Рішення № 40187453, 19.08.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3685/14 Головуючий у 1-й інстанції Воробйов А.В.

Суддя-доповідач Панкеєв О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Панкеєва О.В., Мануйлова Ю.С.

при секретарі Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 липня 2014 року у справі за позовом Концерну "Міські теплові мережі" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, в якому зазначило наступне. Концерн "Міські теплові мережі" в період з 01.02.2010 року по 31.05.2013 року надавав відповідачу послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води в приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 10 793 гривень. Відповідач частково сплатила надані послуги. Станом на 01.06.2013 року загальна сума заборгованості складає 6927,24 гривень.

Концерн "Міські теплові мережі" просить суд стягнути з відповідача на користь Концерну "'Міські теплові мережі" заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води в розмірі 6927,24 гривень, та судові витрати в розмірі 243,60 гривень.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 липня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь Концерн "Міські теплові мережі" заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води в розмірі 6927 грн. 24 коп., та судовий збір в розмірі 243, 60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції не в повному обсязі відповідає зазначеним положенням закону.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Концерн "Міські теплові мережі" надає послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. За особовим рахунком у квартирі зареєстровані та проживають три особи ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.8) В період з 01.02.2010 року по 31.05.2013 року Концерн "Міські теплові мережі" надавав споживачам послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води в приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 10 793 гривень. Споживач ОСОБА_2 частково сплатила надані послуги у сумі 3865 гривень 76 копійок. Станом на 01.06.2013 року загальна сума заборгованості складає 6 927,24 гривень. (а.с.12)

Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що відповідачем отримані послуги, зауважень не надходило, розрахунок не спростований.

За доводами апеляційної скарги договір між сторонами не укладений, та позивач не надав недостовірну інформацію, оскільки ОСОБА_5 не зареєстрований у квартирі, нарахування має бути на двох осіб, та боржник ОСОБА_5 зобов'язаний сам виконувати свій обов'язок по сплаті послуг.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Проте, сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги, які надавались, оскільки згідно з ч. 1 ст. 10 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже невиконання споживачами свого обов'язку укласти договір про надання житлово-комунальних послуг не звільняє їх від обов'язку, передбаченого ст.ст.66,67 ЖК України, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а заборгованість за фактично надані послуги підлягає стягненню в судовому порядку.

По справі не встановлені підстави для звільнення відповідача від оплати нарахованої заборгованості, яку суд обґрунтовано стягнув зазначену суму з відповідача, яка є споживачем цих послуг.

Посилання в скарзі на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування фактичних обставин є безпідставними. Розмір плати за комунальні послуги розраховані, виходячи з розміру тарифів, затверджених відповідно до норм ст. ст.7, 31 ч.2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Розрахунки відповідачем не спростовані.

Посилання ОСОБА_2 на те що відповідач ОСОБА_5 тривалий час не проживає в квартирі, а отже ніякі послуги не отримує і не повинен їх сплачувати, не приймаються колегією виходячи із наступного.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та (або) членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні. За п. 29 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» відсутність споживача членів його сім'ї має підтверджена на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Доказів про те, що ОСОБА_2 з метою не проведення відповідних нарахувань письмово звертались до житлового органу із заявою про відсутність ОСОБА_5, надавали відповідні докази такої відсутності, останні суду не надали. Між тим вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, надані Концерном «Міські теплові мережі» у приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 10 793 гривень м в сумі 6927 грн. 24 коп. підтверджуються: довідкою про кількість зареєстрованих трьох осіб : ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, (а.с. 8), розгорнутою довідкою про заборгованість на трьох осіб (а.с.10-12).

Оскільки відповідач ОСОБА_2 є споживачем теплової енергії на підставі ст.ст. 64,67,68 ЖК України, ст.ст.18,20,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», вона несе солідарний обов'язок з іншими членами сім'ї по оплаті комунальним услугам.

За змістом ст.ст. 541, 543 ЦК України кредитор може на свій розсуд пред'явити вимогу до одного із солідарних боржників. А тому посилання на ст. 527 ЦК України , що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок не приймаються колегією судів, бо при солідарній відповідальності кредитор може стягнути борг на свій розсуд з одного з боржників.

Доводи апеляційної скарги про не отримання відповідачем копії статуту Концерну, порушення на думку відповідача позивачем Закону про захист персональних даних, відсутності звукозапису фіксування судового процесу, не спростовуються висновків суду про наявність та розміру заборгованості у відповідача та не мають значення для правильного вирішення по суті справи.

Щодо доводів відповідача про не застосування строку позовної давності, то ці доводи частково підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

За вимогами ст. 256,257, 267 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Законодавством передбачено щомісячна оплата комунальних послуг. А тому, позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Отже несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Згідно ч.2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного або кількох осіб.

Відповідно ч.1 ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення.

21.06.2013 року Концерн "Міські теплові мережі" звертався до суду про видачу судового наказу. 09.07.2013 року судом було видано судовий наказ , який 05.09.2014 року було скасовано за заявою ОСОБА_2 у зв'язку із наявністю спору (а.с.13)

У заявлених позивачем вимогах період з 01.02.2010 року по 01.06.2010 року пропущений строк позовної давності при зверненні з заявою 21.06.2013 року Концерном "Міські теплові мережі" про видачу судового наказу. (а.с.10) належних та допустимих доказів , які б свідчили про переривання пропущеного строку позовної давності з 01.02.2010 року по 01.06.2010 року позивачем не надано.

Та, оскільки у суді першої інстанції до ухвалення рішення відповідачем ОСОБА_2, була зроблена заява про застосування строку позовної давності ( а.с.24) позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за період з 01.02.2010 року по 01.06.2010 року на суму 201,63+99,35+35,98+ 201,63+99,35+35,98+ 106,44 +35,98+59,46+45,91 = 925,09 гривень (а.с.10) не підлягають задоволенню за пропуском строку позовної давності.

Між тим за правилами частини 2 статті 264 ЦК України зверненням позивача в червні 2013 року до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості перебіг позовної давності перервався, а тому вимоги за період з 06.2010 по 06.2013 року (а.с.12) на суму 6927,24-925,09 = 6002,15 гривень з урахуванням переривання строку позовної давності судовим наказом від 09.07.2013 року (а.с.13) підлягають стягненню у примусовому порядку.

З огляду наведеного судова колегія вважає, рішення суду першої інстанції підлягає зміненню та позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води підлягають задоволенню частково в межах строку позовної давності за період з 06.2010 по 06.2013 року на суму 6002,15 гривень.

Інші доводи скарги не містять в собі підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст.307,308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2014 року у цій справі змінити в частині суми заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води з « 6927 гривень 24 копійки» на « 6002 (шість тисяч дві) гривні 15 копійок».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді