Рішення № 4018826, 03.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 43/15-12/89

03.07.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Племптахорадгосп Броварський»

До Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства «Теувес Холдінг»«Тегра Україна ЛТД»

Про стягнення 184 147,21 грн.

та

зустрічним позовом Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства «Теувес Холдінг»«Тегра Україна ЛТД»

До Відкритого акціонерного товариства «Племптахорадгосп Броварський»

Про розірвання договору

Суддя Л.В.Прокопенко

Представники:

Від позивача Будник О.К. – предст. (дов. б/н від 29.01.2009 р.)

Від відповідача Коломієць О.П. –предст. (дов. № 30 від 01.12.2008 р.)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про зобов’язання поставити 583, 34 тони макухи соєвої по ціні 1 590 грн. в т.ч. ПДВ, і належним чином виконати умови поставки згідно договору поставки від 10.10.2006 р. № 20-20-06-0054, стягнення штрафу за односторонню відмову від виконання договору в розмірі 92 751, 06 грн., суму штрафної неустойки за затримку поставки товару в розмірі 73 579, 89 грн., а також збитки в розмірі 17 816, 26 грн.

Ухвалою суду від 23.01.2008 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

07.02.2008 р. відповідачем заявлено зустрічний позов про розірвання договору поставки від 10.10.2008 р. № 20-20-06-0054, який прийнято до сумісного розгляду з первісним ухвалою суду від 22.02.08 р.

Рішенням суду від 14.03.2008 р. (суддя Пасько М.В.) в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2008 р. позивачу відмовлено в задоволенні клопотання про відновлення процесуального строку та повернено апеляційну скаргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2009 р. рішення суду від 14.03.2008 р. скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За резолюцією голови суду від 23.02.2009 р. справу передано на новий розгляд судді Прокопенко Л.В., яка ухвалою від 27.02.2009 р. прийняла справу до свого провадження.

В судових засіданнях 20.03.2009 р. та 17.04.2009 р. оголошувалися перерви.

20.03.2009 р. позивачем подано змінену позовну заяву, згідно якої він просить суд стягнути з відповідача суму штрафу за односторонню відмову від виконання договору в розмірі 66 551, 04 грн., суму штрафної неустойки за затримку поставки товару в розмірі 207 697, 6 грн., збитки в розмірі 273141, 54 грн., всього 547 390, 18 грн.

В судовому засіданні 13.05.2009 р. оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2006 р. між сторонами укладено договір поставки № 20-20-06-0054, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався поставити макуху соєву згідно графіка та в кількості, вказаних в п. 5.1 договору, по ціні 1590 грн. за одну тону, а всього 988 тон на загальну суму 1 570 920 грн.

Згідно п. 4.1 договору позивач зобов’язався здійснити оплату вартості кожної окремої партії товару паротягом семи календарних днів з дати поставки товару.

Позивач стверджує, що він виконав свої зобов’язання з оплати товар, проте відповідач зобов’язання з поставки товару не виконав.

Зокрема, відповідач здійснив поставку лише 569,440 тон макухи на суму 905 409, 6 грн.

Станом на день подачі позову відповідачем недопоставлено 418,56 тон товару на суму 665 510, 4 грн.

27.08.2007 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати зобов’язання за договором, на яку відповідач 14.09.2007 р. відповів відмовою, оскільки ціна на товар значно збільшилася.

У зв’язку з необхідністю придбання макухи, позивач змушений був укласти відповідні договори на її закупівлю за цінами значно вищими, ніж встановлено договором від 10.10.2006 р., у зв’язку з чим поніс збитки.

07.08.2007 р. та 16.08.2007 р. позивач уклав нові договори з відповідачем, згідно умов яких 1 тона макухи соєвої встановлена у 1 965 грн.

За таких обставин свої збитки позивач оцінив у 273 141,54 грн. згідно наданого розрахунку.

Крім того, згідно п. 8.2 договору за односторонню відмову від поставки товару продавець сплачує штраф у розмірі 10% вартості недопоставленого товару. Отже, відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 66 551, 04 грн. згідно наданого розрахунку.

Також згідно п. 8.4 договору у випадку затримки поставки товару після зазначеного терміну продавець зобов’язується сплачувати штрафну неустойку у розмірі 0,5% від вартості недопоставленого товару за кожен день затримки поставки.

Згідно розрахунку позивача, розмір штрафної неустойки становить 207 697, 6 грн.

Загальний розмір збитків та штрафних санкцій, пред’явлених до стягнення, становить 547 390, 18 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач заперечує факт відмови поставити товар, пояснюючи це тим, що станом на час поставки позивач не визначився з місцем отримання товару, у зв’язку з чим поставку було зірвано.

Зокрема, згідно п. 5.2 договору доставка товару здійснюється відповідачем на адресу ВАТ «Бориспільський експериментальний завод»у м. Бориспіль на вул. Привокзальну, 46.

Проте, 01.08.2007 р. на запит № 08/001 позивача ВАТ «Бориспільський експериментальний завод»відповів, що він не визначився щодо комбікормів у серпні 2007 р. і просить не здійснювати поставку макухи на адресу позивача (лист від 03.08.2007 р. № 1-14/389).

07.08.2007 р. та 16.08.2007 р. між сторонами укладено нові договори поставки, де товар доставляється на адресу: с. Піски, Житомирського району Житомирської області та вул. Степова, 8, м. Миронівна, Київської області (АТ «Київ-Атлантик Україна»).

Отже, позивач з власної вини не забезпечив можливість поставки товару.

Також відповідач посилається на неодноразові факти несвоєчасної оплати з боку позивача, що призводило до сумнівів у його платоспроможності.

У зв’язку з невчасним розрахунком за поставлений товар відповідач згідно п. 4.3 договору скористався своїм правом та призупинив поставки до моменту повної оплати партії товару, що також призвело до порушення графіку поставки.

Відповідач стверджує, що він не відмовлявся поставити товар, а просто запропонував поставити його за ринковою ціною, про що повідомив листом від 14.09.2007 р. № 106/09.

Проти факту спричинення збитків відповідач заперечив, оскільки позивачем не доведено причинного зв’язку між неправомірними діями та збитками.

Також відповідач не погоджується з застосуванням штрафних санкцій з приводу прострочення поставки товару на суму 207 697, 6 грн.

Зазначена санкція нарахована позивачем згідно п. 8.4 договору, згідно якого у випадку затримки поставки товару після зазначеного терміну відповідач повинен сплачувати штрафну неустойку в розмірі 0,05 % від вартості недопоставленого товару за кожен день затримки.

Крім того, позивач нарахував штрафну санкцію з 01.04.07 р. по теперішній час, тобто, за 718 днів, що складає 24 місяці, тоді як згідно ст. 232 ГК України передбачено припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

Згідно розрахунку відповідача розмір штрафних санкцій становить 57 470, 93 грн.

Проте, як зазначено вище, сторони не домовилися щодо поставки макухи соєвої в серпні-жовтні 2007 р. за даним договором, у зв’язку з чим затримка сталася не з вини відповідача.

Під час розгляду справи відповідачем подано зустрічний позов про розірвання договору поставки № 20-20-06-0054 від 10.10.2006 р.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що у зв’язку з невчасною оплатою позивачем поставленого товару та з підвищенням ринкових цін на соєві боби та на макуху соєву відповідач не мав можливості виконати в натурі поставку товару без збитків для себе. Тобто, на думку відповідача, в даному випадку настала істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, що є підставою для його розірвання згідно ст. 625 ЦК України.

Листом від 14.09.2007 р. № 106/09 відповідач повідомив позивачу, що у зв’язку зі значними змінами цін на українському ринку відвантаження продукції можливе лише за ринковими цінами. У відповідь на цей лист відповідач подав позов до суду з вимогою поставити товар за ціною, вказаною у позові.

На адресу позивача 10.10.2007 р. скеровано лист № 25/10 про розірвання договору, на який не отримано відповіді.

28.01.2008 р. на адресу позивача скеровано повторно лист про розірвання договору, на який також не отримано відповіді.

Позивач проти задоволення зустрічного позову заперечив з таких підстав.

Позивач стверджує, що він повністю розрахувався за поставлений товар за договором № 20-20-06-0054 від 10.10.2006 р., у зв’язку з чим підстав для його розірвання немає.

Також позивач заперечує проти того, що підвищення цін на товар може бути в даному випадку розцінене як істотна зміна обставин, оскільки ця обставина є передбачуваною і пов’язана з нестабільною економічною ситуацією у державі.

Щодо листів відповідача про зменшення цін на товар, то позивач підтверджує факт отримання лише одного з них –від 28.01.2008 р. № 35/001.

Також позивач заперечив проти того, що відповідачу була не забезпечена можливість поставки товару. Зокрема, договором № 20-20-06-0054 від 10.10.2006 р. не передбачалося погодження кожної поставки з ВАТ «Бориспільський ЕКЗ».

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, тоді як зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо зустрічної позовної вимоги про розірвання договору суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язань.

При цьому, ст. 652 ЦК України дає визначення поняттю «істотна зміна обставин», а саме: зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали його на інших умовах.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) в обґрунтування свої вимог зазначає саме настання істотної зміни обставин –збільшення ринкової ціни на товар, що є предметом договору.

Ознайомившись з поясненнями сторін по справі та матеріалами позову, суд не знаходить підстав для висновку про те, що в даному випадку відсутні підстави для висновку про наявність істотної зміни обставин, що могло би потягти в якості наслідку розірвання укладеного між сторонами договору.

Зокрема, укладаючи договір, сторони знали про те, що його предметом є поставка товару (макухи соєвої), ціни на який є ринковими, не підлягають державному регулюванню.

Договір укладався сторонами на термін один рік (п. 12.2 договору) і передбачав багаторазові поставки, тобто, правовідносини сторін за договором мали триваючий характер.

За таких обставин під час укладення договору сторони могли би передбачити можливі коливання ціни протягом строку його дії і запровадити механізм визначення ціни при кожній наступній поставці товару у випадку збільшення ринкової ціни на товар.

Проте, сторони встановили фіксовану ціну на товар, визначивши великий загальний його обсяг - 988 тон.

У зв’язку з наведеним суд вважає, що неврахування сторонами при укладенні договору цілком вірогідного коливання ринкових цін на товар свідчить про досягнення ними принципової домовленості про поставку товару за фіксованою ціною протягом періоду його дії.

Про це також свідчить відсутність у договорі підстав для зміни або розірвання договору при виникненні певних обставин.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні зустрічних позовних вимог про розірвання договору № 20-20-06-0054 від 10.10.2006 р., укладеного між сторонами.

Щодо первісних позовних вимог суд зазначає наступне.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог за первісним позовом з таких підстав.

Як встановлено судом під час розгляду справи та підтверджено поясненнями представників сторін, остання поставка товару відповідачем здійснена 21.06.2007 р. в кількості 27,640 тон, після чого відповідач відмовився від подальших поставок за цінами, передбаченими договором, про що повідомлено в листі від 14.08.2007 р.

За таких обставин у суду є всі підстави для висновку про те, що фактично мала місце одностороння відмова від виконання зобов’язання, відповідальність за яку передбачена п. 8.2 договору –штраф у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару.

При чому, відмова поставити товар за погодженими в договорі цінами є саме відмовою виконати зобов’язання з поставки, оскільки позивач згоду на зміну умов договору не надавав.

Також суд не знаходить підстав для висновку про неможливість здійснення поставки за вини позивача як отримувача товару у зв’язку з не визначенням місця відвантаження товару.

Згідно п. 5.2 договору доставка товару у пункт призначення здійснюється продавцем залізничним транспортом (на умовах СРТ –ст. Бориспіль Південно-Західної залізниці, код станції 322604, отримувач –Бориспільський ЕКЗ, код отримувача 1816, власність ВАТ «Племптахорадгосп Броварський») або автомобільним транспортом (на умовах DDU м. Бориспіль, ВАТ «Броварський експериментальний завод», вул. Привокзальна, 46, одержувач ВАТ «Племптахорадгосп Броварський») за вибором продавця.

Таким чином, фактично відповідачу як продавцю надано право обирати місце відвантаження товару за кожною наступною поставкою.

Листом від 03.08.2007 р. № 1-14/389 ВАТ «Бориспільський експериментальний комбікормовий завод»повідомив про невизначеність щодо поставки соєвої макухи у серпні 2007 р. і прохання не здійснювати поставку як у серпні 2007 р., так і у послідуючих місяцях на адресу ВАТ «Племпрахорадгосп Броварський»до додаткового узгодження.

Проте, зазначений лист не може бути підставою для нездійснення поставки товару як на адресу ВАТ «Бориспільський експериментальний комбікормовий завод», так і на адресу ВАТ «Племптахорадгосп Броварський», оскільки ВАТ «Бориспільський експериментальний комбікормовий завод»стороною за договором не є, і жодних доказів уповноваження зазначеного підприємства вчиняти юридично значимі дії від імені ВАТ «Племптахорадгосп Броварський»суду не надано.

Доказів звернення відповідача до ВАТ «Племптахорадгосп Броварський»для з’ясування можливості поставити товар суду не надано.

За таких обставин, на думку суду, мала місце одностороння відмова від виконання зобов’язання з поставки товару зі сторони відповідача, що є підставою для застосування до нього штрафної санкції згідно п. 8.2 договору.

Відповідачем недопоставлено товар у кількості 418,56 тон на суму 665 510,4 грн., тобто, 10% зазначеної вартості становить 66 551,04 грн.

В той же час, підстав для задоволення позовних вимог в іншій частині суд не вбачає, а саме.

Відповідно до п. 8.4 договору сторони передбачили, що у випадку затримки поставки товару після зазначеного терміну продавець зобов’язується сплатити штрафну неустойку у розмірі 0,05 % від вартості недопоставленого товару за кожен день затримки поставки.

Проте, суд не вважає за можливе застосувати вказану санкцію з огляду на наступне.

По-перше, у пп. 4.1-4.2 договору сторони домовилися про оплату кожної наступної партії товару протягом семи календарних днів з дати поставки товару. Також сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару покупцем продавець має право зупинити передання наступних партій товару до повної оплати переданого товару.

Згідно наданих суду матеріалів позивач допускав систематичні порушення термінів розрахунку за поставлений товар, і відповідач продовжував здійснювати поставки, маючи право їх зупинити до повної оплати попередньо поставленого товару.

Зокрема, суду надано банківські виписки щодо розрахунку позивача за поставлений товар, згідно яких позивачем порушувався передбачений договором семиденний строк для проведення розрахунків. Наприклад, за першу проведену поставку товару 31.10.2006 р. позивач розраховувався включно по 21.11.2006 р. п’ятьма платежами –08.11.2006 р., 10.11.2006 р., 14.11.2006 р., 17.11.2006 р. та 21.11.2006 р. (підтверджується актом зведення взаєморозрахунків, підписаного обома сторонами та залученого до матеріалів справи –том 1 арк. 75-76, а також наданими суду копіями банківських виписок).

За таких обставин в даному випадку не має місце порушення виконання зобов’язання з поставки товару по погоджених сторонами строках, оскільки відповідач на погоджених сторонами умовах мав право прив’язати строки поставок до виконання зобов’язання з оплати попередніх, тобто, виконати зобов’язання пізніше, ніж погоджено сторонами у п. 5.1 договору.

По-друге, згідно наданого розрахунку позивач нарахував неустойку згідно п. 8.4 договору на суму недопоставленого товару у розмірі 418, 56 тон також.

Проте, на вартість недопоставленого товару неустойка згідно п. 8.4 договору не може бути нарахована взагалі, оскільки як встановлено судом, товар у розмірі 418,56 тон відповідач відмовився поставляти у зв’язку з односторонньою відмовою від виконання зобов’язання, за що суд визнав обґрунтованим застосування штрафних санкцій згідно п. 8.2 договору.

В той же час, на думку суду, одночасне застосування щодо однієї й тієї ж партії товару штрафних санкцій згідно п. 8.2 та 8.4 договору неможливе взагалі, оскільки передбачені умови їх застосування є взаємовиключними.

Порушення термінів поставки товару передбачає намір продавця його поставити, проте допущення ним з власної вини порушення термінів поставки, тоді як в даному випадку відповідач відмовився від подальших поставок взагалі, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за порушення термінів поставки.

Також суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 273 141,54 грн., що становить понесені позивачем витрати у зв’язку з укладенням нових договорів поставки макухи соєвої.

Зокрема, як зазначено судом вище, затримка з поставкою товару виникла, в тому числі, у зв’язку з неналежним виконанням позивачем своїх зобов’язань за договором. В той же час, термін дії договору № 20-20-06-0054 від 10.10.2006 р. встановлено до 07.09.2007 р.

Враховуючи, що остання поставка товару відповідачем відбулася 21.06.2007 р., цілком вірогідно, що у випадку належного розрахунку за поставлений товар, станом на 07.09.2007 р. позивач отримав би всю обумовлену у договорі кількість або майже всю за первісно погодженою ціною, що надало би йому змогу закупити в цілому більше товару за нижчою ціною.

Проте, однією з підстав для переходу на нові договірні ціни із закупівлі макухи соєвої став саме факт порушення позивачем взятих на себе зобов’язань з розрахунку за отриманий товар, що і призвело у подальшому до необхідності проводити його закупку по вищій ціні.

За таких обставин суд вважає недоведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та винною поведінкою відповідача як продавця, у зв’язку з чим відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 49, 82-89, 93 ГПК України, ст. ст. 625, 652 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства «Теувес Холдінг»«Тегра Україна ЛТД»(01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, офіс 126Г, код ЄДРПОУ 21670383, п/р 26002001301010 в ЗАТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528) на користь Відкритого акціонерного товариства «Племптахорадгосп Броварський»(07414, Київська обл., Броварський район, с. Рожівка, вул. Слави, 22, код ЄДРПОУ 05477043, п/р 26001010033472 у ВАТ «Укрексімбанк»МФО 322313) 66 551,04 грн. штрафу, 665,51 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя Л.В.Прокопенко