Постанова № 40195265, 19.08.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2014 року Справа № 904/3184/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Кощеєва І.М., Кузнецова В.О.

при секретарі: Назаренко С.Г.

за участю представників:

позивача: не явився

відповідача: Володько О.О. -предс., дов. б/н від 26.12.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2014р. у справі №904/3184/14

за позовом: Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська

до: публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (м. Дніпропетровськ)

про: стягнення 14618 грн. 17 коп. заборгованості, яка складається з виплаченої допомоги по безробіттю робітнику відповідача

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2014 року (підписано 21.07.2014р.) по справі №904/3184/14 (суддя Загинайко Т.В.) задоволені позовні вимоги Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська до публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (м. Дніпропетровськ) про стягнення 14618 грн. 17 коп. заборгованості, яка складається з виплаченої допомоги по безробіттю робітнику відповідача - ОСОБА_2. Додатковим рішенням суду від 21.07.2014р. з відповідача в доход Державного бюджету України стягнуто 1827,00 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - публічне акціонерне товариство «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2014р. у даній справі і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник вважає, що рішення було прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. В порушення ст.ст. 1, 12 ГПК України суд не пересвідчився чи належить до юрисдикції господарських судів справи за позовами центрів зайнятості до підприємств про стягнення виплаченої фізичним особам допомоги по безробіттю. Відповідач посилається на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», якою встановлено, що спори робочих органів Фонду соціального страхування(яким є Лівобережний центр зайнятості у м. Дніпропетровську) із здійснення покладених на них функцій не розглядаються господарськими судами.

Позивач - Лівобережний районний центр зайнятості м. Дніпропетровська, відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача у судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання.

Нормами ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При цьому в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"(зі змінами і доповненнями) зазначається, що Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п.2.6.15. та п. 2.6.16. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20 лютого 2013 року № 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата. Не допускається залишення у справі вихідного процесуального документа без відмітки про його відправлення або вручення.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. (п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»(зі змінами і доповненнями).

Ухвала про прийняття апеляційної скарги була направлена позивачу з дотриманням вищенаведених норм.

Розпорядженням секретаря судової палати Коваль Л.А. від 19.08.2014р. №563 у зв'язку з відпусткою судді Павловського П.П., справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С. (доповідач), суддів Кощеєва І.М. і Кузнецова В.О.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представника відповідача, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення місцевого господарського суду з огляду на наступне:

наказом Лівобережного районного центру зайнятості в м. Дніпропетровську №НТ090205 від 05.02.2009р. гр. ОСОБА_2 відповідно до п.п. 1,3,4 ст. 22, п.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 2.1. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» з 05.02.2009р. призначено допомогу по безробіттю в розмірі 70% середньої заробітної плати залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:100%-90 к.д., 80% - 90 к.д., 70% -180 к. д. з 05.02.2009р. по 30.01.2010р. (360 календарних днів).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.10.2009р. у справі №2-2429/09 позовні вимоги ОСОБА_2 до ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (правонаступником, якого є публічне акціонерне товариство «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод») про визнання недійсним наказу про звільнення з посади підручного сталевара (третього) ділянки печей четвертого розряду мартенівського цеху, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 20449,64 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн. задоволені. В частині стягнення грошової компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.01.2010р. змінено рішення районного суду в частині розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу: стягнуто з ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на користь ОСОБА_2 14505,80 грн.

17.02.2010р. наказом голови Правління ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» №216 поновлено ОСОБА_2 на роботі в посаді підручного сталевара (третього) ділянки печей четвертого розряду мартенівського цеху з 14.01.2009р.

Наказом Лівобережного районного центру зайнятості в м. Дніпропетровську №НТ100302 від 02.03.2010р. гр. ОСОБА_2 у зв'язку із закінченням строку виплати відповідно до підпункту 12 п.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», припинено виплату допомоги по безробіттю з 31.01.2010р. У зв'язку з поновленням безробітного на роботі за рішенням суду з 17.02.2010р. районним центом зайнятості ОСОБА_2 знятий з обліку відповідно до п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних.

28.09.2011р. начальником відділу надання соціальних послуг Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська Замковою А.О. за №01-11/06 складено акт обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в якому зазначено, що гр. ОСОБА_2 перебував на обліку в Лівобережному районному центрі зайнятості як безробітний з 05.02.2009р. та одержував виплату допомоги по безробіттю на загальну суму 14618 грн. 18 коп. у період з 05.02.2009 року по 30.01.2010 року. Зазначену суму гр. ОСОБА_2 повинен повернути.

Сума заборгованості підтверджена наданим позивачем розрахунком суми заборгованості, що підлягає поверненню.

На час прийняття рішення відповідачем не сплачено суму компенсації забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, виплаченого центром зайнятості ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012р. №5067-VІ (зі змінами і доповненнями), відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VІ місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Для визначення, які правовідносини є господарськими слід звернутись до ст.3 Господарського кодексу України: «Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами».

Статтею 4 ГК України встановлено розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин. Зокрема, адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства).

Пунктом 4 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 18 Закону України «Про зайнятість населення» в редакції від 17.11.2009р. (чинній у період виникнення спірних відносин по сплаті заборгованості, яка складається з виплаченої допомоги по безробіттю робітнику відповідача, Закон втратив чинність згідно із Законом України від 05.07.2012р. №5067-VІ), для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Пунктом 1 Примірного положення про районний, міськрайонний, міський та районний у місті центр зайнятості, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 22.11.2010р. N 374 визначено, що районний, міськрайонний, міський та районний у місті центр зайнятості (далі - центр) є органом державної служби зайнятості, на який покладаються функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у відповідному районі (місті, районі у місті). Центр підпорядковується та підзвітний центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласному, Київському або Севастопольському міському центру зайнятості (далі - регіональний центр зайнятості).

Центр забезпечує реалізацію завдань, пов'язаних із соціальним захистом населення від безробіття, сприянням громадянам у підборі підходящої роботи, наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, професійної орієнтації, наданням послуг роботодавцям щодо добору працівників та інформаційно-консультаційних послуг, а також реалізацією інших завдань, визначених законодавством у сфері зайнятості населення та загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Статтею 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від14.01.1998 р. N 16/98-ВР передбачено, що страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. N 1533-III (із змінами і доповненнями) встановлено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів.

При цьому стаття 12 зазначеного Закону визначає, що функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості, які мають право діяти від імені Фонду, ведуть реєстр платників страхових внесків, проводять збір страхових внесків, контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат на страхування на випадок безробіття і та ін..

Таким чином, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та його робочі органи (центри зайнятості) - є суб'єктами владних повноважень, які у правовідносинах у сфері страхування на випадок безробіття реалізують владні управлінські функції, а право Фонду та його робочих органів (центрів зайнятості) на звернення до суду у відповідних відносинах - визначене в законодавчому порядку.

Наведене підтверджується також і позицією Пленуму Вищого господарського суду України, який в своїй постанові від 24.10.2011р. N10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» роз'яснив, що не підлягають розглядові в господарських судах справи у спорах, пов'язаних із здійсненням владних повноважень: - виконавчими дирекціями Фондів соціального страхування, їх робочими органами у відносинах, пов'язаних із здійсненням керівництва та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, проведенням збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, забезпеченням фінансування виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням та здійсненням інших функцій згідно з затвердженими статутами (п.16).

Враховуючи, що дані правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства відповідно до ч.1 п.1 ст. 80 Господарського кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме з порушенням правил підвідомчості справ господарським судам (ст. 12 ГПК України) і підлягає скасуванню. При цьому провадження у даній справі повинно бути припинено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.1 п. 1 ст. 80, ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (м. Дніпропетровськ) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2014 року у справі №904/3184-14 скасувати.

Провадження у справі припинити.

Стягнути з Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська (49051 м. Дніпропетровськ, вул. Богдана Хмельницького, 3, ідентифікаційний код 37274485) на користь публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (49051 м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21, ідентифікаційний код 05393116) 913 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

(постанова виготовлена у повному обсязі 20.08.2014 року)

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: І.М. Кощеєв

В.О.Кузнецов