Постанова № 40204020, 14.08.2014, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3440/14-а

№ 2-а/688/109/14

Постанова

Іменем України

14 серпня 2014 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Головко Н.П.,

секретаря Обезюк І.І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Рачука В.І.,

представника третьої особи на стороні

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Шепетівці справу за позовом ОСОБА_4 до Шепетівської міської ради, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, про скасування рішення сесії Шепетівської міської ради,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до Шепетівської міської ради, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, про скасування рішення сесії в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 300 кв.м. для городництва із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель комунальної власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є власницею будинку АДРЕСА_3, у якому проживає разом трьома малолітніми дітьми. Біля належного їй будинку є вільна земельна ділянка, в розмірі близько 800 кв.м., яка відповідно до ст. 38 ЗК України відноситься до земель житлової та громадської забудови. У встановленому порядку, вона звернулася до Шепетівської міської ради із заявою про виділення їй вказаної земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Рішенням LV сесії Шепетівської міської ради VІ скликання від 19 червня 2014 року їй надано дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 800 кв.м. Іншим рішенням вказаної сесії від 19 червня 2014 року надано дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення тієї ж земельної ділянки для городництва, орієнтовною площею 300 кв.м. Останнє рішення вважає незаконним, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, і без зміни цільового призначення не може виділятися під городництво. Вказуючи на те, що спірним рішенням порушується її право на набуття у власність земельної ділянки, якою вона користується, для будівництва та обслуговування житлового будинку, просила позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та пояснив, що рішенням Шепетівської міської ради позивачці надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (присадибної ділянки) по АДРЕСА_3. Третій особі ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди для городництва по АДРЕСА_2. Фактично прийнято два рішення на одну й ту ж земельну ділянку різними розмірами, на відведення її різним особам за різним цільовим призначенням. Вказав, що спірна земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, а тому без зміни цільового призначення не може виділятися під городництво. Вказуючи на те, що рішенням міської ради, яким ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під городництво порушуються права позивачки, просив позов задовольнити.

Представник Шепетівської міської ради Рачук В.І. в судовому засіданні позов не визнав. Зазначив, що по АДРЕСА_2 закріплено 1685 кв.м. земельної ділянки, яка частково приватизована співвласниками житлового будинку АДРЕСА_2. Залишилась не приватизованою земельна ділянка розміром близько 755 кв.м. Після будівництва нового житлового будинку на існуючій земельній ділянці, що не була приватизована власниками будинку, та визнання права власності на вказаний будинок за позивачкою, будинку була присвоєна нова адреса - АДРЕСА_3. Позивачка звернулась до міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо виділення їй земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 у власність. Крім того, звернулась ОСОБА_5, що є співвласником будинку по АДРЕСА_2 із заявою про надання їй земельної ділянки по АДРЕСА_2 під городництво на умовах оренди. По вказаних заявах прийнято позитивні рішення та визначено приблизний розмір земельних ділянок, розмір яких та конфігурація будуть уточнені після виготовлення проектів землеустрою та передачі земельних ділянок громадянам. Вважає, що міська рада діяла відповідно до вимог чинного законодавства, ОСОБА_5 має право претендувати на виділення їй земельної ділянки під городництво на рівні з позивачкою, оскільки є співвласником житлового будинку АДРЕСА_2. Зазначив, що цільове призначення земельної ділянки та належність її до певної категорії на практиці визначається або за фактичним становищем земельної ділянки, або за даними землевпорядної документації, а тому обидва рішення є законними. Вказав, що в міській раді відсутній Генеральний план міста, а тому категорія земельної ділянки визначається рішенням міської ради, при надані особі дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 - ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що рішення міської ради щодо виділення земельної ділянки під городництво на умовах оренди, яке стосується ОСОБА_5 є законним. Відповідно до ст. 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Спірна земельна ділянка багато років належала батькам ОСОБА_5, які нею користувалися. На даний час ОСОБА_5 належить на праві спільної часткової власності 39/10 частини житлового будинку по АДРЕСА_2, загальною площею 130,9 кв.м., яку вона успадкувала, інша частина будинку належить іншому співвласнику ОСОБА_6 Земельна ділянка під будинком АДРЕСА_2 була приватизована в розмірах визначених законодавством, і ОСОБА_5, відповідно до її частки в будинку належить 0,0300 га землі. Після того, як батько позивачки побудував новий житловий будинок, ОСОБА_5 продовжувала користуватися вільною земельною ділянкою, як городом та садком, за домовленістю між власниками будинку. Вважає рішення міської ради законним. Просила в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником будинковолодіння АДРЕСА_3, що підтверджується рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2014 року.

Право власності ОСОБА_4 на житловий будинок по АДРЕСА_3, загальною площею 63 кв.м., зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом з державного реєстру №21582430.

ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить 39/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_2, загальною площею 130,9 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

Право спільної часткової власності ОСОБА_5 у вказаному розмірі зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом з державного реєстру №23033154.

Відповідно до довідки Шепетівського бюро технічної інвентаризації № 6 від 13 січня 2014 року, згідно матеріалів технічної інвентаризації розмір земельної ділянки , яка перебувала в користуванні співвласників будинковолодіння АДРЕСА_2 становив 1865 кв.м. На вказаній земельній ділянці розміщено два житлові будинки АДРЕСА_2 та № АДРЕСА_3.

В судовому засіданні представниками сторін та третьої особи вказані факти визнані, та ніким не оспорювалися.

Допитаний в судовому засіданні як спеціаліст ОСОБА_7 - начальник Шепетівського міськрайонного відділу ХРФ ДП ЦДЗК суду пояснив, що спеціалісти відділу на замовлення осіб при виготовленні проектів землеустрою здійснили обмір вільної земельної ділянки, щодо якої виник спір, і її розмір становить 0,0828 га. Зазначив, що у рішеннях сесії міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою зазначався приблизний розмір земельних ділянок, на отримання яких претендують особи, однак точний розмір земельних ділянок може бути визначено лише після виготовлення проектів землеустрою. Підтвердив, що земельна ділянка зацікавленим особам не може бути надана в тих розмірах, як зазначено в рішеннях ради, оскільки загальний розмір не приватизованої земельної ділянки складає лише 0,0828 га. Пояснив, що ОСОБА_5 на місцевості вказала на земельну ділянку на яку претендує для ведення городництва, вона знаходиться на відстані 1м. від житлового будинку, що належить ОСОБА_4.

З пояснень представника третьої особи слідує, що ОСОБА_5 належить на праві власності 0,0300 га земельної ділянки відповідно до її частки в житловому будинку АДРЕСА_2, що складає 39/100 будинку, іншому співвласнику житлового будинку АДРЕСА_2 належить земельна ділянка розміром - 0,0700 га.

Згідно ст.116 Земельного Кодексу України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 цього ж Кодексу визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, згідно якого громадянин, зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідна міська рада розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

З матеріалів справи слідує, що п.1.1.рішення рішення LV сесії Шепетівської міської ради VІ скликання від 19 червня 2014 року № 15 «Про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та розгляд проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно із ст.ст. 118,121 Земельного кодексу України» ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_3, орієнтовною площею земельної ділянки 800 кв.м. із земель житлової та громадської забудови за рахунок земель комунальної власності.

Водночас п.1.1. рішення LV сесії Шепетівської міської ради VІ скликання від 19 червня 2014 року № 14 "Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та розгляд проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно із ст. 124 Земельного кодексу України (оренда)", в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 орієнтовною площею 300 кв. м. для городництва із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель комунальної власності.

Судом встановлено, що не оспорювалось представниками сторін та третьої особи, а також підтверджено спеціалістом, що позивачка ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_5 претендують на вільну земельну ділянку, розміром 0,0828 га., яка залишилася у комунальній власності після приватизації земельної ділянки, розміром 0,10 га співвласниками житлового будинку АДРЕСА_2, відповідно : ОСОБА_4 на 800 кв.м. під обслуговування існуючого житлового будинку, а ОСОБА_5 на 300 кв.м - під городництво.

Судом вживалися заходи для отримання даних про належність спірної земельної ділянки до відповідної категорії, згідно її цільового призначення.

Відповідачем, що є суб'єктом владних повноважень така інформація не надана, натомість його представником в судовому засіданні надано пояснення про те, що на практиці віднесення земельної ділянки до відповідної категорії, згідно ст. 19 ЗК України, в м.Шепетівці здійснюється в залежності від того, на які цілі надається земельна ділянка особі, і відповідно до землевпорядної документації, виготовленої на замовлення зацікавленої особи.

Згідно із ст.ст.18-21 ЗК України земельний фонд України відповідно до цільового призначення поділяється на дев'ять категорій, кожна з яких має свій правовий режим.

Відповідно до ст.ст.38, 39 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Враховуючи відсутність Генерального плану міста, відсутність рішень ради про віднесення земель до тієї чи іншої категорії, що слідує з пояснень представника відповідача, суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_2,АДРЕСА_3, знаходиться в межах населеного пункту - м.Шепетівки, а тому відповідно до ст. 38 ЗК України належить до земель житлової та громадської забудови.

За таких обставин рішення ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо надання позивачці земельної ділянки під обслуговування існуючого житлового будинку із земель житлової та громадської забудови, прийняте з дотриманням вимог ЗК України.

Згідно ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно з ч.3 ст.20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється згідно з Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №5026) за ініціативою власників.

Відповідно до ст.22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно ст.21 ЗК України в редакції від 27.04.2007 року порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 13 листопада 2013 року при розгляді справи №6-123цс13, предметом якої був спір про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність фізичній особі та відновлення права територіальної громадина зазначену земельну ділянку з причини її передачі не згідно з цільовим призначенням земельної ділянки. Згідно з даним висновком, відповідно до змісту ст. 20 ЗК України надання (передача) земельної ділянки громадянам та юридичним особам відбувається згідно з їх цільовим призначенням. Зокрема, громадянам для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення (п.а) ч.3 ст. 22 ЗК України. Надання для цих потреб земель оздоровчого чи іншого призначення без зміни у встановленому законом порядку їх цільового призначення на підставі п.а) ст. 21 ЗК України є підставою для визнання таких рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними.

З матеріалів справи вбачається, що Шепетівською міською радою надано ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для передачі на умовах оренди земельної ділянки з земель житлової забудови під городництво, тобто з порушенням її цільового призначення, без зміни у встановленому законом порядку її цільового призначення з категорії земель житлової та громадської забудови на категорію земель сільськогосподарського призначення.

Вказаним рішенням порушується право позивачки на безоплатну передачу їй у власність земельної ділянки для обслуговування власного житлового будинку, що розміщений на спірній земельній ділянці, в межах норм безоплатної приватизації, а тому порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом враховуються визначені ч. 3 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, в тому числі чи прийнято оспорюване рішення розсудливо, обґрунтовано, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів на підтвердження зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку що п.1.1. рішення LV сесії Шепетівської міської ради VІ скликання від 19 червня 2014 року № 14 "Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та розгляд проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно із ст. 124 Земельного кодексу України (оренда)", в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 орієнтовною площею 300 кв. м. для городництва із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель комунальної власності винесений з порушенням порядку надання земельної ділянки в оренду, є таким, що порушує права позивачки, а тому в оскаржуваній частині є неправомірним і підлягає скасуванню.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.2, 11,17,18,158-163,167 КАС України, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати п.1.1. рішення LV сесії Шепетівської міської ради VІ скликання від 19 червня 2014 року № 14 "Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та розгляд проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно із ст. 124 Земельного кодексу України (оренда)", в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 орієнтовною площею 300 кв. м. для городництва із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель комунальної власності.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шепетівський міськрайонний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: