Рішення № 40201177, 11.08.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2014 р.Справа № 916/2299/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» в особі відокремленого структурного підрозділу «Завод «Енергія» Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО»;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 19 449,68 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «КИЇВЕНЕРГО» в особі відокремленого структурного підрозділу «Завод «Енергія» Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 19 449,68 грн., з яких 16 000,00 грн. - заборгованість за договором купівлі-продажу, 1 797,19 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, 732,49 грн. - 3% річних та 920,00 грн. - штраф 1%, при цьому позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем прийнятих на себе за договором купівлі-продажу №12/12 від 06.06.2012 року зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати товару, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість у сумі 16 000,00 грн., на яку, згідно п. 6.4 вказаного договору, було нараховано штраф, а також 3% річних та інфляційні витрати у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач також зазначає, що протягом періоду з вересня 2013 року по березень 2014 року звертався до відповідача з письмовими вимогами про сплату вартості поставленого товару, однак вказані вимоги залишилась без відповіді, а заборгованість не була повністю сплачена.

Враховуючи вищевикладене, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2014р. було порушено провадження у справі № 916/2299/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 04.07.2014 року.

02.07.2014 року за вх. № 17172/14 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, за наявними в матеріалах справи документами (а.с.28).

Крім того, в якості додатків до зазначеного клопотання позивачем були частково надані витребувані ухвалою суду документи, зокрема, статут та докази часткової сплати відповідачем суми договору.

Ухвалою суду від 04.07.2014 року, у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також неподанням витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 11.08.2014 року.

04.08.2014 року за вх. № 20167/14 до суду від позивача надійшла заява про залучення судом до матеріалів справи нотаріально завірених копій документів (договір купівлі-продажу № 12/12 від 06.06.2012р., акт прийому-передачі транспортного засобу від 08.06.2012р., видаткова накладна № 6 від 08.06.2012р.) на виконання вимог ухвали суду.

11.08.2014 року у судове засідання представники сторін не з'явилися. Про місце та час судового засідання сторони повідомлялися належним чином, шляхом надсилання на їх адреси відповідних ухвал суду.

При цьому, відповідач відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги повернення ухвали суду про відкладення розгляду справи від 04.07.2014 року, адресованої відповідачу, з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с.43-45), а також повідомлення відповідача про наявність судового розгляду телефонограмою (а.с.40), суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством «КИЇВЕНЕРГО» в особі філіалу «Завод «Енергія» Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» (Продавцем) та ФОП ОСОБА_1 (Покупцем) було укладено договір купівлі-продажу № 12/12 від 06.06.2012 року (а.с.49-51), згідно умов якого (п.п. 1.1, 2.1) Продавець зобов'язався передати належний йому транспортний засіб - автомобіль сміттєвоз, марки ЗИЛ 433362, КО-435М, 2004 року випуску, шасі номер НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, інвентарний номер НОМЕР_3, що перебував на бліку в МРЕВ - 9 ДАІ ГУ УМВС України в м. Києві з 25 листопада 2004 року, і був знятий з обліку для продажу 15.12.2010 року з видачею транспортного д.н.з. 11СЄ7142, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, зокрема, Продавець зобов'язується передати товар у власність Покупця протягом 10 днів з дати находження грошових коштів від Покупця на поточний рахунок філіалу «Завод «Енергія» ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» в сумі 46 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що перехід права власності відбувається з дати надходження грошових коштів в сумі 46 000,00 грн. на поточний рахунок Продавця.

Згідно п. 4.1 договору, за домовленістю сторін, враховуючи технічний стан автомобілів: - ціна за одиницю товару становить - 76 666,67 грн. (сімдесят шість тисяч шістдесят шість гривень, 67 коп.), крім того ПДВ - 15 333,33 грн. (п'ятнадцять тисяч триста тридцять три гривні, 33 коп.). Разом - 92 000,00 грн. (дев'яносто дві тисячі гривень, 00 коп.).

Умовами п. 4.2 договору передбачено, що покупець зобов'язується здійснити оплату вартості автомобіля в сумі 46 000,00 грн., з урахуванням ПДВ (20%), решта суми грошових коштів, а саме - 46 000,00 грн. повинна бути сплачена Покупцем до 01 грудня 2012 року на поточний рахунок філіалу «Завод «Енергія» ПАТ «КИЇВЕНЕРГО»

Положеннями п.п. 5.1.1 договору встановлено обов'язок Продавця передати Покупцеві товар за Актом прийому-передачі транспортного засобу та за товарною накладною на товар.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу № 12/12 від 06.06.2012 року виконав в повному обсязі та передав відповідачу товар на загальну суму 92 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20%), а останній прийняв його, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 6 від 08.06.2012 року (а.с.54) та актом прийому-передачі транспортного засобу від 08.06.2012 року (а.с. 53).

Однак відповідач, отримавши товар згідно вищезазначених первинних документів, свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати товару не виконав, здійснивши тільки часткову оплату вартості товару по договору у сумі 76 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 20 від 08.06.2012р. на суму 46 000,00 грн, № k16/v/40 від 31.01.2013р. на суму 10 000,00 грн., № k16/І/104 від 18.07.2013р. на суму 10 000,00 грн., № k16/1/33 від 01.11.2013р. на суму 5 000,00 грн. та № k16/1/34 від 01.11.2013р. на суму 5 000,00 грн.(а.с. 33-37), чим порушив умови п. 4.2 договору. Вказане і призвело до виникнення заборгованості у розмірі 16 000,00 грн. (92 000,00 - 76 000,00).

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 16 000,00 грн. відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» в особі відокремленого структурного підрозділу «Завод «Енергія» ПАТ«КИЇВЕНЕРГО» в цій частині цілком обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних у сумі 1 797,19 грн., 3% річних у сумі 732,49 грн. та 920,00 грн. штрафу 1% суд вказує наступне.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3 % річних у сумі 732,49 грн. та інфляційних у сумі 1 797,19 грн., наведені позивачем у позовній заяві (а.с.3), суд вважає їх обґрунтованими, а вимоги щодо їх стягнення такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Умовами п. 6.4 договору передбачено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з цього договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 1% від ціни товару, зазначеної в п. 4.1 цього договору.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем штрафу у розмірі 920,00 грн., нарахованого згідно умов п. 6.4 договору, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи задоволення судом позовних вимог ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» в особі відокремленого структурного підрозділу «Завод «Енергія» ПАТ«КИЇВЕНЕРГО», витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (67725, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5 код ЄДРПОУ 00131305) суму боргу у розмірі 16 000 /шістнадцять тисяч/ грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 732 /сімсот тридцять дві/ грн. 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 797 /одна тисяча сімсот дев'яносто сім/ грн. 19 коп., штраф у розмірі 920 /дев'ятсот двадцять/ грн. 00 коп. та 1 827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.08.2014р.

Суддя Щавинська Ю.М.