Ухвала суду № 40190140, 29.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2014 р. м. Київ К/800/13369/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Островича С.Е., Ланченко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року

у справі №805/14741/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбаскабель» (надалі - ПАТ «Донбаскабель»)

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі - ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У листопаді 2013р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2013р. №0001151501, №0001121501, №0001111501, №0001131501.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам із МПП «Промтехресурс», ПП «Фріланс», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Укренергометалгруп» за період з 01.12.2010р. по 30.04.2011р., за результатами якої складено акт перевірки від 05.09. 2013р. №364/05-66-15-02/00214505, в якому, на думку податкового органу встановлено порушення позивачем:

- ч.1, 5 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.662, ст.655 та ст.656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ «Донбаскабель» при придбанні товарів (послуг) у МПП «Промтехресурс», ПП «Фріланс», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Укренергометалгруп» за період з 01.12.2010р. по 30.04.2011р. та подальшої реалізації товару придбаного у ПП «Фріланс» на ТОВ «Сєвкабель-Україна». Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України.

- п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.44.1 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в періоді, що перевірявся.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 18.09.2013р. були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0001151501, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1689235,00грн.;

- №0001121501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 839542,00грн.;

- №0001111501, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3290684,00грн., з якої основний платіж 3219089,00грн. та штрафна санкція 715995,00грн.;

- №0001131501, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1552661,00грн., з якої основний платіж 1552660,00грн., та штрафна санкція 1,00грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у МПП «Промтехресурс», ПП «Фріланс», ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «Укренергометалгруп» підтверджується належним чином оформленими податковими та первинними бухгалтерськими документами. Крім того, судом зазначено, що будь-яких зауважень до ведення позивачем по справі бухгалтерського обліку, контролюючий орган не встановив. При цьому, не належним чином оформлені товарно-транспортних накладні, їх відсутність або їх неприйняття до уваги під час проведення перевірки не може свідчити про нездійснення господарських операцій у межах спірних правовідносин з наведеними контрагентами. Що стосується посилань відповідача на відсутність у МПП «Промтехресурс», ПП «Фріланс» та ПП «Ардея-Тех» необхідних умов введення господарської діяльності, технічного персоналу, власних приміщень та транспортних засобів, судами зазначено, що недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про невчинення торгових господарських операцій, адже підприємства не позбавлені права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними у зв'язку з неповним з'ясуванням усіх обставин справи з огляду на наступне.

Так, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до статті 11 КАС суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування витрат та податкового кредиту позивача ДПІ вказала, що підприємство товар не придбало і ці операції були фіктивними. Зокрема, вона зазначила, що у позивача відсутні первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували факт придбання товару, довіреності на отримання товарів, не надано сертифікати якості завода-виробника (паспорти якості), а також відповідач вказує на невідповідність номенклатури товару, в наданих документах, та на відсутність у МПП «Промтехресурс», ПП «Фріланс» та ПП «Ардея-Тех» необхідних умов введення господарської діяльності, технічного персоналу, власних приміщень та транспортних засобів. Документи, що мають назву «товарно-транспортна накладна» не містять коди автопідприємств (що унеможливлює надіслання запиту на проведення зустрічної звірки), відсутні підписи водіїв або експедиторів про прийняття вантажу до перевезення та не заповнені графи розділу «Вантажно-розвантажувальні операції» (виконавці, спосіб, прибуття, вибуття, простой, підписи відповідальних осіб та інше).

Спростовуючи послання податкового органу на відсутність у МПП «Промтехресурс», ПП «Фріланс» та ПП «Ардея-Тех» необхідних умов введення господарської діяльності, технічного персоналу, власних приміщень та транспортних засобів, судами зазначено, що недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про невчинення торгових господарських операцій, адже підприємства не позбавлені права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Тобто, всупереч вимогам статей 11, 159 КАС України зазначені доводи ДПІ суди до уваги не взяли і не перевірили, наданим на їх підтвердження доказам правової оцінки не надали, хоча вони піддають сумніву висновки суду щодо неправомірності доводів ДПІ і мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Дана правова позиція викладена Верховним судом України у постанові 27.03.2012р. №204/12, яка в силу норми ч.1 ст.2442 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області -задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.