Постанова № 40195286, 13.08.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2014 р. Справа № 907/797/13

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит" б/н від 27.06.2014 року

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2014 року

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит" б/н від 29.05.2014 року (вх. № 02.5.1-14/7031/14 від 30.05.2014 року)

про визнання незаконними та скасування постанов заступника начальника Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції

у справі № 907/797/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит", м. Київ,

до відповідача-2: Дочірнього підприємства "Самшит" Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит", м. Ужгород

про стягнення солідарно з відповідачів суми 2 723 863,08 грн. заборгованості за кредитним договором № 42/3-07 від 10.08.2007 року.

за участю представників:

від позивача: Бачинський А.В. - представник

від відповідача-1: Андрейкович О.В. - представник

від відповідача-2: не з'явився;

від органу ДВС: не з'явився;

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 19.06.2014 року у справі № 907/797/13 (суддя Мокану В.В.) у задоволенні скарги ТзОВ „Самшит" про визнання незаконними та скасування постанов заступника начальника Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 21.05.2014 року про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також постанови від 29.05.2014 року про стягнення з ТОВ „Самшит" виконавчого збору в сумі 276045,22 грн. у виконавчому провадженні № 43398656 з виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 06.05.2014 року - відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що звертаючись зі заявою про відкриття виконавчого провадження до Ужгородського МВ ДВС, стягувач в порядку ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження" скористався правом на відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника, а тому виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Закарпатської області від 06.05.2014 року правомірно відкрито Міським відділом державної виконавчої служби Ужгородського міськрайоннного управління юстиції.

Також, місцевий господарський суд в ухвалі зазначив, що ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено можливість за заявою стягувача накладення арешту на майно боржника одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, а також визначена процедура зняття арешту з майна боржника, накладеного при відкритті виконавчого провадження.

Окрім цього, господарський суд першої інстанції в ухвалі вказав, що у зв'язку з невиконанням боржником рішення у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження № 43398656 строк для добровільного виконання рішення суду до 28.05.2014 року, органом ДВС правомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду, ТзОВ «Самшит» подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати та прийняти нову ухвалу, якою задоволити скаргу ТзОВ „Самшит" про визнання незаконними та скасування постанов заступника начальника Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 21.05.2014 року про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також постанови від 29.05.2014 року про стягнення з ТОВ „Самшит" виконавчого збору в сумі 276045,22 грн. у виконавчому провадженні № 43398656 з виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 06.05.2014 року. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ТОВ „Самшит" зареєстроване в м. Києві, де знаходиться його постійно діючий орган.

Відповідно до ч. 1 ст.20 Закону України "Про виконавче провадження" (місце виконання рішення), виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" однією з умов відкриття провадження є пред'явлення виконавчого документа до відповідного органу державної виконавчої служби. Таким чином, апелянт вважає, що здійснення спірного виконавчого провадження належить до компетенції ДВС м. Києва.

Також, апелянт зазначає, що постанова про накладення виконавчого збору є незаконною оскільки, в постанові не вказано строк для самостійного виконання наказу суду, як і невірно зазначено юридичні адреси сторін виконавчого провадження.

Окрім цього, апелянт вважає, що постанова про арешт майна боржника від 21.05.2014 р. є незаконною, оскільки ДВС не дочекавшись настання строку для самостійного виконання судового наказу (28.05.2014 року) одразу наклало арешт на майно ТОВ "Самшит", що є порушенням ч. 1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження".

Також, апелянт звертає увагу суду на те, що за судовим рішенням заборгованість стягувалась солідарно з двох боржників (відповідачів). Однак, в порушення вимог ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, апелянт вважає неправомірним пред'явлення до стягнення з ТОВ „Самшит" всієї суми, оскільки за наявності двох відповідачів виконавче провадження повинно бути проведено в різних місцях.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні, вимоги апелянта заперечив та просить ухвалу господарського суду залишити без змін. Зокрема, позивач зазначає, що майно боржника знаходиться в м. Ужгороді по вул. Гленца, 4, а тому ПАТ «Промінвестбанк» було викорастано своє право передбачене ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" щодо відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника. Таким чином, Міським відділом державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції правомірно та у відповідності до ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Закарпастької області від 06.05.2014 року по справі № 907/797/13.

Окрім цього, позивач зазначає, що згідно ч. 3 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувана державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно заяви ПАТ «Промінвестбанк» № 107/07-07/154 від 12.05.2014 року про відкриття виконавчого провадження, стягувач (ПАТ «Промінвестбанк») у відповідності до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» просив орган виконавчої служби одночасно із відкриттям виконавчого провадження накласти арешт на майно та кошти боржників (копія заяви про відкриття виконавчого провадження додається), а тому відділом державної виконавчої служби постанова про арешт майна боржника та заборони на його відчуження від 21.05.2014 року винесена у відповідності до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» та згідно заяви стягувача.

Відповідач-2 участь уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив.

Орган державної виконавчої служби явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, однак подав заперечення на апеляційну скаргу № 0754/14735 від 08.08.2014 року, в якому вимоги апелянта заперечив та просить ухвалу господарського суду залишити без змін.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача-1, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як встановлено судовою колегією, на виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 року по справі № 907/797/13, 20.05.2014 року ПАТ «Промінвестбанк» подано до Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції наказ господарського суду Закарпатської області № 907/797/13 від 06.05.2013 року про стягнення солідарно з ТОВ „Самшит" та ДП „Самшит" ТОВ „Самшит" на користь ПАТ „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" суму 2706325 грн. 76 коп., в тому числі 1900000 грн. заборгованості по кредиту, 652740 грн.12 коп. відсотків за користування кредитом, 125876 грн. 71 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту та 27708 грн. 93 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також 54126 грн. 52 коп. судового збору.

21.05.2013 року Міським відділом державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43398656 по виконанню наказу господарського суду Закарпатської області № 907/797/13 від 06.05.2013 року (а.с. 14). Даною постановою боржнику надано термін до 28.05.2014 року добровільно виконати наказ суду.

Окрім цього, 21.05.2013 року Міським відділом державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно ТОВ «Самшит».

Оскільки, боржник - ТОВ «Самшит» у встановлений строк не виконало наказ господарського суду, державний виконавець виконавчої служби 29.05.2014 року виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 276 045,22 грн.

З огляду на вищенаведене, ТОВ «Самшит» звернувся до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, оскільки вважає, що державного виконавця постанови від 21.05.2014 року та від 29.05.2014 року винесені з порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження».

Стаття 115 ГПК України встановлює обов'язковість рішень, ухвал, постанов господарського суду, що набрали законної сили - обов'язковість судових рішень. Судові рішення є обов'язковими на всій території України. Ця норма є відтворенням норми ст. 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення, ухвалені іменем України, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду (судові рішення), що набрали законної сили, виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, на виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 року по справі № 907/797/13, останнім видано наказ господарського суду Закарпатської області № 907/797/13 від 06.05.2013 року.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що до виконання державною виконавчою службою підлягають судові накази.

Відповідно ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження" у разі, якщо боржник є юридичною особою, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначає позивач, звертаючись з заявою від 12.05.2014 року № 107/07-07/154 про відкриття виконавчого провадження до органу ДВС, стягувач використав своє право на відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника, що підтверджено копією іпотечного договору № 216/23-2007 від 14.08.2007 року доданою до заяви стягувача. А тому, колегія суддів вважає, що господарський суд прийшов до вірного висновку, що Міським відділом державної виконавчої служби Ужгородського міськрайоннного управління юстиції правомірно відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Закарпатської області від 06.05.2014 року по справі № 907/797/13.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Положеннями ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження" визначено, що у разі, якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом; у разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення; після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

Як вбачається з заяви про відкриття виконавчого провадження від 12.05.2014 року № 107/07-07/154 ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" просило у відповідності до ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" одночасно з відкриттям виконавчого провадження накласти арешт на майно та грошові кошти боржників, а також повідомило адресу для надіслання кореспонденції (м. Ужгород, вул. Крилова, 10).

Отже, місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, що Закону України „Про виконавче провадження" встановлено можливість накладення арешту на майно боржника одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, а також визначена процедура зняття арешту з майна боржника, накладеного при відкритті виконавчого провадження. Дані висновки спростовують твердження апелянта про незаконність постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.05.2014 року.

Відповідно до ст. 28 Закону України „Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Постановою про відкриття виконавчого провадження № 43398656 від 21.05.2014 року ТОВ „Самшит" надано строк для добровільного виконання рішення суду до 28.05.2014 року. Оскільки, останній не виконав вимоги державного виконавця у відведені строки, органом ДВС правомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Окрім цього, господарським судом першої інстанції, вірно зазначено, що посилання скаржника на його звернення з проханням перенести дату кінцевого строку виконання рішення в самостійному порядку є необґрунтованим, оскільки наданий боржнику строк для добровільного виконання наказу є максимально можливим (7 днів), процедури продовження цього строку законодавством не передбачено.

Твердження апелянта про те, що державним виконавцем неправомірно відкрито виконавче провадження до ТОВ «Самшит» як до одного боржник, оскільки згідно резолютивної частині рішення заборгованість стягнуто на користь позивача солідарно з ТОВ „Самшит" та ДП „Самшит" ТОВ „Самшит", колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. А відповідно до ч. 1 ст. 544 ЦК України, боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Щодо твердження апелянта про те, що державним виконавцем невірно вказано адреси сторін виконавчого провадження, то колегія суддів зазначає, що адреса боржника, на яку надсилались документи виконавчого провадження зазначена відповідно до виконавчого документа та місцезнаходження майна боржника, а адреса стягувача зазначена відповідно до заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження де зазначено, що документи слід направляти за адресою: м. Ужгород, вул. Крилова, 10.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 19.06.2014 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Самшит» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Якімець Г.Г.