Ухвала суду № 40190117, 05.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2014 р. м. Київ К/800/39452/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Борисенко І.В., Моторного О.А.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року

у справі №2а-0870/3667/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжсталь» (надалі – ВАТ «Запоріжсталь»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (надалі – СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2011р. №0000180801.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2011р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, податковим повідомленням-рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі від 10.05.2011р. №0000180801 позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту від 21.04.2011р. №235/08-01/00191230 “Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ “Запоріжсталь” з питання визначення правомірності декларування від’ємного значення ПДВ за лютий 2011р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2011р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р.”.

Згідно висновку акта перевірки позивачем в порушення п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, абзацу в) п.п.186.2.1 п.186.2 ст.186, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.3 ст.200 ПК України, п.10.1 “Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за №1402/18697, п.5.7 “Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. у редакції наказу від 15.06.2005р. №213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.06.2005р. за №702/10982, завищено суму податкового кредиту та від’ємного значення лютого 2011р.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, як це визначено у п.198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як встановлено п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього кодексу.

Матеріали справи свідчать, що підставою для висновків відповідача про завищення позивачем від’ємного значення ПДВ за лютий 2011р. слугувало те, що ВАТ «Запоріжсталь» до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість за операціями з придбання металобрухту, сплаву алюмінію вторинного, феросиліцію, мастильних матеріалів, кислоти, деревини, постачальники яких виступають транзитерами із залученням вигодоформуючих підприємств, що не задекларували податкові зобов’язання, не знаходяться за місцем реєстрації, встановлені розбіжності по ТОВ «Лідер-МТ», ТОВ «Сплав-Метал Трейд», ПП «Кібар», ТОВ «Буд Ворк», ТОВ «Електропостачсбут», ТОВ «Прогрес – Ойл» на відповідні суми.

Разом з тим, слід зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов’язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов’язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб’єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Тому, судами попередніх інстанції обґрунтовано зазначено, що податковий орган безпідставно пов’язує право ВАТ “Запоріжсталь” на формування податкового кредиту, від’ємного значення ПДВ з діями третіх осіб, які є в ланцюгах постачання товарів, що в подальшому купуються ВАТ “Запоріжсталь” у належних платників податків.

Крім того, судами встановлено, що відповідачем при проведенні перевірки не встановила факту використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях. Також, не було виявлено фактів відсутності належно оформлених податкових накладних, або факту «безтоварності» операцій з поставки товарів.

При цьому СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ні за актом перевірки, ні під час розгляду справи, не заперечила та не спростувала того факту, що ТОВ “Лідер-МТ”, ТОВ “Сплав-Метал Трейд”, ПП “Кібар”, ТОВ “Буд Ворк”, ТОВ “Електропостачсбут”, ТОВ “Прогрес - Ойл” є належно зареєстрованими юридичними особами на території України, які у встановленому порядку зареєстровані платниками ПДВ, що підтверджується виданими відповідними податковими органами свідоцтвами. Вказані особи належно відображають у податковому обліку (у складі податкових зобов’язань) операції з продажу товарів ВАТ «Запоріжсталь» і подають податкову звітність, яка належно приймається податковими органами та не є фіктивними фірмами.

Судами попередніх інстанції також встановлено, що ВАТ «Запоріжсталь» (Покупець) уклало договори на поставку металобрухту з ПП «КВВМПУ» №20/2011/165 від 01.02.2011р. та ТОВ «Лідер – МТ» №20/2011/207 від 01.02.2011р. Відповідно вказаних договорів постачальник зобов’язується поставити та передати у власність, а покупець – прийняти та сплатити метали чорні вторинні, поставка продукції виконується залізничним транспортом на умовах DDP – ст. Запоріжжя-Ліве, Придніпровською залізниці («Інкотермс-2000») з врахуванням вимог статуту залізничного транспорту, правил перевезення вантажів. Транспортні витрати з відвантаження продукту проводяться за рахунок Постачальника.

Окрім цього, ВАТ «Запоріжсталь», надалі «довіритель», уклало договір-доручення з ПП «КВВМПУ» №20/2011/282 від 01.02.2011р. та ТОВ «Лідер – МТ» №20/2011/281 від 01.02.2011р. Відповідно до договору довіритель доручає, а повірений зобов’язується від імені та за рахунок довірителя організувати перевезення та доставку лому та відходів чорних металів залізничним транспортом у назначене місце та в обсягах згідно з доповненнями (Специфікаціями). Договором доручення визначено, що повірений самостійно здійснює фінансові розрахунки з перевізником за виконані ним послуги по перевезенню продукції з відшкодуванням Довірителем вартості послуг перевезення продукції в розмірі фактичної провізної плати по доставці продукції залізничним транспортом від станції відвантаження до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці на підставі провізних документів перевізника.

Під час перевірки позивачем надано:

- по договору №20/2011/165 від 01.02.2011р.: рахунок №КВ-0000756 від 28.02.2011р. податкову накладну №328 від 28.02.2011р. на суму податку на додану вартість 876125,00грн. Згідно наданих залізничних накладних перевізником є ДП «Придніпровька залізниця» »

- по договору №20/2011/207 від 01.02.2011р.: рахунок №280205 від 28.02.2011р., податкову-накладну №280205 від 28.02.2011р. на суму податку на додану вартість 37919,20грр. Згідно наданих залізничних накладних перевізником є ДП «Придніпровька залізниця».

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Однак, як встановлено судами, факт здійснення господарських операцій та реального надання послуг в межах операцій з придбання сировини (металобрухту) на ВАТ “Запоріжсталь” та те, що фактичним перевізником була ДП “Придніпровька залізниця”, визнається відповідачем та позивачем, отже згідно ст.72 КАС України не потребує доказуванню. Окрім того, позивачем надано належні письмові докази даних обставин (договори, акти прийому-передачі послуг, податкові накладні та інше).

Пунктом 15 підрозділу 2 розділу XX ПК України визначено, що тимчасово, до 1 січня 2014 року, операції з постачання відходів і брухту чорних і кольорових металів звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

При цьому, згідно п.185.1 ст.185 ПК України операції з поставки товарів і операції з поставки послуг є різними об’єктами оподаткування, а тому судами вірно зазначено, що посилання податкового органу на те, що за вказаними перехідними положеннями було також звільнено операції з перевезення металобрухту, є безпідставними.

Також, слід зазначити, що послуги з організації перевезення вантажу (металобрухту) мали на меті та забезпечили ВАТ «Запоріжсталь» можливість здійснення власної господарської діяльності по виготовленню металопрокату і даний факт відповідачем не спростовується, тому відсутні підстави для неврахування сум сплаченого податку на додану вартість при придбанні послуг у складі податкового кредиту.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.