Рішення № 4018664, 26.05.2009, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2009 р.

Справа № 5/47.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Дизайн Інжінірінг Інтерпрайс ІНТРА”, м. Київ

до дочірнього підприємства “Екосир”, м. Новоселиця Чернівецької області

про стягнення заборгованості в сумі 105283,41 грн.

Суддя Дутка В.В.

Представники:

від позивача –Скуртул К.А., довіреність від 11.11.2008 р.

від відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю “Дизайн Інжінірінг Інтерпрайс ІНТРА” звернулось з позовом до дочірнього підприємства “Екосир” про стягнення 105283,41 грн., згідно договору поставки від 29.11.2007 р., в тому числі основний борг 88391,43 грн., пеня 9406,64 грн., 6309,52 грн. інфляційних, 1175,82 грн. три проценти річних.

Ухвалою від 07.04.2009 р. прийнято до розгляду заяву про стягнення витрат на суму 347,47 грн., розгляд справи відкладений на 05.05.2009 р.

05.05.2009 р. представник позивача подано заяву про стягнення з відповідача витрат, пов‘язаних з прибуттям представника позивача у судове засідання 05.05.2009 р. (вартість проїзду) у розмірі 273,00 грн., а також добові витрати в розмірі 90,00 грн.

Ухвалою від 05.05.2009 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 26.05.2009 р.

В судовому засіданні 26.05.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягає на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, явку свого представника не забезпечив, вимоги ухвали господарського суду від 05.05.2009 р. не виконав.

Нез’явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач належним чином повідомлений про час і місце слухання справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив таке.

29.11.2007 р. сторони уклали договір поставки №904/2007 за яким постачальник (позивач по справі) зобов'язується передати у власність (поставити) покупцю (відповідачу по справі) високобар'єрну багатошарову плівку, по специфікаціях, вказаних в додатках до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти таку продукцію у відповідності з умовами, передбаченими нижче.

Згідно п.2.1. договору умови і строк поставки продукції вказується у специфікаціях (додатках) до даного договору.

У відповідності до п. 2.2. договору під моментом (датою) поставки продукції розуміється дата підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна на продукцію яка поставляється вказується в специфікаціях (додатках) до даного договору.

Відповідно до п. 3.2. договору оплата покупцем постачальнику загальної вартості продукції здійснюється на підставі рахунку-фактури в наступному порядку: 100% вартості поставленої продукції по кожній специфікації згідно виставленого рахунку-фактури протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

В пункті 5.1. договору вказано, що кількість продукції яка поставляється визначається в специфікаціях (додатках) до даного договору.

Позивачем, відповідно до умов договору протягом липня-жовтня 2008 року було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 143406,89 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0016641 від 17.07.2008 р. на суму 63937,78 грн., № РН-0016977 від 20.08.2008 р. на суму 6167,60 грн., № РН-0017051 від 29.08.2008 р. на суму 14 357,21 грн., № РН-0017379 від 02.10.2008 р. на суму 2705,87 грн., № РН-0017389 від 03.10.2008 р. на суму 56238,43 грн.

Однак відповідач, у встановлений п. 3.2. договору строк, кошти за поставлену продукцію не сплатив.

26.09.2008 р. відповідач надіслав позивачеві гарантійне зобов'язання з графіком погашення заборгованості, в якому зазначав, що виплатить повну вартість поставленої продукції до 14.10.2008 р.

Після надіслання даного гарантійного зобов’язання відповідач частково оплатив заборгованість по поставленій продукції на загальну суму 55015,46 грн., що підтверджується копією карткового рахунку: 361 за 17.07.2008 р. –27.01.2009 р.

16.01.2009 р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення №796, відповідно до якого повідомив останнього, що заборгованість відповідача на день надсилання повідомлення становить 88391,43 грн., просив не зволікаючи перевести суму заборгованості на поточний рахунок позивача. Однак, відповідач проігнорував повідомлення позивача та не погасив зазначену суму заборгованості.

Таким чином, борг відповідача за перед позивачем становить 88391,43 грн.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки в судовому засіданні доведено невиконання відповідачем договірного зобов’язання по оплаті поставленої продукції, позов в частині стягнення основного боргу є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних суд зазначає наступне.

Сторони в п. 6.2. договору передбачили, що при невиконанні чи неналежному виконанні покупцем зобов’язань передбачених в п. 3.2. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми партії продукції за кожен день прострочки.

Згідно розрахунку позивача сума пені становить 9406,64 грн.

Провівши розрахунок суми пені, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 9406,64 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких умов правомірним є нарахування позивачем 6309,52 грн. інфляційних та 1175,82 грн. трьох процентів річних.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Витрати на оплату послуг юридичної фірми в сумі 4848,00 грн., надані згідно договору №26-01/09 від 26.01.2009 р. та витрати, пов’язані з прибуттям представника позивача у судові засідання, а також добові витрати, заявлені до стягнення з відповідача, як судові витрати, задоволенню не підлягають.

Ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, визначені у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами, крім того в зазначеній статті не передбачено витрати пов’язані з прибуттям представників сторін у судові засідання.

Судові витрати покласти на відповідача з вини якого спір безпідставно доведено до вирішення в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства “Екосир”, (вул. Леніна, 101, м. Новоселиця Чернівецької області, код 31966513) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Дизайн Інжінірінг Інтерпрайс ІНТРА” (вул. Кіквідзе, 5, оф. 8, м. Київ, код 20067704) 88391,43 грн. основного боргу, 9406,64 грн. пені, 6309,52 грн. суму інфляційних нарахувань, 1175,82 грн. три проценти річних, 1052,83 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення витрат на оплату правової допомоги, витрат, пов’язаних з прибуванням представника позивача у судові засідання, а також добових витрат –відмовити.

Суддя В.В. Дутка