Ухвала суду № 40201706, 20.08.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 608/2286/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Парфенюк В.І Провадження № 11-кп/789/223/14 Доповідач - Крукевич М.Н.Категорія - ч.2 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2014 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Крукевича М.Н.

Суддів - Декайло П. В., Кунець І. М.,

при секретарі - Бріль В.Л.

з участю прокурора - Нестера М.Б.

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 червня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Чорткова Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, -

засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь фінансового управління Чортківської райдержадміністрації 5563 грн. 25 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого та 11540 грн.16 коп. процесуальних витрат в дохід держави.

Позови потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, цивільного позивача ОСОБА_5 залишено без розгляду.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що 28 травня 2013 року, приблизно о 23 год. в порушення вимог підпункту "а" п.2.9 Правил дорожнього руху України, згідно якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та підпункту "а" п.2.1. ПДР України, згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, керував технічно справним автомобілем ВАЗ-2106, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, і з двома пасажирами - потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_2, рухався автомобільною дорогою сполученням Бучач-Чортків-Скала-Подільська-Борщів, в напрямку м.Борщова.

При цьому, ОСОБА_3, в порушення вимог підпункту "а" п.19.1, п.п. 12.2 та 12.4 ПДР України, згідно яких у темну пору та умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені фари ближнього (дальнього) світла, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год., в межах смт.Заводське Чортківського району в темну пору доби, рухався з вимкненими фарами ближнього (дальнього) світла, із швидкістю приблизно 70-75 км/год.

На 46 км + 850 м зазначеної дороги в смт.Заводське Чортківського району, ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п.п. 10.1, 11.3 ПДР України, відповідно до вимог яких, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки, чи відповідних дорожніх знаків, виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди, або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу, безпричинно виїхав на зустрічну смугу руху, створивши аварійну ситуацію, так як в цей час, в напрямку м.Чорткова в межах своєї смуги рухався технічно справний автомобіль Міцубісі Л200, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, внаслідок чого на цій смузі руху відбулося зіткнення автомобілів, від яких вони зазнали механічних пошкоджень, а пасажир автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудей та живота з чисельними переломами ребер та розривами внутрішніх органів, що супроводжувались масивною внутрішньою кровотечею та масивною кровотечею, від яких він помер. Пасажир цього ж автомобіля ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота з ушкодженням печінки і внутрішньочеревною кровотечею, закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, закритого черезвертельного перелому правої стегнової кістки, рани чола і верхньої повіки правого ока, масивного синця передньої поверхні грудей, рани правої кисті із ушкодженням сухожилків 2-3-го пальців, рани правої гомілки, які відносяться до тяжких за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 просить вирок щодо свого підзахисного змінити: виключити з вироку посилання на порушення обвинуваченим п.п. 10.1, 12.2, 12.4, підпункту "а" п.19.1 Правил дорожнього руху України; зменшити розмір призначеного покарання та звільнити його від відбування основного покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що ОСОБА_3 рухався зі швидкістю 70-75 км/год. і така швидкість дозволяла йому зупинити транспортний засіб, а тому він не порушував вимог п.12.2 ПДР України. Порушення ОСОБА_3 допустимої швидкості в населеному пункті на 10 км/год. (порушення вимог п.12.4 ПДР України) не знаходиться в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. Згідно висновку комплексної комісійної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертиз ОСОБА_3 не порушував вимоги підпункту "а" п.19.1 ПДР України. Вважає, що виїзд на зустрічну смугу ОСОБА_3 був зумовлений нерівністю дорожнього покриття, а тому він діяв у відповідності до вимог п.10.1 ПДР України.

Водій же ОСОБА_7, виявивши на своїй смузі руху зустрічний автомобіль ВАЗ-2106 під керуванням ОСОБА_3, повинен був застосувати екстрене гальмування і уникнути зіткнення, чого ним не було зроблено, в порушення вимог п.п. 12.3, 12.4 ПДР України, із-за перевищення швидкості руху, що знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Звертає увагу на те, що суд при визначенні ступеня вини і міри покарання ОСОБА_3 безпідставно не врахував вказані обставини і не аргументував свого рішення, призначив йому покарання майже в максимальному розмірі, яке передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України. При цьому, не врахував його молодого віку, виключно позитивних характеристик, неможливість відшкодування шкоди із-за того, що не працює, не має власного заробітку, майна, батьки його пенсіонери, він вперше притягується до кримінальної відповідальності. З урахуванням цього, вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно застосувати ст.75 КК України і звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача - суддю апеляційного суду, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу, а також думку прокурора про необхідність залишення вироку без зміни як законного і обґрунтованого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Доведеність винності обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений та правильність кваліфікації його дій в апеляційній скарзі не оспорюється.

Посилання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_4 на неврахування органами досудового розслідування та судом стану дорожнього покриття в ніч ДТП при встановленні винуватості обвинуваченого в ній, не впливає на обґрунтованість засудження ОСОБА_3, оскільки він незалежно від нерівності дорожнього покриття і погодних умов повинен був врахувати дорожню обстановку, з огляду на відсутність освітлення в автомобілі, його стану алкогольного сп'яніння, обрати безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля і безпечно ним керувати, а в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди, чого не зробив, порушивши Правила дорожнього руху.

Твердження захисника ОСОБА_4 про неправомірність дій водія автомобіля ОСОБА_7 перевірялись і обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження. Зокрема, відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи від 16 липня 2013 року при заданому слідством комплексі вихідних даних невідповідностей в діях водія транспортного засобу Міцубісі Л200 ОСОБА_7 вимогам п.п. 12.2, 12.3, 12.4 ПДР України не вбачається. А також висновком експертів судово транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 08.05.2014 року стверджується, що можливість уникнення зіткнення при всіх варіантах розвитку даної пригоди не залежала від одноосібних дій водія ОСОБА_7, оскільки зустрічний автомобіль під керуванням ОСОБА_3 вчасно не вжив заходів для повернення в межі своєї смуги руху та не застосував екстреного гальмування.

Покарання ОСОБА_3 суд призначив у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, часткового визнання вини, а також даних про його особу: вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання. Тому, колегія суддів вважає, що таке покарання буде сприяти виправленню обвинуваченого, а також запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень іншими особами.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_3 призначено надто суворе покарання і про можливість його визначення із застосуванням ст.75 КК України не ґрунтується на фактичних обставинах кримінального провадження, оскільки як встановлено, він скоїв необережне кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, вину визнав частково, заподіяну шкоду не відшкодував.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що підстав для виключення з вироку посилань суду на порушення обвинуваченим п.п. 10.1, 12.2, 12.4 п. "а" п.19.1 ПДР України немає, як і немає підстав для пом'якшення йому покарання. Тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 слід залишити без задоволення, а вирок без зміни.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 червня 2014 року відносно ОСОБА_3 - залишити без зміни.

Судді:

М.Н. Крукевич П.В. Декайло І.М. Кунець

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.Н. Крукевич