2009 р., 28.05.2009 р. відповідач в судові засідання 12.05.2009 р., 28.05.2009 р., 02.07.2009 р. не з’явився, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4–20/2104 від 15.05.2009 р., з якої вбачається, що ТОВ „Еліксір”, ідентифікаційний код 20381010, зареєстровано за адресою: 83000, м. Донецьк, пр. Дзержинського, 6/78. Саме за цією адресою суд направляв відповідачу ухвалу у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв’язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у період з 10.04.2008 р. по 18.07.2008 р. ним поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 6955,51 грн. за видатковими накладними: № К01–000132 від 10.04.2008 р. на суму 377,28 грн., № К01–000133 від 10.04.2008 р. на суму 643,20 грн., № К01–000326 від 05.05.2008 р. на суму 1027,84 грн., № К01–000327 від 05.05.2008 р. на суму 377,28 грн., № К01–000661 від 10.06.2008 р. на суму 1657,88 грн., № К01–000662 від 10.06.2008 р. на суму 61,31 грн., № К01–000756 від 19.06.2008 р. на суму 1267,72 грн., № К01–000956 від 16.07.2008 р. на суму 1415,50 грн., № К01–000934 від 18.07.2008 р. на суму 127,50 грн. Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 6955,51 грн. позивач підтверджує підписом представника відповідача у видаткових накладних в графі „Отримав” та відбитком його печатки, а також податковими накладними до спірних видаткових накладних. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи. Найменування товару, кількість, ціна та сума містяться у вказаних видаткових та податкових накладних.

В підтвердження отримання відповідачем товару за спірними накладними позивач додав до позовної заяви завірену копію довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей згідно п. 13 „Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, виданої на уповноважену особу – Філатову Т.В., директора підприємства відповідача, яка фактично отримала товар для відповідача. В довіреності зазначено, що вона є додатком до договору постачання без номеру та без дати. Вказану довіреність суд не приймає до уваги з наступних підстав:

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 181 ЦК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно ст. 265 ЦК України поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Текст письмового договору поставки без номеру та без дати позивачем до суду наданий не був. Позивач обґрунтовує позовні вимоги лише на додатку до цього договору, яким є довіреність на отримання товарно–матеріальних цінностей. В самих видаткових накладних підстава поставки не вказана, а в податкових накладних умовою поставки зазначені спірні видаткові накладні.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено зв’язок між спірними накладними з договором поставки без номеру та без дати, додатком до якого є довіреність на отримання товарно–матеріальних цінностей, тобто факт отримання відповідачем товару за даним договором.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Між позивачем та відповідачем фактично відбулися правовідносини купівлі – продажу, засновані на усній домовленості сторін та підтверджені певними діями.

Позивач в позовній заяві вказує на те, що відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 2048,32 грн., що підтверджується банківською випискою від 11.07.2008 р. У виписці призначенням платежу вказана оплата за медичні товари згідно накладних № К01–000132 від 14.04.2008 р., № К01–000133 від 10.04.2008 р., № К01–000326 від 05.05.2008 р. Завірена копія то оригінал виписки міститься в матеріалах справи.

Таким чином, на момент подачі позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 4907,19 грн. (6955,51 грн. – 2048,32 грн. = 4907,19 грн.).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач не надав до суду жодних доказів пред’явлення відповідачу вимоги виконати грошове зобов’язання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, оскільки строк оплати товару усним договором купівлі–продажу не визначений, покупець вимог про оплату товару до відповідача не пред’являв, строк оплати додатково не визначав, то для відповідача строк виконання грошового зобов’язання оплатити товар не настав. За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу інфляцію в сумі 314,06 грн. та 3% річних в розмірі 98,01 грн.

Згідно ст. 625 ч. 2 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляції та 3% річних згідно ст. 625 ЦК України позивачем було здійснено безпідставно, тому як в даному випадку відсутнє порушення грошового зобов’язання.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 33-34; 36; 43; 49; 75; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 02.07.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя