Рішення № 4019207, 11.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/114

11.06.09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ласка Лізинг”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідербуд”, м. Київ

про стягнення 211 845,03 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Парненко А.А. за дов. від 10.03.2009 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ласка Лізинг” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Лідербуд” про стягнення 211 845,03 грн., у тому числі суму заборгованості в розмірі 195 979,63 грн., неустойку в розмірі 10 134,48 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 4 898 грн., та 3% річних у розмірі 832,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Лідербуд” своїх зобов’язань щодо сплати лізингових платежів у відповідності до умов договору фінансового лізингу №900/07/2007 від 09.07.2007 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.03.2009 порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 21.04.2009.

21.04.2009 року позивач подав до господарського суду м. Києва заяву про збільшення позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 334 518,65 грн., неустойку в розмірі 26 488,70 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 11 735,74 грн., та 3% річних у розмірі 2 170,91 грн.

Обґрунтовуючи заяву про збільшення позовних вимог позив посилається на той факт, що позивачем не сплачуються поточні платежі і станом на 16.04.2009 року фактично збільшилась сума основного боргу. Також за порушення строків сплати позивачем донараховано штрафні санкції.

Розгляд справи відкладався.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду не виконав, доказів спростовуючи доводи позивача не надав, причини неявки в судове засідання невідомі.

В судовому засіданні 11.06.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу №900/07/2007, відповідно до умов якого позивач зобов’язується придбати у власність баштовий кран JS7022А, 2007 року випуску, та передати його без надання послуг з технічної експлуатації відповідачеві у якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач зобов’язується прийняти його на умовах даного Договору.

Згідно з п.3.1 Договору фінансового лізингу №900/07/2007 передача позивачем майна, а також необхідних приналежностей та документів, що є невід’ємною частиною майна, та прийняття його відповідачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання Акту передачі-прийому майна.

Акт приймання-передачі майна підписується уповноваженими особами позивача та відповідача (п.3.3 договору фінансового лізингу №900/07/2007).

Відповідно до п. 6.3 Договору фінансового лізингу №900/07/2007 загальна вартість лізингових платежів, що підлягають до сплати відповідачем становить 566 686,62 умовних одиниць.

Згідно п.6.1.2 Договору фінансового лізингу №900/07/2007 поточний лізинговий платіж, що підлягає сплаті в гривнях, розраховується як добуток Суми Лізингового Платежу, вираженої в у.о. згідно з „Графою 3” Додатку №1 на відповідну дату здійснення платежу та Курсу 2, збільшеного на 1%. При цьому на погашення вартості майна відноситься сума, що виражена в гривнях та розрахована як добуток відповідної суми в у.о., вказаної в „Графі 4” Додатку №1 та Курсу 1.

Пункт 6.1 Договору фінансового лізингу №900/07/2007 визначає, що лізингові платежі нараховуються за кожен період Строку Фінансового Лізингу. Розмір Лізингового платежу за кожен період Строку Фінансового лізингу вказаний в Графіку Внесення Платежів (Додаток №1 до цього Договору).

11.07.2007 року сторонами підписано акт передачі-прийому баштового крану JS7022А

Факт отримання відповідачем баштового крану JS7022А також підтверджується видатковою накладною №РН-0000267 від 11.07.2007 року на суму 2 250 002,26 грн.

Зазначена видаткова накладна оформлена у відповідності до вимог законодавства України, підписана сторонами та скріплена печатками сторін.

Особа, що прийняла товар діяла на підставі Довіреностей ЯНН №487425 від 09.07.2007 року, виданої відповідачем.

На виконання умов Договору фінансового лізингу №900/07/2007 відповідачем було сплачено наступні лізингові платежі: 25.07.2007 року - 22 542,02 грн, 23 165,56 грн., 27.08.2007 року - 21 974,87 грн., 23 455,13 грн., 25.09.2007 року - 221 681,67 грн., 23 748,33 грн., 25.10.2007 року - 21 384,83 грн., 24 045,17 грн., 26.11.2007 року - 21 084,25 грн., 24 345,75 грн., 25.12.2007 року - 20 779,94 грн., 24 650,06 грн. 25.01.2008 року - 20 471,79 грн., 24 958,21 грн., 25.02.2008 року - 20 159,85 грн., 25 270,15 грн., 25.03.2008 року - 19 843,97 грн., 25 586,03 грн., 25.04.2008 року - 19 524,11 грн., 25 905,89 грн., 26.05.2008 року- 17 401,09 грн., 26 229,70 грн., 25.06.2008 року - 17 070,54 грн., 26 557,55 грн., 25.07.2008 року - 16 676,49 грн., 26 889,53 грн., 26.08.2008 року - 16 349,36 грн., 27 255,66 грн., 25.09.2008 року - 16 155,67 грн., 27 565,98 грн., 27.10.2008 року - 18 419,06 грн., 27 901,54 грн.

Разом з тим, всупереч положенням Договору фінансового лізингу №900/07/2007 суду відповідач не сплатив лізингові платежі за періоди №17, 18, 19, 20 та 21 відповідно до Графіку Внесення Платежів (Додаток №1 до цього Договору).

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною1 ст. 292 Господарського кодексу України встановлено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Стаття 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” визначає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з 3 ч.2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Лізингові платежі, відповідно до ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Графік Внесення Платежів (Додаток №1 до Договору фінансового лізингу №900/07/2007) визначає, що сума лізингових платежів за періоди з 17-го по 21-й складає 8 906,97 у.о. за кожний період. Враховуючи положення п.6.1.2 Договору фінансового лізингу №900/07/2007 відповідач був зобов’язаний сплатити за 17-й період 56 630,97 грн., за 18-й період –70 079,15 грн., за 19-й період –69 268,51 грн., за 20-й період –69 268,51 грн., за 21-й період –69 268,51 грн. Загальна сума коштів, що їх мав сплатити протягом 17-21 періодів складає 334 518,65 грн.

Строк сплати лізингових платежів відповідно до Графіку Внесення Платежів (Додаток №1 до Договору фінансового лізингу №900/07/2007) за 17-й період настав 25.11.2008 року, за 18-й період –25.12.2008 року, за 19-й період –25.01.2009 року, за 20-й період –25.02.2009 року, за 21-й період –25.03.2009 року. Проте відповідачем у зазначені строки лізингові платежі сплачено не було.

. Однак, відповідач у встановлені договором фінансового лізингу №900/07/2007 строки лізингові платежі не сплатив.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що отримання відповідачем баштового крану JS7022А матеріалами справи підтверджено, доказів розірвання договору або наявності інших підстав не сплачувати узгоджені суми відповідачем не надано, суд вважає що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 334 518,65 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача лізингових платежів за Договором фінансового лізингу №900/07/2007 у розмірі 334 518,65 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.8.6 Договору фінансового лізингу №900/07/2007, якщо відповідач у встановлені Договором строки не здійснює оплату встановлених Договором платежів, то позивач має право вимагати сплати неустойки у розмірі 0,1% від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення, а відповідач зобов’язується її сплатити.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

З наведеного пункту Договору (п. 8.6) вбачається, що даний вид штрафних санкцій є пенею.

Згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, суд визнає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів. Разом з тим, суд не погоджується з таким розрахунком позивача, оскільки позивачем не було взято до уваги положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Також судом враховується кількість днів в 2008 році-366.

Таким чином, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає:

за 17-й період: - 56 630,97 грн.*24%/366*36 (період 26.11.2008 року - 31.12.2009 року) = 1336,86 грн.;

- 56 630,97 грн.*24%/365*106 (період 01.01.2009 року - 16.04.2009 року) = 3 947,10 грн.;

за 18-й період: - 70 079,15 грн.*24%/366*6 (період 26.12.2008 року - 31.01.2009 року)= 275,72 грн.

- 70 079,15 грн.*24%/365*106 (період 01.01.2009 року - 16.04.2009 року) = 4 884,42 грн.;

за 19-й період: 69 268,51 грн.*24%/365*81=3 686,26 грн.;

за 20-й період: 69 268,51 грн.*24%/365*50=2 275,47 грн.;

за 21-й період: 69 268,51 грн.*24%/365*22=1 001,20 грн.

Загальна сума пені складає 17 407,03 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, а тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та суми індексу інфляції законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, а саме 3% річних в розмірі 2 170,91 грн., втрати від інфляції в розмірі 11 735,74 грн.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів, що спростовували б доводи позивача в повному обсязі не надав.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Лідербуд” (03150, м. Київ, вул. Предславинська,34-б, ід. код. 33546156, р/р 260095056766 в Київській регіональній дирекції «Райфайзен Банк Аваль», МФО 322904) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ласка Лізинг” (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, Бізнес-Центр «Реноме», ід. код 33104543, р/р 26008301013536 в КРД «Райфайзен Банк Аваль», мфо 322904) суму заборгованості в розмірі 334 518,65 грн. (триста тридцять чотири тисячі п’ятсот вісімнадцять гривень шістдесят п’ять копійок), неустойку в розмірі 17 407,03 грн. (сімнадцять тисяч чотириста сім гривень три копійки), втрати від інфляції в розмірі 11 735,74 грн. (одинадцять тисяч сімсот тридцять п’ять гривень сімдесят чотири копійки), 3% річних у розмірі 2 170,91 грн. (дві тисячі сто сімдесят гривень дев’яносто одну копійку), витрати на сплату державного мита в сумі 3 658,32 (три тисячі шістсот п’ятдесят вісім гривень тридцять дві копійки) грн. та 115,14 (сто п’ятнадцять гривень чотирнадцять копійок) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя О. С. Копитова

Д