Ухвала суду № 40195557, 19.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/561/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Літвіної Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БломІнфо-Юкрейн" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень №0006022201, №0006032201 від 24 липня 2013 року, визнання акту перевірки неправомірним, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м Києва від 26 травня 2014 року адміністративний позов ТОВ "БломІнфо-Юкрейн" до ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень №0006022201, №0006032201 від 24 липня 2013 року, визнання акту перевірки неправомірним - задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, протягом червня 2013 року згідно норм статті 20 пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 12 червня 2013 року № 52 та направлення на перевірку від 12 червня 2013 року № 83/22, працівником ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «БломІнфо-Юкрейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Даймонд-Телеком» за період з 01 березня 2012 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 21 червня 2013 року № 117/22.2-10/33496357, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п. 138.1 статті 138, пп. 139.1.1 і пп. 139.1.9 пп. 139.1 статті 139 та п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за 1-ий квартал 2012 року на суму 103 762, 00 грн. та заниження податку на додану вартість за звітний період березень 2012 року на суму 72 944, 00 грн.

На підставі даного акта перевірки відповідачем було прийняте податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2013 року за № 0006022201 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 статті 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 138.1 статті 138, пп. 139.1.1 і пп. 139.1.9 пп. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «БломІнфо-Юкрейн» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 129 702, 50 грн., в т.ч. 103 762, 00 грн. - основний платіж, 25 940, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції; за № 0006032201 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до п. 123.1 статті 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198,3 і п. 198.6 статті 198 ПК України, визначило ТОВ «БломІнфо-Юкрейн» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91 180, 00 грн., в т.ч. 72 944, 00 грн. - основний платіж, 18 236, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції..

Не погоджуючись з такими рішенням відповідача, позивач, використовуючи надане йому податковим законодавством право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргою до Головного управління Міндоходів у м. Києві, за результатами розгляду якої, рішенням від 24 вересня 2013 року № 4569/10/26-15-10-04 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 28 листопада 2013 року № 16315/6/99-99-10-01-15, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідно - без змін.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Даймонд-Телеком». Між даними суб'єктами господарювання за час співробітництва були укладені однотипні письмові договори на цифрову обробку аерофотознімків.

За умовами зазначених Договорів Виконавець (ТОВ «Даймонд-Телеком») зобов'язується за дорученням Замовника (позивача) взяти на себе підготовку та виконання робіт з цифрової обробки аерофотознімків масштабу 1:8000 для топокарт населених пунктів. Робота включає підготовку робочих матеріалів для проведення робіт по оцифровці аерофотознімків, виконання робіт по оцифровці аерофотознімків для створення топокарт населених пунктів в масштабі 1:2000, запис результатів робіт на DVD-диски (п. 1.1 і 1.2 цих Договорів).

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами, були включені ним до сум податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі первинних документів: договорів на цифрову обробку аерофотознімків та додатків до них, технічних завдань на виконання робіт «Оцифровка аерофотознімків для створення топокарт населених пунктів», погоджених та затверджених директорами обох підприємств, протоколів узгодження договірної ціни на оцифровку аерофотознімків до кожного із вказаних Договорів, актів здачі-приймання робіт, накладних на передачу результатів оцифровки аерофотознімків, банківських виписок, податкових накладних

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду копії інших документів: Статуту ТОВ «Бломінфо-Юкрейн»; контракту про ліцензування даних від 10 січня 2011 року № NT-BIU, укладеного між позивачем (Лецензіаром) та Компанією «Navteq B.V.» (Нідерланди), щодо надання останньому безстрокового права на використання даних Лецензара, в т.ч. об'єднання даних Лецензіара з продуктами та послугами Компанії та ін., та актів здачі-прийняття робіт за вказаним Контрактом; контракту від 28 грудня 2009 року № 044/2009, укладеного між позивачем (Виконавцем) та Об'єднанням компаній «Marmanet Organization&Projekt Management Ltd» і «Taldor Сomputers Systems (1986) Ltd» щодо платного виконання робіт із створення повної мапи області та індексно-кадастрових мап, та акта здачі-прийняття робіт від 10 грудня 2012 року; письмову довідку про наявні у позивача обладнання та інші основні засоби; банківські виписки по рахунку позивача за 2012 рік.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Надані позивачем копії первинних документів підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою для первинного документу в розумінні ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та його контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, був платником ПДВ, мав свідоцтва платника податку та мав право виписувати податкові накладні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України - якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 21 червня 2012 року № 2038/22-2/32827012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Даймонд-Телеком» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 грудня 2010 року по 30 квітня 2012 року», оскільки інформація, викладена в зазначеному акті була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

За таких підстав, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи позивача, що при проведення перевірки податковим органом він надав необхідні докази реальності угод з контрагентом.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 - факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Судом на момент прийняття рішення у справі не встановлено про наявність постановлених у судовому порядку обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів за фактом фіктивного підприємництва.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що ґрунтуються на таких висновках.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м Києва від 26 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Літвіна Н. М.