Постанова № 40195340, 12.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 р. Справа № 804/5811/14 12 серпня 2014 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Шпота Я.С.

за участю: представник позивача - Тітов М.І.

представник відповідача - Васюченко М.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Волгоградський металургійний завод «Красний Октябрь» - Україна» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Волгоградський металургійний завод «Красний Октябрь» - Україна» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.11.2013р. № 0005522205, від 21.11.2013р. № 0005532205 та скасувати їх;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення

Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.05.2014р. № 0002012205 та від 28.05.2014р. № 0002362205.

Ухвалою суду від 24 червня 2014 року було об'єднано в одне провадження адміністративну справу № 804/8034/14 (суддя Голобутовський Р.З.) з адміністративною справою № 804/5811/14, присвоєно об'єднаним справам загальний № 804/5811/14 та зупинено провадження у справі № 804/5811/14 до 09 год. 00 хв. 05 серпня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки № 1208/2203/38200042 від 25.10.2013 року, Рішення про результати розгляду скарги Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.02.2014р. за № 617/10/04-36-10-08-09 на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, які винесено без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства, оскільки застосування нульової ставки ПДВ під час експорту товарів - це пільга надана державою для експортерів, яка передбачає повернення ПДВ, оплачений постачальникам товару. Отже, розраховуючи загальну суму витрат, які понесені на придбання товарів, що в подальшому експортувалися, податок на додану вартість із цих витрат не враховується.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, в обґрунтування заперечень зазначив, що перевірка ТОВ «Торговий дім Волгоградський металургійний завод «Красний Октябрь» - Україна» була проведена на виконання повноважень податкового органу, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, а саме при порівнянні фактурної вартості (ціни) реалізованого на експорт товара із сукупною сумою ціни, сплаченої за дану продукцію, фінансовий результат від проведених експортних операцій - це збиток в загальній сумі 2 255 783,79 грн., тому спірні податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до матеріалів акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 1208/2203/38200042 від 25.10.2013 року (далі за текстом - Акту перевірки) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Волгоградський металургійний завод «Красний Октябрь» - Україна» (далі за текстом - ТОВ «ТД ВМЗ «Красний Октябрь»-Україна», або позивач) зареєстровано 11.04.2012 року в Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 11.04.2012р. № 12241020000054527. за ЄДРПОУ 38200042.

Так, на підставі наказу №434 від 21.10.2013 року та повідомлення від 21.10.2013р. №61, виданих Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за текстом - Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська, або відповідач), фахівцем Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська, згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78; п.79.1 ст.79 та ст. 20 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТД ВМЗ «КО» - Україна» (код за ЄДРПОУ 38200042) з питання правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за період травень, червень 2013 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення: пп.14.1.179, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України з урахуванням норм пп.14.1.36 п.14.1, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-У (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у травні, червні 2013 року у розмірі 950 635 грн.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт № 1208/2203/38200042 від 25.10.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД ВМЗ «КО» - Україна» (код за ЄДРПОУ 38200042) з питання правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за період травень, червень 2013 року» та прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.11.2013р.: форми «Р» № 0005522205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 811 974 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 405 987 грн.; форми «В4» № 0005532205 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 226 328 грн.

Не погоджуючись з викладеними в акті висновками та вважаючи вищезгадані рішення відповідача незаконними, позивач звернувся з первинною скаргою у порядку, передбаченому статтею 56 ПК України до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська, а після залишення скарги без задоволення до контролюючого органу вищого рівня - Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.02.2014р. за № 617/10/04-36-10-08-09 було скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 21 листопада 2013 року №0005522205 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на (одану вартість у розмірі 33 150,00 грн. (основний платіж - 22 100,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 11 050,00 грн.), а в іншій частині скаргу платника податків на зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення.

Крім того, зазначеним рішенням було збільшено розмір зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 200 539,00 грн., визначеного в податковому повідомленні-рішенні Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 21 листопада 2013 року №0005532205, а скаргу платника податків на зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення.

Також, без задоволення було залишено скаргу позивача до Міністерства доходів і зборів України.

З урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.02.2014р. за № 617/10/04-36-10-08-09, Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська у відношення позивача винесено додаткові податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 13.05.2014р. № 0002012205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 789 874 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 394 937 грн. та форми «В4» від 28.05.2014р. № 0002362205 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 220 539 грн.

Проте, як зазначив представник позивача до ТОВ «ТД ВМЗ «Красний Октябрь»-Україна» від Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська не надходило листа про відкликання податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2013 року №0005522205, а тому позивач вважає, що зазначене рішення є чинним.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТД ВМЗ «Красний Октябрь»-Україна» веде поточну діяльність і постійно закуповує та переробляє металопродукцію. Податковим органом взято окремі закупівлі давальницької сировини та одна операція з експорту товару за кордон і зроблений висновок, що витрати на придбання сировини та послуги з її переробки перевищують вартість, отриману при експортній операції.

Суд вважає, вищезазначені доводи відповідача безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є у т.ч. операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Податковий кредит був сформований позивачем у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях (постачання товарів на митній території України та вивезення товарів у режимі експорту) у межах господарської діяльності ТОВ «ТПК «Укрхімекспорт», за результатами якої був отриманий та задекларований дохід.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (...).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Пунктом 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України передбачено, що стаття 39 цього Кодексу (Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни) набирає чинності з 1 січня 2013 року.

В пункті 8 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України вказано, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

При визначенні податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з поставки товарів ТОВ «ТПК «Укрхімекспорт» виходило з договірних цін, які встановлені стороною контракту та відповідають рівню звичайних цін. Протилежного податковим органом не доведено.

У відповідності із п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу (п. 198.2 ст. 198 ПКУ).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що правильність та правомірність відображення в податковому обліку операцій з придбання та продажу експортної продукції за перевіряємий період сформовано позивачем на підставі належним чином наступних оформлених первинних документів.

Як зазначив позивач, що при виробництві пруткової литої титанової заготовки в якості сировини використовуються титан губчатий, титан А2 та лігатура - алюміній А5.

Так, судом встановлено, що ТОВ «ТД ВМЗ «Красний Октябрь»-Україна» за договором купівлі-продажу № 21/01-КрОкт від 21.01.2013р. та додаткової угоди до цього договору №1 від 01.02.2013р. закупило у ТОВ «Сінтез Ресурс» титан губчатий в кількості 60 125 кг на загальну суму 5 050 500 грн.

У ТОВ «Дієг-Авіастар» за договором купівлі-продажу № 01/05 від 30.05.2012р., додатку №4 до цого договору від 01.06.2013р. було закуплено титан 2 в кількості 5 000 кг на загальну суму 88 000 грн., та крім того, готову литу титанову заготовку на суму 290 796,24 грн.

У ТОВ «Вірс» за договорами: № 26/02 від 05.02.2013р., № 40/02 від 15.03.2013р. було закуплено лігатуру - алюміній А5 та ванадій- алюміній в кількості 2173 кг. на загальну суму 82 097 грн.

Вказана давальницька сировина згідно договору № 01/03/13 від 01.02.2013р. була передана на ДП «НВЦ «Титан» ім. Є.О. Патона НАНУ» для переробки.

Протягом березня, травня, червня 2013 року з переробки було отримано готову продукцію, яка 17.05.2013р. та 06.06.2013р. була відвантажена на експорт, згідно контракту № 100712-01/12 від 10.07.2012р. укладеного ТОВ «ТД ВМЗ «Красний Октябрь»-Україна» з ТОВ «ТД МЗ «Красний Октябрь» та додаткових угод до цього контракту: № 1 від 26.11.2012р., № 2 від 01.07.2013р.

Відповідно до балансу метала на виробництво готової продукції було витрачено:

- титану губчатого 37 261 кг на суму 3 129 924 грн.;

- титану А2 4 564 кг на суму 80 326,40 грн.;

- алюмінію А5 1 707 кг на суму 48 393,45 грн.

З урахуванням витрат на оплату послуг з переробки в розмірі 1 499 125 грн. собівартість вищевказаної продукції склала 4 757 768,85 грн.

При цьому було вироблено 40 202 кг. готової продукції.

Лита титанова заготовка трьома партіями вагою 13 809 кг, 14 796 кг та 15 096 кг (загалом 42 701 кг.) була реалізована на експорт 17.05.2013р. дві партії: на суму 3 420 365,97 грн. та 06.06.13 на суму 1773 136,93 грн., на загальну суму 5 193 502,90 грн.

З огляду на вищезазначене можна зробити висновок, що розрахунки податкового органу, наведені в акті перевірки є безпідставними з огляду на наступне.

1. Податковий орган вважає використаною для виробництва готової продукції всю

давальницьку сировину, що передавалася ДП «НВЦ «Титан», не дивлячись на те, що титану губчатого з 60 125 кг було використано 37 261 кг, титану А2 з 5000 кг використано 4 564 кг. та алюмінію А5 з 2173 кг використано 1 707 кг.

2. Відповідач не враховує, що при експортних операціях, що були предметом

перевірки, було реалізовано готової литої пруткової титанової заготовки вагою 42 701 кг., при тому, що всього з переробки було отримано 40 202 кг. Решту відвантаженої продукції підприємство позивача закупило у ТОВ «Дієг-Авіастар», а саме 03.06.2013р., за видатковою накладною № 11 від 03.06.2013р., було придбано 2 506 кг. готової продукції на загальну суму 290 796,24 грн.

Таким чином, розрахунок собівартості податковим органом зроблено без урахування фактичних операцій та він є необгрунтованим.

Додані до справи первинні документи ТОВ «ТД ВМЗ «Красний Октябрь»-Україна» підтверджують витрати на давальницьку сировину в розмірі 3 258 643,85 грн., витрати на переробку 1 499 125 грн. та витрати на закупівлю готової продукції в розмірі 290 796,24 грн.

Тобто, загальна собівартість реалізованої складає 5 049 236,33 грн. В зазначений розмір собівартості входять й витрати підприємства на транспортні послуги, загальний розмір яких складає 32 100,00 грн., що підтверджується доданими первинними документами.

Від експортних операцій отримано оплати в перерахунку в гривню в загальній сумі 5 193 502,90 грн.

З огляду на вказане, можна зробити висновок, що проведені операцію були спрямовані на досягнення економічного ефекту - отримання доходу.

Також необхідно зазначити, що на виконання умов перелічених договорів, сторонами по господарським взаємовідносинам виписано податкові та видаткові накладні.

Як визначено у п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, підприємство, з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку. Підприємство має право відображати в бухгалтерському обліку всі господарські операції, в тому числі ті, які призвели до отримання балансового збитку.

Статтею 3 Господарського Кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництву продукції цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій придбання товарів, матеріалів платник податку може не отримати доходів, а понести витрати. Законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід.

Таким чином, господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв'язку із непередбачуваними обставинами діяльності господарства, попиту ринку тощо. Отже, збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.

Не можна також погодитися з правомірністю здійсненого податковим органом донарахування податкового зобов'язання з ПДВ з причин продажу позивачем металопродукції за ціною нижчою від його придбання, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з закупівлею товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару. З огляду ж на визначення господарської діяльності, що міститься у пункті пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

А відтак продаж позивачем експортної продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

З такою правовою позицію погоджується Вищий адміністративний суд України, яка викладена в ухвалі від 15.12.2010р. в справі N К-32595/09.

Нормами п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПКУ передбачено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до положень п.п. 14.1.228 ст. 14 ПКУ собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу 111 цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Так, згідно з п. 10 ПБУ-16 (Наказ Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р.) собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (надалі за текстом - ПБО-9). У положеннях п. 9 ПБО-9 (наказ Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р.) передбачено перелік фактичних витрат, що формують первісну вартість товарів, придбаних за плату. До них відносяться:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Оскільки ПДВ згідно з нормами діючого законодавства є непрямим податком, і відшкодовується підприємству згідно з нормами ПКУ, то при формуванні первісної вартості товарів, яка в подальшому складає собівартість реалізованих товарів, ПДВ не враховується в складі собівартості придбаних і реалізованих товарів.

Ставка ПДВ при вивезенні товарів за межі митної території України у митному режимі експорту відповідно до пп. а) пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України складає 0%.

Отже, розраховуючи загальну суму витрат, які понесені на придбання товарів, що в подальшому експортувалися, податок на додану вартість із цих витрат не враховується.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.11.2013р.: форми «Р» № 0005522205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 811 974 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 405 987 грн.; форми «В4» № 0005532205 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 226 328 грн., а також додаткові податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 13.05.2014р. № 0002012205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 789 874 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 394 937 грн. та форми «В4» від 28.05.2014р. № 0002362205 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 220 539 грн. - прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Волгоградський металургійний завод «Красний Октябрь» - Україна» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 21.11.2013р. № 0005522205 та форми «Р» від 13.05.2014р. № 0002012205 винесені у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Волгоградський металургійний завод «Красний Октябрь» - Україна».

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «В4» від 21.11.2013р. № 0005532205 та форми «В4» від 28.05.2014р. № 0002362205 винесені у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Волгоградський металургійний завод «Красний Октябрь» - Україна».

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде викладений 17.08.2014р.

Суддя Е.О. Юрков