Ухвала суду № 40195553, 12.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4324/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Аліменко В.О.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ''Міголат'' на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району м. Києва" до Київської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю ''Міголат'' про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2014 року адміністративний позов КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району м. Києва" до Київської міської ради, третя особа: ТОВ ''Міголат'' про скасування рішення - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, КП «ШЕУ Печерського району» зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 24 січня 2002 року за №18817, створено з метою виконання необхідного комплексу робіт із технічного нагляду, утримання та ремонту шляхів, підземних переходів, вуличної зливної каналізації, каналів, канав, туалетів, та інших споруд, що розташовані у Печерському районі м. Києва та закріплені за підприємством на праві господарського відання.

06 червня 2003 року оформлено Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, згідно якого КП «ШЕУ Печерського району» передано у постійне користування земельну ділянку площею 0,4846 га, що розташована по вул. Старонаводницькій, 40-42 у м. Києві.

Листом Головного управління комунальної власності м. Києва від 30 березня 2009 року № 042/9/1-2774 повідомлено КП «ШЕУ Печерського району» з посиланням на рішення Київради від 28 серпня 2008 pоку № 106/106 «Про внесення змін до рішення Київради від 08 лютого 2007 pоку № 62/723 «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2007-2010 роки» про подальшу зміну форми власності майна, що знаходиться в господарському віддані підприємства, як постійного користувача майном бази (майна територіальної громади м. Києва).

Головне управління комунальної власності м. Києва своїм листом від 20 квітня 2010 року №042/9/1-2653 повідомило КП «ШЕУ Печерського району», що майно бази (комплекс будівель площею 1264,3 кв.м.) продано на аукціоні за договором купівлі-продажу від 28 квітня 2009 року № 1262, укладеному між Київрадою та ТОВ «Міголат», відповідно до рішення Київради від 29 квітня 2010 року № 790/4228 «Про передачу ТОВ «Міголат» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, розважального і торговельного призначення, з наземним і підземним паркінгами, зі знесенням існуючого майнового комплексу на вул. Старонаводницькій, 40 у Печерському районі м. Києва».

Вказаним рішенням припинено право користування земельною ділянкою, відведеною відповідно до п. 4 рішення Київради від 28 березня 2002 року № 380/1814 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування земельної ділянки», та зобов'язано КП «ШЕУ Печерського району» повернути до Головного управління комунальної власності м. Києва державний акт на право постійного користування землею від 06 червня 2003 року № 82-4-00054.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом; встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням і охороною; внесення у встановленому порядку пропозицій до Верховної Ради України щодо встановлення та зміни меж міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до вимог ч. 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з ч. 1 статті 116 ЗК України - громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 статті 116 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 141 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 122 Земельного кодексу України, визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, що належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, які згідно зі статтею 143 Конституції України безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній і власності.

Згідно ч. 7 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Судом першої інстанції встановлено, що на земельній ділянці, яка відповідно до оскаржуваного рішення Київради продана на аукціоні за договором купівлі-продажу № 1262, розташована виробнича база КП «ШЕУ Печерського району» з необхідними майстернями, виробничими приміщеннями, стоянкою для механізмів та автомобілів, іншими допоміжними будівлями та приміщеннями. Зазначена виробнича база забезпечує можливість здійснення належної господарської діяльності, визначеної статутом підприємства.

Листом від 19 вересня 2010 року № 090-1862/в-02 Печерська районна у м. Києві державна адміністрація звернулася до першого заступника голови КМДА із викладом ситуації, що склалася у зв'язку з продажем майна та відчуженням земельної ділянки по вул. Старонаводницькій, 40-42, що перебували у господарському віданні КП «ШЕУ Печерського району», однак відчужені без його згоди. У цьому ж листі керуючись необхідністю захисту інтересів територіальної громади м. Києва викладена пропозиція Печерської районної у м. Києві державної адміністрації щодо внесення на розгляд Київради питання про скасування її рішення від 29 квітня 2010 року №790/4228, як такого, що не відповідає суспільним інтересам громади.

В рамках виконання доручення з приводу порушеного у листі Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією питання Київзем доповів голові КМДА, що відповідно до рішення постійної комісії Київради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури ухвалено відхилення проекту рішення «Про відміну рішення Київської міської ради від 29 квітня 2010 року №790/4228 «Про передачу ТОВ «Міголат» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, розважального і торгівельного призначення, з наземними і підземними паркінгами, зі знесенням існуючого майнового комплексу на вул. Старонаводницькій, 40 у Печерському районі м. Києва» у зв'язку з тим, що на цій земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке перебуває у приватній власності ТОВ «Міголат».

Згідно з п.3.3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43, порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі встановлюється наказом Держкомзему України.

Як встановлено судом, КП «ШЕУ Печерського району» було передано в постійне користування земельну ділянку площею 0,48 га та оформлено право короткострокової оренди і державний акт на право постійного користування землею від 06 червня 2003 року № 82-4-00054.

Із Державного акта № 82-4-00054 вбачається, що позивачу на підставі рішення Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 380/1814 надано у постійне користування 0,4846 га землі в межах згідно з планом землекористування.

Таким чином, на підставі цього акта у позивача в установленому законом порядку виникло право постійного користування землею площею 0,4846 га, що розташована по вул. Старонаводницькій, 40-42 у м. Києві.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, державний акт позивача на право постійного користування землею № 82-4-00054 знятий з реєстрації не був.

Згідно з частинами 1, 2 статті 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної і комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Тобто, в даному випадку оскаржуваним рішенням відповідач фактично вилучив з господарського відання позивача виробничі бази без його погодження, та без відповідних на те підстав припинив належне йому право постійного користування землею згідно з чинним Державним актом на право постійного користування землею.

Внаслідок вказаного рішення відповідач позбавив КП «ШЕУ Печерського району» можливості забезпечувати належне утримання вулиць і тротуарів Печерського району міста Києва, чим погіршив умови надання послуг населенню, що порушує норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до абз. 4, 5, 6 п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 - зі змісту ч. 2 статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт ( у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції ( 254к/96-ВР ) чи законам України).

Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Колегія суддів зазначає, що акти ненормативного характеру (індивідуальні акти) породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Отже, враховуючи, що п. 4 рішення Київради від 28 березня 2002 року № 380/1814 є нормою індивідуальної дії, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність його скасування рішенням Київської міської ради від 29 квітня 2010 року № 790/4228.

Таким чином позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо відміни п. 4 Рішення Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 380/1814 є такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи зазначене, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ''Міголат''- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Аліменко В.О.