Ухвала суду № 40186881, 29.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2014 рокусправа № 2а/0470/14779/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року по справі № 2а/0470/14779/12 за позовом приватного науково-виробничого підприємства «Промстайл» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне науково-виробниче підприємство «Промстайл» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.11.2012 р. № 0000092250 та № 0000082250.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000092250 від 30.11.2012 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000082250 від 30.11.2012 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції не враховано, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Податковий орган зазначає, що оскільки вироком Самарського районного суду суму м. Дніпропетровська від 01.02.2010 року у справі № 1-70/2010 операції по формуванню податкових зобов'язань, податкового кредиту валових витрат та валових доходів за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Промтехопт» з контрагентами постачальниками та покупцями є недійсними господарськими операціями, то при подальшому формуванні податкової звітності з податку на прибуток та з податку на додану вартість позивачем дані операції не можуть бути враховані.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про здійснення позапланової документальної невиїзної перевірки ПНВП "Промстайл" від 30 жовтня 2012 року № 1266, повідомлення від 01.11.2012р. № 32889/22-518 та згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України працівниками ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПНВП "Промстайл" з питань взаємовідносин з ТОВ "Промтехопт" за період 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 4683/22-5/32688443 від 30.11.2012р., у якому зафіксовано наступні порушення:

- п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит на суму 13 224 грн. 00 коп., в т.ч. за 2009 рік: жовтень - на 7 954 грн. 00 коп., листопад - на 3 409 грн. 00 коп., грудень - на 1197 грн. 00 коп.; 2010 рік: січень - на 664 грн.00 коп.;

- п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4, п.п5.2.1. п.5.2. ст.5, п.п.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 36 366 грн. 00 коп., у тому числі за 4 квартал 2009 р. на суму 34 539 грн. 00 коп., 1 квартал 2010р. на суму 1 827 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000092250 від 30.11.2012 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 16 530 грн. 00 коп. та № 0000082250 від 30.11.2012 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 45 457 грн. 50 коп.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до пп. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діючого до 01.01.2011, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Стосовно права платника на податковий кредит відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Отже, необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне виконання умов договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Промтехопт» підтверджується наступними первинним документами: довіреностями зі зворотнім боком форми № М-2а, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками за періоди з 01.12.2009 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 29.01.2010 р., деклараціями з податку на додану вартість та накладними по контрагентам позивача стосовно подальшого продажу придбаного у ТОВ «Промтехопт» товару.

Таким чином, перелічені вище документи, якими позивач підтверджує факт реальності здійснення господарських правовідносин з ТОВ «Промтехопт», містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суму податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Промтехопт» у відповідності до вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже наявними в матеріалах справи первинним документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промтехопт».

На момент укладення та реалізації договорів контрагент позивача - ТОВ «Промтехопт» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаних вище договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем з ТОВ «Промтехопт» договіри не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доведено обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з ТОВ «Промтехопт» договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ТОВ «Промтехопт», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем як отримувачем послуг виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення вартості послуг до складу валових витрат, сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.

Стосовно посилання відповідача, на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2010р. по справі №1-70/2010 за звинуваченням, в тому числі, ОСОБА_1 (директора ТОВ "Промтехопт") в скоєнні злочинів передбачених ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, як доказ неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому обов'язковими такий вирок для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цих фізичних осіб, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності дій юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2010р. по справі №1-70/2010 відносно фізичної особи - директора ТОВ «Промтехопт» ОСОБА_1, не можуть бути покладені в основу судового рішення у даній адміністративній справі, тим більше, що цей вирок не встановлює обставин і не містить висновків, які б свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Промтехопт».

Вказаним вироком встановлено, що особи, винні у скоєнні кримінального злочину використовували ТОВ "Промтехопт" для здійснення та прикриття незаконної діяльності по переведенню грошових коштів з безготівкових в готівкову форми у період з 07.11.2007р. по 22.07.2009р., проте жодних фактів щодо позивача вирок не містить, вказаним вироком не визнаний недійсним жоден з документів, сформованих по господарській операції позивача з ТОВ «Промтехопт». Крім того, податковим органом проведено перевірку господарської діяльності позивача за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010р.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що факти, встановлені у вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2010р. по справі №1-70/2010, не можуть бути обставинами, що беззаперечно вказують на неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Також колегія суддів зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків. Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення вартості товару до складу валових витрат та сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 11 серпня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов