Постанова № 40193784, 23.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 876/473714

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.

представника позивача Шайдича Т.В.

представника відповідача Пісної Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Старосамбірської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2013 р. у справі №2а-10060/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чумак» до Старосамбірської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2013 р. у справі №2а-10060/12/1370 за позовом ТзОВ «Чумак» до Старосамбірської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення позов було задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012р. №0000182301 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 83423 грн.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована неврахуванням висновків акту перевірки, факту ненадання позивачем під час проведення перевірки необхідних документів, які пізніше були представлені суду першої інстанції.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Як правильно встановив суд першої інстанції, ТзОВ «Чумак» зареєстроване Старосамбірською районною державною адміністрацією Львівської області 20.06.1991р., про що отримано свідоцтво про державну реєстрацію від 20.06.1991р. за №186, на податковому обліку в органах державної податкової служби з 20.06.1996р. Старосамбірською міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.06.2012р. за результатами якої складено Акт від 05.11.2012р. №1148/220/20796478 у висновках якого, зокрема, зазначено про порушення п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14, п.п.135.1 п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2., ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у ІІ кварталі 2011 року на суму 83423 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012р. №0000182301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 111475,00грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В основі висновків акту перевірки лежить посилання на завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. всього у сумі 362708 грн. Перевіркою відображених показників у рядку 05 «Витрати операційної діяльності» в тому числі 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. встановлено, що позивач формував собівартість придбаних та реалізованих товарів продовольчої, промислової груп, а також алкогольних напоїв та тютюнових виробів для наступної роздрібної торгівлі через власну мережу магазинів. Крім цього, до складу цих витрат віднесено витрати на придбання ТМЦ для виготовлення теслярських, столярних виробів, а також меблів за індивідуальними замовленнями тощо. В ході проведеної перевірки встановлено, що придбаний товар в подальшому реалізований через власну торгову мережу магазинів. Витрати на суму 362708 грн. не підтверджені первинними документами.

При вирішенні справи суд першої інстанції виходив з того, що неподання позивачем первинних документів під час перевірки не спростовує факту їх наявності. В судовому засіданні досліджувалися первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які підтверджують придбання товарів позивачем на суму 362 708, 00 грн. Представник ДПІ підтвердив факт наявності таких та відповідність їхньої форми вимогам законодавства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх хибними з огляду на наступне.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи із вказаних норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Позивач посилається на те, що на момент проведення перевірки були в наявності всі первинні документи по факту придбання товарів, проте у зв'язку з проведенням під час планової виїзної перевірки інвентаризації на підприємстві, до перевірки були надані копії цих первинних документів. Оригінали документів були передані на об'єкти підприємства (магазини).

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до п.77.4 ст. 77 ПК України Товариство з обмеженою відповідальністю «Чумак» було повідомлено про початок планової документальної виїзної перевірки 14.09.2012 року (наказ Старосамбірської МДПІ від 14.09.2012 року №230), тобто не пізніше 10 календарних днів до початку проведення перевірки, та відповідно мало можливість надати до перевірки усі первинні бухгалтерські документи.

Згідно з п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз. 2 п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що до моменту прийняття рішення позивачем не було надано документів, на відсутність яких відповідач посилався в акті перевірки.

Відтак, висновки суду першої інстанції про те, що позивач правомірно сформував у ІІ кварталі 2011 року валові витрати на суму 362708 грн. не відповідають закону та матеріалам справи.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В світлі наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність відповідачем стверджуваних ним фактів порушення податкового законодавства.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу. Скаржник у встановленому законом порядку довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Старосамбірської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2013 р. у справі №2а-10060/12/1370 скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Савицька Н.В.

Повний текст постанови складений 25.07.2014 року.