Ухвала суду № 40203597, 14.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 серпня 2014 року м. Київ К/800/44415/14

Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року у справі за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року представник Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з касаційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року, якими відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування судових рішень.

Вивчивши зміст касаційної скарги, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до положень, передбачених пунктом 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтовані, а оскаржуване рішення законним, тому підстав для відкриття касаційного провадження немає. Тотожність правової позиції в застосуванні норм матеріального права висловлена у судовому рішенні Верховного Суду України від 2 квітня 2013 року (Справа №21-95а13), ухваленого за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яке відповідно до положень статті 244-2 КАС України є обов’язковим для всіх судів. У вказаній постанові Верховного Суду України зазначається, що обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. У зв’язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, він не може бути притягнений до відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження Підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

З урахуванням зазначеного, керуючись статями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року у справі за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Олексієнко