Ухвала суду № 40190142, 29.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2014 р. м. Київ К/800/63403/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Островича С.Е., Ланченко Л.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року

по справі №814/2565/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічного центру «Динамо-Континент» (надалі – ТОВ ВТЦ «Динамо-Континент»)

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі – ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У червні 2013р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС, в якому, із врахуванням заяви про відкликання позовної заяви в частині позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення – рішення від 16.05.2013р. №0004302260, №00043112260, №00004322260.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.07.2013р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ проведено документальна планова виїзна перевірка ТОВ ВТЦ «Динамо-Континент» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 02.04.2013р. №344/22-600/30460473, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем:

- п.3.1 ст.3, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.138.1, п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся;

- п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; абз.«а» п.185.1 ст.185; п.187.1 ст.187; п.198.3 ст.198; п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся

На підставі зазначеного акта ДПІ 16.05.2013р. були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0004302260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1282965грн., з яких: основний платіж - 1139768грн., штрафні санкції - 143197грн.;

- №0004312260, яким застосовано штрафну санкцію з екологічного податку в розмірі 340грн.;

- №0004322260, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1243353грн., з яких: основний платіж - 1006352грн., штрафні санкції - 237001грн.

В акті зроблено висновки про те, що господарські операції позивача по придбанню товарів та послуг у ТОВ «Автомаг Плюс», ПП «Інтерагро-Форум», ТОВ «Науково-дослідний інститут комп'ютерних технологій», ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова», ПП «Светолюкс-Миколаїв», ПП «Т-Груп», ПП «Торгкомерс-2009», ТОВ «Черкаська універсальна база - 2001», ПП «Компанія «Бізнес Партнер», ПП «Фараон», ТОВ «Юлярос» мають ознаки безтоварних операцій, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підтверджують правомірність формування податкового кредиту та (в деяких періодах) валових витрат, а тому суперечать інтересам держави і є недійсними.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційної суду, виходи з того, що фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у вказаних вище контрагентів підтверджується належним чином оформленими податковими та первинними бухгалтерськими документами. В підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем надано завірені копії подорожніх листів, що підтверджують доставку товарно-матеріальних цінностей. Щодо посилання відповідача на акти перевірки контрагентів, то судами зазначено, що покупець товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними у зв’язку з неповним з’ясуванням усіх обставин справи з огляду на наступне.

Так, ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст..1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов’язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наведені положення ПК України кореспондуються з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Слід зазначити, що судами попередніх інстанції під час розгляду справи не було досліджено реальність виконання господарських операції з посиланням на відповідні докази, які підтверджують факт поставки та зберігання товару, а також виконання робіт (послуг).

Тобто, судами не досліджувались первинні бухгалтерські документи, а саме: угоди оренди чи відповідального зберігання товару, квитанції та довіреності про приймання вантажу, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, податкові та видаткові накладні, договори на охорону вантажів, та інші документи, що підтверджують наявність операції по придбанню, перевезенню та зберіганню спірного товару, а також виконанню робіт (послуг), що вказують на реальне настання правових наслідків за спірними договорами.

Під час нового розгляду справ судам слід врахувати, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв’язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

За відсутності наведеного неможливо визначитись з питання обґрунтованості прийнятих податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень – рішень.

Крім того, податковий орган посилається на те, що прокуратурою Черкаського області 09.11.2010р. за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, порушено кримінальну справу відносно посадових осіб ПП «Інтерагро-Форум».

Судами попередніх інстанції наведена обставини залишена поза увагою, тому, під час нового розгляду справи необхідно з’ясувати наслідки розгляду кримінальної справи та встановити чи є відповідні рішення судів, що набрали законної сили.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з’ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області – задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.