Рішення № 40188735, 05.08.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2014 р.Справа № 922/2134/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про розірвання договору, виселення, стягнення коштів в розмірі 13920,74 грн.за участю представників сторін:

Прокурор - Панова М.С., посв. № 015274 від 18.02.2013 року.

Представник позивача - ОСОБА_2, дов. №7 від 08.01.2014 року.

Представник відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Харків (відповідач), в якому просить суд:

1. Розірвати договір оренди №612 від 23.10.2002, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ОСОБА_1

2. Виселити ФОП ОСОБА_1 з займаного нежитлового приміщення (будівля), літ."А-1", загальною площею 146,5 кв.м., розташованого за адресою: м.Харків, АДРЕСА_2.

3. Зобов'язати ФОП ОСОБА_1 за актом приймання-передачі передати Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлове приміщення (будівля), літ."А-1", загальною площею 146,5 кв.м., розташоване за адресою: м.Харків, АДРЕСА_2.

4. Стягнути з відповідача - ФОП ОСОБА_1 на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 13590,50 грн. та пені в розмірі 330, 24 грн.

5. Покласти на відповідача судові вирати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду від 02.06.2014р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 16.06.2014р. об 11:15 год.

Ухвалою господарського суду від 15.07.2014р., продовжено термін розгляду даного спору за межами двомісячного строку, в порядку ст. 69 ГПК України, до 14.08.2014р.

У призначеному судовому засіданні 05.08.2014р. прокурор та представник позивача позов підтримали, наполягали на його задоволенні. Через канцелярію господарського суду позивачем надані письмові пояснення (вх. №№ 22714, 27072), в яких позивач, посилаючись на сплату відповідачем суми заборгованості з орендної плати в розмірі 13200,74 грн. та пені в розмірі 720,00 грн., просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 398,26 грн., в частині стягнення з відповідача пені та заборгованості з орендної плати в розмірі 13200,74 грн. - провадження у справі припинити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що на момент розгляду справи відповідач добровільно задовольнив позовні вимоги в частині сплати заборгованості з орендної плати, приймаючи до уваги клопотання позивача про припинення провадження у справі в цій частині, суд вважає що провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 330,24 грн. та орендної плати в розмірі 13200,74 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Прокурор та представник позивача, присутні в судовому засіданні 05.08.2014р., наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 23.10.2002р. між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради (орендодавець, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 612, відповідно до п. 1.2. якого орендар отримав в користування нежитлове приміщення (будівлю) загальною площею 146,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2".

Факт передачі нежитлового приміщення в користування підтверджується актом прийому-передачі від 23.10.2002р., укладеного між сторонами.

У відповідності до п. 3.2. договору, орендна плата визначається на підставі рішення 14 сесії Харківської міської ради 23 скликання "Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова" від 30.03.2000р. і складає 414,17 грн. в місяць без урахування ПДВ та індексу інфляції.

Згідно з п. 3.3. договору, орендна плата за орендоване приміщення (будівлю) оплачується орендарем з 23.10.2002 р. щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Пунктом 4.6. договору передбачено обов"язок орендаря своєчасно та в повному обсязі вносити орендодавцеві орендну плату, згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 7.3. договору, орендна плата, перераховано несвоєчасно та не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця, відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом всього терміну дії договору оренди належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, однак, як зазначив прокурор, перевіркою встановлено, що орендар систематично порушує умови договору оренди щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів. Так, станом на 29.04.2014р. заборгованість відповідача з орендної плати складає 13920,74 грн. (з яких: 13590,50 грн. - заборгованість з орендної плати, 330,24 - пеня).

Як свідчать матеріали справи,10.12.2013р. за вих № 14267, на адресу відповідача позивачем було направлено лист з вимогою в двадцятиденний строк з дати отримання даного листа, за згодою сторін, достроково припинити дію договору оренди №612 від 23.102003р. та передати орендовану будівлю позивачу за актом приймання-передачі.

Дана вимога позивача залишилась з боку відповідача без відповідного реагування, сума заборгованості на дату подання позову сплачена не була, що і стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до господарського суду з відповідним позовом.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що договір оренди на момент розгляду справи є чинним та продовженим на дату заявленої до стягнення заборгованості.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема акту прийому - передачі орендованого майна, суд вважає, що станом на момент розгляду справи, договір є діючим.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року із наступними змінами та доповненнями, відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Крім того, згідно частини 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частини 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 7.3. договору, орендна плата, перераховано несвоєчасно та не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця, відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що прокурором розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування відповідачеві пені в розмірі 330,24 грн.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Станом на дату звернення прокурора з відповідним позовом до господарського суду, заборгованість відповідача за договором оренди №612 від 23.10.2003р. складала 13920,74 грн. (з яких: 13590,50 грн. - заборгованість з орендної плати, 330,24 грн. - пеня). Дана заборгованість підтверджені матеріалами справи, обгрунтована та визнана відповідачем.

Враховуючи сплату відповідачем 16.06.2014р. суми заборгованості за договором оренди, відповідно до наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості, в сумі 13200,00 грн. - заборгованість з орендної плати, 720,00 грн. -пені, сума заборгованості в розмірі 398,26 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Окрім того, прокурор та позивачі просять суд розірвати договір оренди № 612 від від 23.10.2002 року, виселити відповідача з орендованих приміщень, у зв'язку із систематичним порушенням з його боку зобов'язань по оплаті орендної плати та передати нежитлові приміщення позивачу.

Згідно пункту 8.1 договору, його укладено строком до 23.10.2003 року.

Пунктом 8.8. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Як вже було встановлено судом, договір № 612 від 23.10.2002р. станом на момент розгляду справи, - є діючим.

Згідно пункту 8.9. договору, його чинність припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- приватизації об"єкту оренди (за участю орендаря);

- загибелі об"єкту оренди;

- достроково, за згодою сторін або за рішенням господарського суду (суду).

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, орендар систематично порушував умови договору в частині внесення орендної плати.

В зв"язку з чим, 10.12.2013р. за вих № 14267, на адресу відповідача позивачем було направлено лист з вимогою в двадцятиденний строк з дати отримання даного листа, за згодою сторін, достроково припинити дію договору оренди №612 від 23.102003р. та передати орендовану будівлю позивачу за актом приймання-передачі.

На час звернення прокурора до господарського суду з відповідним позовом, відповідач орендовану будівлю не повернув позивачеві та не надав суду доказів на підтвердження повернення позивачу орендованого приміщення за актом приймання-передачі.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора про розірвання договору оренди № 612 від 23.10.2002 року, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно статті 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин, господарський суд вважає позовні вимоги прокурора про виселення відповідача з орендованого приміщення та про передачу нежитлових приміщень позивачу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. Так, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Враховуючи, що відповідач сплатив суму заборгованості за договором оренди під час звернення прокурора з даним позовом до суду, то відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в цій частині підлягають стягненню з відповідача.

Отже, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, з огляду на те, що предметом розгляду даної справи є три позовні вимоги, з яких одна - майнового характеру та дві - немайнового, суд покладає судові витрати у розмірі 4263,00 грн. на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, приписами статей Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 11, 16, 179, 509, 526, 530, 611, 612, 629, 762, 764 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 232, 283, 286, 343 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Розірвати договір оренди №612 від 23.10.2002, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ОКПО 24134490) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (61176, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (61176, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з займаного нежитлового приміщення (будівля), літ."А-1", загальною площею 146,5 кв.м., розташованого за адресою: м.Харків, АДРЕСА_2.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (61176, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) за актом приймання-передачі передати Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ОКПО 24134490) нежитлове приміщення (будівля), літ."А-1", загальною площею 146,5 кв.м., розташоване за адресою: м.Харків, АДРЕСА_2.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61176, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ОКПО 24134490) заборгованість з орендної плати в сумі 398,26 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61176, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код платника 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 4263,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 08.08.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2134/14