Рішення № 4020422, 17.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/213

17.06.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система - Київ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІД-Сервіс»про стягнення 116 568,17 грн. за участю представника позивача –Нетреби С.О., довіреність № б/н від 16.12.2008 р., відповідача –не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 97 622,48 грн. основного боргу, 9 729,06 грн. пені, 8 005,04 грн. інфляційної складової боргу, 1 211,59 грн. 3% річних, а загалом 116 568,17 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати товару за договором № 52 від 16.05.2006 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.05.2009 року.

17.06.2009 року в судовому засіданні представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача 92 622,48 грн. основного боргу, 11 790,84 грн. пені, 11 031,34 грн. інфляційної складової боргу, 1 778,21 грн. 3% річних, а загалом 117 222,87 грн.

У судовому засіданні 17.06.2009 року представник позивача підтримав зазначені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 17.06.2009 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.05.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 52, за умовами якого продавець зобов’язався передати у власність, а покупець –прийняти і оплатити хімічну продукцію (товар), що кваліфікується як сировина для лакофарбного виробництва.

Пунктом 5.2. договору було встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем із розрахунку 100% вартості поставки в строки, які сторони обумовлять у Специфікаціях на кожну поточну поставку.

Відповідно до п. 4 Специфікації № 52/17 від 06.10.2008р. покупець зобов’язався здійснити оплату товару по факту поставки товару зі складу продавця на протязі 30 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу продавця.

На виконання умов договору позивач згідно Специфікації № 52/17 від 06.10.2008р., рахунку-фактури № СФ-0030094 від 30.09.2008р. за видатковою накладною № РН-0030094 від 07.10.2008р. на підставі довіреності № 107 від 02.10.2008р. поставив відповідачу товар на загальну суму 97 622,48 грн.

Проте, відповідач отриманий товар на суму 97 622,48 грн. не оплатив.

26.02.2009 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу № 25023 від 25.02.2009р. з вимогою сплатити суму заборгованості. Відповідач залишив вказаний лист-вимогу без відповіді та задоволення.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором з поставки товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 92 622,48 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 92 622,48 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 6.2. договору у випадку, якщо покупець затримує оплату за поставлений товар згідно Специфікації на дану поставку, він зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 0,2% від суми даної поставки за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати поставленого товару нараховано 11 790,84 грн. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Отже, позовні вимоги про стягнення 11 790,84 грн. пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати поставленого товару за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягають стягненню 11 031,34 грн. інфляційної складової боргу та 1 778,21 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Державне мито у сумі 1 172,23 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІД-Сервіс» (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Кутузова, 8, фактична адреса: 03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 28, офіс 10, код 31353278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система - Київ»(02090, м. Київ, вул. Сосюри, 68, код 32959643) 92 622 (дев’яносто дві тисячі шістсот двадцять дві) грн. 48 коп. основного боргу, 11 790 (одинадцять тисяч сімсот дев’яносто) грн. 84 коп. пені, 11 031 (одинадцять тисяч тридцять одну) грн. 34 коп. інфляційної складової боргу, 1 778 (одну тисячу сімсот сімдесят вісім) грн. 21 коп. 3% річних, 1 172 (одну тисячу сто сімдесят дві) грн. 23 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Чебикіна