Ухвала суду № 40189831, 29.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2014 р. м. Київ К/800/9096/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Островича С.Е., Ланченко Л.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року

у справі №826/14175/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Медіа» (надалі - ТОВ «Біг Медіа»)

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У вересні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №000172220 від 20.03.2013 року та №0000272220від 13.06.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.10.2013р. у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Державної податкової служби №0001702220 від 20 березня 2013 року та податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві №0000272220 від 13 червня 2013 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 жовтня 2013 року.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби був направлений запит від 05.02.2013 року №1589/10/22-214 ТОВ «Біг Медіа» «Про надання пояснень та документальних підтверджень», яким запропоновано керівнику ТОВ «Біг Медіа» надати письмові пояснення та їх документальне підтвердження, які підтверджуються взаємовідносини ТОВ «Регіональна агенція по обслуговуванню рекламноносіїв» та ТОВ «Мастер Ед Україна» за період з 01.07.2011 року по 31.09.2011 року.

На виконання вищезазначеного запиту позивачем 15.02.2013 року були надані податковому органу відповідні пояснення та копії документів, що витребовувались.

Крім того, на виконання запиту від 21.02.20113 року №2108/10/22-214 позивачем 25.02.2013 року були надані відповідні пояснення та копії документів, що витребовувались.

Однак, відповідно до наказу №380 від 20.02.2013 року та направлення на перевірку №294 від 21.02.2013 року, контролюючим органом була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Біг Медіа» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Регіональна агенція по обслуговуванню рекламноносіїв» та ТОВ «Мастер Ед Україна» за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 рік, про що складено акт №513/22-205/25281224 від 04.03.2013 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.138.1.1 п.138.1 п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальному розмірі 404144,50грн., в т.ч. по періодам: 3 квартал 2011 року - 404144,50грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 707981,00грн., в тому числі по періодам: серпень 2011 року на суму 696671,00грн., вересень 2011 року на суму 11310,00грн.

За наслідками проведеної перевірки та апеляційного оскарження були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0001702220 від 20.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 404144,50грн.;

- №0000272220 від 13.06.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 707981,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 176995,25грн.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, пояснення на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби позивачем було надано у встановлені строки та як встановлено судом апеляційної інстанції в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «Біг Медіа» (замовник) та TOB «Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв» (виконавець) було укладено Договір №150411/6 від 15.04.2011 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується прийняти на себе виконання комплексу робіт/послуг по обслуговуванню рекламних конструкцій, також, замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи/послуги. Додатковими угодами сторонами було узгоджено перелік спеціальних рекламних конструкцій замовника, що були обслуговані виконавцем та погоджено місячну вартість комплексу робіт.

Як встановлено при розгляді справи судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, розрахунки по зазначеному договору між позивачем та його контрагентом були здійснені в повному обсязі, згідно з банківськими виписками, на підтвердження належного виконання умов договору був оформлений акт №ОУ-0000013 здачі прийняття робіт (надання послуг), були оформлені податкові накладні на відповідні суми.

Також, між позивачем (клієнт) та TOB «Мастер Ед Україна» (виконавець) було укладено Договір № 03/01 від 01.01.2011 року, відповідно до умов якого виконавець надає клієнту послуги по залученню протягом дії договору додаткових бюджетів рекламодавців та пошуку нових потенційних рекламодавців до Клієнта через посередництво замовників.

На підтвердження належного виконання умов договору було виписано акти прийняття-здачі робіт та податкові накладні на відповідні суми.

Суми по вищезазначеним податковим накладним були включені позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, позивачем було надано відповідь на запит від 01.11.2013 року до TOB «Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв» за підписом директора TOB «Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв» ОСОБА_1 відповідно до якої підтверджено надання в серпні 2011 року комплексу робіт/послуг по обслуговуванню спеціальних рекламних конструкцій, що були визначенні адресною програмою для TOB «Біг Медіа» в рамках Договору №150411/6 від 15.04.2011 року. Підприємством TOB «Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв» та зазначено, що в серпні 2011 року останнім здійснено обслуговування 1451 спеціальної рекламної конструкції в містах України, згідно додатку 10 від 31.08.2011 року (адресна програма наявна у справі), та підтверджується також відповідними фотозвітами із зазначенням адреси знаходження рекламних конструкцій.

Відповідно до п.138.2 ст.138, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу. Не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Однак, у акті перевірки податковий орган посилається на акт №4/22.2-09/37411226 від 02.01.13р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв» по питанню взаємовідносин з ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ» за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 рік. У зв'язку з ненаданням відповіді на запит Кременчуцької ОДПІ №37964/10/22-112 від 29.11.2012 року. В акті зазначається, зокрема, що перевіркою встановлено порушення ведення податкового обліку ТОВ «Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв», відповідно до ч.1, 5 ст.203, п1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону.

Також, в акті перевірки позивача податковий орган посилається на довідку №1118/2220/36049559 від 14.08.2012 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Мастер Ед Україна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 0108.2012 року по 31.08.2012 рік. В довідці зазначається, зокрема, що звіркою ТОВ «Мастер Ед Україна» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин їх вид, обсяг, якість та розрахунки у зв'язку з ненаданням документів. Після отримання документів будуть зроблені остаточні висновки.

На підставі викладеного, податковий орган дійшов висновку, що взаємовідносини між ТОВ «Біг Медіа» та контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків.

Однак, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Однак, податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Крім того, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 року, по справі № 816/3469/13-а визнано дії Кременчуцької ОДПІ щодо зміни показників податкового кредиту та податкових зобов'язань TOB «Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв» в системі ДПС «Податковий облік», змінених на підставі акту №4/22.2-09/37411226 від 22.01.2013 року за період з 01.07.2011 рік по 30.09.2011року, протиправними та зобов'язано відновити показники податкової звітності TOB «Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв», що зазначені у податкових деклараціях та додатку №5 за період з 01.07.2011 рік по 30.09.2011року.

Також, судом апеляційної інстанції був досліджений лист (відповідь) ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №199/10/22220 від 17.06.2013 року з якого вбачається, що довідка №1118/2220/36049559 від 14.08.2012 року в зв'язку наданням підтверджуючих первинних документів є недійсною.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду апеляційної інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.