Постанова № 40189344, 13.08.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 920/226/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б.М.суддів:Короткевича О.Є.(доповідач у справі), Куровського С.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року у справі№ 920/226/14за позовом доПублічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"простягнення 42 159 366,62 грн. В судовому засіданні взяли участь представники: від ПАТ "АКБ "Індустріалбанк"- Миронова Л.О., від ПАТ "Сумихімпром" - Конопля А.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 11.03.2014 року (суддя - Зражевський Ю.О.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" про стягнення 42 159 366,62 грн. задоволені повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року (судді: Фоміна В.О. - головуючий, Крестьянінов О.О., Хачатрян В.С.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" задоволено частково, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційної інстанції, скаржник Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2014р., а рішення господарського суду Сумської області від 11.03.2014р. залишити без змін. Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 12, 16, 80 ГПК України.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що даний спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, а тому підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, в зв'язку з чим просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2014р. по справі № 920/226/14 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, протягом липня 2008 року та березня 2009 року між позивачем Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в особі Сумської філії АКБ "Індустріалбанк" та відповідачем Публічним акціонерним товариством "Сумихімпром" було укладено ряд кредитних договорів. Зокрема, договір кредитної лінії (в національній валюті) № 2305/1100/1/09 від 03.03.2009р. з додатковими угодами (кредитний договір-1), договір кредитної лінії (в національній валюті) № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008р. з додатковими угодами (кредитний договір-2), договір кредитної лінії (в національній валюті) № 2305/1100/6/08 від 20.11.2008р. з додатковими угодами (кредитний договір-3) на загальну суму 87 600 000,00 грн. зі сплатою щомісячних платежів відповідно до графіку.

Судами встановлено, що ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 року порушено провадження у справі про банкрутство відповідача. Після порушення справи про банкрутство, відповідачем не здійснено повернення сум кредиту та не виконані зобов'язання по кредитним договорам № 2305/1100/1/09, № 2305/1100/4/08, № 2305/1100/6/08 щодо сплати щоквартально відсотків за користування кредитними коштами, в зв'язку з чим, позивачем до господарського суду Сумської області подавались позовні заяви про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими після порушення справи про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" (як поточна заборгованість).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що керуючим санацією було прийнято рішення відмовитись від виконання вищевказаних договорів.

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.04.2012 року по справі № 5021/424/12 (залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.05.2012р.) з ПАТ "Сумихімпром" на користь АКБ "Індустріалбанк" стягнуто відсотків в сумі 4 536 494,80 грн. за період з 24.10.2011 р. по 31.12.2011 р.

13.09.2012 року рішенням господарського суду Сумської області по справі № 5021/1105/12 (частково зміненим постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р.) з ПАТ "Сумихімпром" на користь АКБ "Індустріалбанк" стягнуто відсотків в сумі 5 832 874,28 грн. за період з 01.01.2012р. по 29.03.2012р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення господарського суду Сумської області по справам № 5021/424/12 та № 5021/1105/12 прийняті до відмови керуючого санацією ПАТ "Сумихімпром" у справі про банкрутство від виконання спірних кредитних договорів.

Таким чином предметом даного спору являється стягнення внаслідок відмови керуючого санацією від договорів в порядку ст. 17 закону в межах справи про банкрутство відповідача.

Враховуючи особливості процедури банкрутства, визначені нормами Закону про банкрутство, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство) регламентовано, що кредитор це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 31 вказаного закону, визначено черговість задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, та зокрема у четверту чергу задоволенню підлягають вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

Стаття 17 цього закону, в зазначеній вище редакції, визначає коло обов'язків керуючого санацією, серед яких обов'язок розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення провадження у справі в процедурі розпорядження майном та санації, а також повноваження щодо відмови від укладених боржником договорів на спеціальних підставах визначених законом.

При цьому, враховуючи особливості процедури банкрутства, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними правочинів; визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

Це пов'язано з тим, що Закон про банкрутство містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство").

Таким чином, колегія суду касаційної інстанції вважає законодавчо обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду, що питання правомірності нарахування спірної заборгованості, повинно вирішуватись у межах справи про банкрутство відповідача, оскільки такий спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження в цій справі.

Відтак, звернення позивача з окремим позовом, щодо стягнення такої заборгованості не відповідає належному способу захисту порушених, на думку позивача, його прав та інтересів, відповідно до норм ГПК України та Закону про банкрутство.

Таким чином, даний спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, а не у позовному провадженні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

У зв'язку з цим, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року у справі № 920/226/14 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді О.Є. Короткевич

С.В. Куровський